Справа №2-113 (2010)
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Волноваха 29 вересня 2010року
Волноваський районний суд, Донецької області
у складі: головуючого - судді Ромахова В.І.
при секретарі – Тлавової Н.Д.
з участю позивача ОСОБА_1 представника позивача - адвоката ОСОБА_2
представника відповідача - Слободянюк Н.О.
представника відповідача – Алдошина І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу по позові ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України, прокуратури м. Докучаєвська, прокуратури Волноваського району, Докучаївського МВ ГУМВСУ в Донецькій області про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, і свій позов мотивує ти, що 06.07.2000р. було порушено кримінальну справу по факту ДТП з його участю і 12.06.2001р. йому пред'явлено обвинувачення у скоєні вказаного злочину за ст. 215 ч.1 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд; вподальшому в процесі судового слідства постановою заступника прокурора м.Докучаєвськ звинувачення йому було змінено на ст.215 ч.2 КК України і вироком Докучаєвського міського суду 18.12.2002р. його було визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ст.215ч.2 КК України та призначено покарання в вигляді 3-х років позбавлення волі та звільнено від призначеного покарання на підставі ст.1п.б Закону України "Про амністію" від 5.04.2001р. Вподальшому вказаний вирок суду було скасовано та справу направлено на новий розгляд і 28.12.2005р. вироком Волноваського районного суду він був виправданий за ст.215ч.2 КК України за відсутністю в його діях складу злочину. Ухвалою судової палати Апеляційного суду Донецької області від 20.02.2006р. вирок Волноваського районного суду залишено без змін, він набрав чинності. У зв'язку з обранням запобіжного заходу в вигляді підписки про невиїзд, притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним засудженням йому спричинена моральна шкода і матеріальна (витрати на правову допомогу по справі на протязі 2001-2005 років). З моменту обрання запобіжного заходу до винесення оправдального вироку минуло 4 роки 8 місяців. Весь цей час він змушений був відстоювати свої права, нести матеріальні витрати на оплату послуг адвоката в загальній сумі 2500грн., переживав, хвилювався, змінився його звочний спосіб життя, через обмеження пересування він відчував незручності, страх перед мірою покарання та подальшу долю, як його так і близьких йому людей; більше 4-х років він відчував дискомфорт через безпідставні докори потерпілої та її родичів; тому просив стягнути на його користь матеріальну шкоду в сумі 2500грн. (витрати на правову допомогу) та моральну шкоду в сумі 30.000грн.
Позивач ОСОБА_1 допитаний у судовому засіданні наполягає на позові.
Представник позивача адвокат ОСОБА_2 підтримав позов.
Представник відповідача – державного казначейства за доручення Слободянюк Н.О. позовні вимоги не визнала, показала, що відповідальність за спричинену шкоду у даному випадку несе винна юридична або фізична особа відповідно до вимог ст.ст. 1167,1172 ЦК України; крім того вони вважають, що сума заявлених вимог моральної шкоди позивачем значно завищена і необгрунтована.
Представник відповідача – прокуратури Волноваського району Алдошин І.Д допитаний в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.
Відповідач представник прокуратури м. Докучаєвська до судового засідання не з'явився, але подав суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позов не визнають.
Відповідач представник Докучаєвського МВ ГУМВС України в Донецькій області до судового засідання не з'явився, але подав суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позов не визнають.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача державного казначейства, представника відповідача прокуратури Волноваського району, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так у судовому в судовому засіданні встановлено, що 0 6.07.2000р. слідчим відділом Волноваського РО ГУМВС України в Донецькій області порушено кримінальну справу по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.06.2000р. в м. Волноваха за участю водія ОСОБА_1 – позивача по справі, при якому була травмована пішохід ОСОБА_6
12.06.2001р. ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у скоїні злочину, передбаченного ст. 215 ч.1 КК України та обрано запобіжний захід в вигляді підписки про невиїзд, справа направлена до суду з обвинувальним висновком (а.с.3-10).
В ході судового слідства по вказаній кримінальній справі постановою заступника прокурора м.Докучаєвськ звинувачення ОСОБА_1 було змінено на ст. 215ч.2 КК України.
Вироком Докучаєвського міського суду Донецької області від 18.12.2002р. ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ст.215ч.2 КК України та призначено покарання в вигляді 3-х років позбавлення волі та звільнено від призначеного покарання на підставі ст.1п.б Закону України "Про амністію" від 05.04.2001р. (а.с.87-88).
Ухвалою судової колегії Судової Палати по кримінальним справам Апеляційного суду Донецької області від 28.02.2003 року вказаний вирок було скасовано та справу направлено на новий розгляд (а.с.89-91).
Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 28.12.2005року ОСОБА_1 був виправданий за ст.215ч.2 КК України за відсутністю в його діях складу злочину (а.с.11-13).
Ухвалою судової палати Апеляційного суду Донецької області від 20.02.2006року вказаний вирок Волноваського районного суду залишено без змін, вирок суду набрав законної сили 20.02.2006року. (а.с.14-21).
У зв'язку з обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним засудженням позивачу спричинена матеріальна та моральна шкода. З моменту обрання позивачу запобіжного заходу (12.06.2001року) до винесення виправдувального вироку (дата набрання ним чинності – 20.02.2006р.), тобто протягом майже п'яти років, позивач вимушений був відстоювати свої права, змінився його спосіб життя, через обмеження пересування він відчував незручності, страх перед мірою покарання та подальшу долю як його так і близьких йому людей. Більше 5-ти років він відчував дискомфорт через безпідставні докори потерпілої та її родичів, ніс матеріальні витрати на оплату послуг адвоката.
Відповідно до вимог ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Тому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо вини юридичних та посадових осіб міліції та прокуратури, оскільки саме Держава в таких випадках і відшкодовує заподіяну шкоду (матеріальну і моральну).
Згідно з п.1 ст.1, п.5 ст.3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого ... та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. В наведених у ст.1 Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.13 вказаного Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Законом "Про державний бюджет України на 2010рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.12.2008року становить 884грн.
884грн. х 12 мес.= 10608грн.
10608грн. х 4р.= 42432грн.
884грн. : 30 х 16дн. = 471грн.
42432грн. + 471грн. = 48 207грн.
Таким чином, враховуючи період перебування позивача під слідством та судом з 12.06.2001р. по 28.12.2005р. (дата винесення виправдувального вироку судом) - 4роки 6 місяців 16 днів розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим ніж 48 207грн.
Але, оскільки позивач оцінив завдану йому моральну шкоду в сумі 30.000грн., суд вважає за необхідне стягнути на його користь моральну шкоду саме в сумі заявлених ним вимог, тобто – 30.000грн., а також на відшкодування витрат по оплаті юридичної допомоги 2500грн.
На підставі викладенного, ст.1176 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", керуючись ст.ст. 60, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України, прокуратури м. Докучаєвська, прокуратури Волноваського району, Докучаївського МВ ГУМВСУ в Донецькій області про відшкодування шкоди, - задовольнити.
Стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 2500грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди – 30.000грн., а усього – 32.500 (тридцять дві тисячі п'ятсот) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: