СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
18 травня 2010 року Справа № 2-5/652-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
позивач: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 508/06-3.12 від 15.09.09, Суворовська сільська рада;
третя особа: ОСОБА_4, НОМЕР_1 від 22.04.99, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 25 лютого 2010 року у справі № 2-5/652-2010
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 97403)
до Суворовської сільської ради (вул. Суворовська, 4, с. Суворовське, Сакський район Автономної Республіки Крим, 96526)
третя особа: суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)
про визнання договору оренди дійсним
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки з позовом до Суворовської селищної ради про визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення - частини Суворовського селищного будинку культури площею 85,00 кв.м, розташованого за адресою: вул. Суворовська, 1, с. Суворовське Сакського району Автономної Республіки Крим, укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Суворовською селищною радою 02 листопада 2004 року.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2010 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2010 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишились положення частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 твердить, що господарський суд Автономної Республіки Крим не надав належної оцінки тим обставинам, що договір оренди від 02 листопада 2004 року з Суворовською селищною радою укладений в письмовій формі, об’єкт оренди переданий за актом приймання - передачі від 02 листопада 2004 року, Суворовською селищною радою узгоджено введення в експлуатацію реконструкцію орендованого приміщення, рада приймала орендну плату за вказане приміщення та не пред’являла претензій по поверненню орендованого майна. Вказане, на думку заявника апеляційної скарги, свідчить про наявність домовленостей по всім істотним умовам договору оренди та його виконанню.
Разом з тим, як зазначає позивач, Суворовська селищна рада ухиляється від нотаріального посвідчення договору, чим порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів Севастопольського апеляційного господарського суду у складі: головуючий - суддя Антонова І.В., судді Котлярова О.Л., Заплава Л.М.
У зв’язку з зайнятістю у іншому судовому засіданні судді Заплава Л.М., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2010 року, здійснено заміну судді Заплава Л.М. на суддю Ткаченка М.І.
Заявою від 27 квітня 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 уточнив вимоги апеляційної скарги, виклавши редакцію договору оренди, який він просить визнати дійсним (а.с. 147-151).
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4.
У судове засідання, призначене на 18 травня 2010 року, позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.
До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв’язку з його зайнятістю в Євпаторійському міському суді.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність представника позивача, що не з'явився.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
02 листопада 2004 року між Суворовською селищною радою (орендодавець) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 (орендар) у письмовій формі укладено договір оренди нежитлового приміщення (а.с. 24-27).
Відповідно до пункту 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування строком на 49 років комунальне майно Суворовської селищної ради, а саме - частину приміщень будинку культури площею 85 кв.м, розташованих за адресою: вул. Суворовська, 1, с. Суворовське Сакського району Автономної Республіки Крим, які знаходяться на балансі селищної ради, та їх вартість складає 5000 грн. Майно передається в оренду з метою організації підприємства громадського харчування - кафе –бару.
Розмір орендної плати та порядок її перерахування визначений пунктом 3 договору.
Строк дії договору визначений сторонами пунктом 9.1: з 02 листопада 2004 року до 01 листопада 2053 року.
В нотаріальному порядку договір оренди не посвідчено.
Акт приймання суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 орендованого майна підписано сторонами та узгоджено головою Суворовської селищної ради 02 листопада 2004 року (а.с. 14).
З матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2009 року та 30 листопада 2009 року суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 на рахунок Суворовської селищної ради сплачено орендну плату в сумі 1500 грн., що підтверджується відповідними квитанціями № 2358.685.1 та № 4551 (а.с. 38).
Листом від 19 січня 2009 року позивач звернувся до відповідача з проханням забезпечити явку свого представника до нотаріальної контори для нотаріального посвідчення договору оренди (а.с. 34-35).
Листом від 07 квітня 2009 року позивач повторно звернувся до відповідача з тим же проханням (а.с. 36-37).
Ухилення Суворовської селищної ради від нотаріального посвідчення договору оренди від 02 листопада 2004 року стало підставою для звернення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статтею 793 Цивільного кодексу України в редакції Закону від 12 травня 2004 року, яка діяла на дату укладення між сторонами договору оренди, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Статтею 209 Цивільного кодексу України в редакції Закону від 12 травня 2004 року передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України в редакції Закону від 12 травня 2004 року передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації..
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України в редакції Закону від 12 травня 2004 року зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 794 Цивільного кодексу України в редакції Закону від 12 травня 2004 року договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації..
Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України в редакції Закону від 12 травня 2004 року передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
З наведених правових норм вбачається, що на дату укладення спірного договору оренди - 02 листопада 2004 року він підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до вимог статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно з пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Колегія суддів вважає, що залишення Суворовською селищною радою без задоволення пропозиції позивача про забезпечення явки представника ради до нотаріальної контори для посвідчення договору оренди від 02 листопада 2004 року, викладеної у листах від 19 січня 2009 року та 07 квітня 2009 року, не є доказами ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, оскільки вказані листи носять формальний характер (в них не зазначені ані дата, ані час явки до нотаріуса) і не відображають реальну волю заявника привести договір оренди у відповідність до закону.
Крім того, матеріали справи містять докази того, що суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 втрачена можливість визнання спірного договору дійсним, оскільки на даний час майно знаходиться в оренді у суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 01 лютого 2008 року (а.с. 78-81).
Так, згідно з умовами договору оренди від 02 лютого 2008 року Суворовська селищна рада як орендодавець передає, а суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 як орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –нежитлові приміщення № 8,9,10.11,12,13,14 в будівлі будинку культури літер „А” площею 78,7 кв.м, розташоване за адресою: вул. Суворовська, с. Суворовське Сакського району Автономної Республіки Крим, тобто приміщення, які є предметом договору оренди від 02 листопада 2004 року.
Вказаний договір відповідно до пункту 10.1 укладений до 31 січня 2009 року, та, як вбачаться з пояснень представника Суворовської селищної ради та суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, є продовженим та діє на даний час.
Як вбачається з акту приймання - передачі від 01 лютого 2008 року, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 отримала фактично спірне майно в оренду.
Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позову та визнання договору оренди від 02 листопада 2004 року, укладеного між Суворовською селищною радою та суб’єктам підприємницької діяльності ОСОБА_2, дійсним.
Оскільки рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2010 року у справі № 2-5/652-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Л. Котлярова
М.І. Ткаченко