Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 229/415/14-ц

провадження № 61-15532св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 18 квітня 2019 року у складі судді Панової Т. Л.та постанову Донецького апеляційного суду від 16 липня 2019 року у складі колегії суддів: Папоян В. В., Біляєвої О. М., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про заміну стягувача.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Дружківського міського суду Луганської області від 30 квітня 2014 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (далі - ПАТ КБ «Експобанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Експобанк" заборгованість за кредитним договором № 179/АК - 2007 від 12 листопада 2007 року станом на 08 січня 2014 року у загальній сумі 1 276 883,40 грн, в тому числі заборгованість по кредиту - 370 852,75 грн, заборгованість по процентам 161 261,34 грн, заборгованість по комісії 15 030,43 грн, пеня за прострочку сплати кредиту та процентів 697 604,74 грн, пеня за прострочку сплати комісії 32 134,14 грн, стягнуто судові витрати в розмірі 3 654,00 грн.

19 лютого 2019 року між АТ «КБ «Експобанк» та ТОВ «ФК «Горизонт» укладений Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 54, яким банк (первісний кредитор) відступив ТОВ «ФК «Горизонт» (новому кредитору) права вимоги банку за кредитними договорами, у тому числі за договором кредиту і забезпечення № 179/АК-2007 до позичальника ОСОБА_2 .

В подальшому, згідно Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 13/19 від 04 березня 2019 року, ТОВ «ФК «Горизонт» відступило ОСОБА_1 права вимоги за вказаним кредитним договором.

Заявник просив замінити стягувача за виконавчим листом № 229/415/14-ц ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» його правонаступником ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 18 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 16 липня 2019 року, заяву ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про заміну стягувача залишено без задоволення.

Судові рішення мотивовані тим, що укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитора - ТОВ «ФК «Горизонт», який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу - ОСОБА_1 , який не є юридичною особою та фінансовою установою, а тому не може надавати фінансові послуги згідно з нормами права. Тому відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3 , у якій просить скасувати ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 18 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 16 липня 2019 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 .

Касаційна скарга обґрунтована тим, що підставою для нотаріального посвідчення договору про відступлення права вимоги був не кредит фізичної особи, а результати проведення електронного аукціону кредитного портфелю неплатоспроможного АТ «КБ Експобанк», що організований і проведений у встановленому порядку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, та у яких на законних підставах беруть участь як фізичні так і юридичні особи.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 388. Але, відмовляючи у задоволенні заяви про заміну стягувача, суд помилково посилався на положення статті 1054 ЦК України та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», які спірні правовідносини не регулюють та не підлягають застосуванню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 229/415/14-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.

У вересні 2019 року матеріали цивільної справи № 229/415/14-ц надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року касаційне провадження у справі № 229/415/14-ц зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 346/1305/19.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року поновлено касаційне провадження та справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 30 квітня 2014 року у цивільній справі № 229/415/14-ц частково задоволено позов ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_2 та стягнуто з останньої заборгованість за кредитним договором № 179/АК - 2007 від 12 листопада 2007 року станом у загальній сумі 1 276 883,40 грн (в тому числі заборгованість по кредиту 370 852,75 грн, заборгованість по процентам 161 261,34 грн., заборгованість по комісії 15 030,43 грн, пеню за прострочку сплати кредиту та процентів 697 604,74 грн, пеню за прострочку сплати комісії 32 134,14 грн) та судові витрати у сумі 3654 грн.

13 травня 2014 року у справі № 2/229/239/2014 Дружківським міським судом ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» видано виконавчий лист.

Згідно з Протоколом електронного аукціону №UA-EA-2018-12-29-000006-b кредитного портфелю ПАТ «КБ «Експобанк», що складається з прав вимоги за кредитними договорами, переможцем електронних торгів стало ТОВ «ФК «Горизонт». 19 лютого 2019 року між ПАТ «КБ «Експобанк» та ТОВ «ФК «Горизонт» укладений договір № 54 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Горизонт» набуває права вимоги ПАТ «КБ «Експобанк» банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржника, або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договором кредиту, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку№1 до цього договору.

Згідно витягу до вищевказаного Договору відступлення права вимоги, ПАТ «КБ «Експобанк» передав, а ТОВ «ФК «Горизонт» прийняв Реєстр боржників, у тому числі і по боржнику ОСОБА_2 за Договором № 179/АК-2007 від 12 листопада 2007 року.

04 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Горизонт» та ОСОБА_1 укладений договір № 13/19 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Горизонт» відступає, а ОСОБА_1 набуває права вимоги до боржників, що належать Первісному кредитору на підставі кредитних договорів та одержує право, замість Первісного кредитора вимагати від Боржників належного виконання ними зобов`язань за Кредитними договорами. Загальний розмір заборгованості боржників перед Первісним кредитором викладений у Додатку № 1 (Акт приймання передачі прав вимоги) до цього договору.

Згідно акту прийому-передачі від 04 березня 2019 року за вищевказаним договором відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Горизонт» передав, а ОСОБА_1 прийняв Реєстр боржників, у тому числі і по боржнику ОСОБА_2 за Договором № 179/АК-2007 від 12 листопада 2007 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У справі, що переглядається, суди встановили, що між ПАТ «КБ «Експобанк» та ТОВ «ФК «Горизонт» та в подальшому між ТОВ «ФК «Горизонт» та ОСОБА_1 укладені договори про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує щодо застосування відповідних норм права викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) викладено правовий висновок, що «відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20) зроблено висновок, що «продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи».

Отже, висновки судів про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони (кредитора) правонаступником з підстав того, що фізична особа не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах і укладений договір не може змінити імперативні приписи законодавства, колегія суддів вважає помилковими.

У зв`язку з наведеним касаційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій не відповідають нормам матеріального та процесуального права і підлягають скасуванню.

За таких обставин, оскільки під час розгляду справи встановлено правонаступництво, заява підлягає задоволенню.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення

у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували закон, прийняті ними судові рішення відповідно до статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.

Керуючись статями 400, 409, 412, 416 ЦПК України (в редакцій, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Чорним Іваном Васильовичем, задовольнити.

Ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 18 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 16 липня 2019 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому листі №229/415/14-ц на виконання рішення Дружківського міського суду Донецької області від 30 квітня 2014 року у справі №229/415/14-ц - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Експобанк» його правонаступником - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані ухвала Дружківського міського суду Донецької області від 18 квітня 2019 року та постанова Донецького апеляційного суду від 16 липня 2019 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов