ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
24 вересня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2987/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,
при секретарі судового засідання: Хмілю С.Р.,
за участю сторін:
від позивача - Кузь Р.В.,
від відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_2 про видворення за межі України , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про видворення ОСОБА_2 в примусовому порядку за межі території України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
15 вересня 2010 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Хашурі, с. Сурамі, Республіки Грузія, був затриманий персоналом Державної прикордонної служби України та співробітниками СГІРФО Сторожинецького РВ УМВС України в Чернівецькій області за порушення законодавства з прикордонних питань.
В своєму поясненні ОСОБА_2 вказав, що проживає в АДРЕСА_1 та в зв'язку із важким фінансовим становищем вирішив знайти роботу в іншій країні. Тому, в 2007 році виїхав до України в м. Одеса. Пропрацювавши в м. Одеса, вирішив виїхати до Австрії. До м. Чернівці приїхав 14 вересня 2010р. та з метою перетину кордону дістався села Іжівці, Сторожинецького району, Чернівецької області.
Позивач зазначає, що враховуючи те, що ОСОБА_2 є порушником законодавства України з прикордонних питань, грубо порушив ч. 1 ст. 26, ст. 28 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», і на виконання вимог ч. 2, ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», громадянин Республіки Грузія ОСОБА_2 підлягає примусовому видворенню за межі території України.
Підставами вважати, що громадянин ОСОБА_2 буде ухилятися від виїзду є:
- затримання працівниками Державної прикордонної служби України та СГІРФО Сторожинецького РВ УМВС України в Чернівецькій області за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію 14.09.2010р. за встановленими пунктами пропуску через державний кордон;
- відсутність коштів на виконання рішення органу охорони кордону про видворення за межі території України у добровільному порядку;
- небажання самостійного повернення на батьківщину;
- намір потрапити в країни Західної Європи з метою пошуку кращого життя та працевлаштування;
- свідомого порушення законодавства України з прикордонних питань.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Відповідач позов визнав в повному об’ємі.
Судом досліджені письмові докази надані позивачем.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до наступного.
Судом встановлені такі обставини.
15.09.10 року відповідача було затримано за порушення ст. 204-1 КУпАП, а саме за неконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України визначається Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 04.02.1994 року №3929-ХІІ (далі Закон №3929-ХІІ).
Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону №3929-ХІІ орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Відповідно до ч. 6 ст. 32 Закону №3929-ХІІ іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Судом встановлено, що відповідач, перебуваючи на території України, порушив законодавство про правовий статус іноземців.
Виходячи з встановлених обставин та вимоги Закону, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Грузія, видворити за межі території України у примусовому порядку.
3. З метою підготовки документів для видворення ОСОБА_2 за межі України в примусовому порядку затримати його на термін до шести місяців з розміщенням в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства Міністерства внутрішніх справ України.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Г.Г. Спіжавка