Справа: №22ц-1742/10 Категорія: 45
Головуючий у І-ій інстанції: Фейір О.О.
Доповідач: Дроботя В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого – Дроботі В.В.,
суддів – Фазикош Г.В., Мацунича М.В.,
при секретарі - Коновчук Т.В.
з участю апелянтів ОСОБА_2,
ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4,
адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Берегівського районного суду від 26 травня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_6 пред’явив до ОСОБА_4 позов про визнання нечинним державного акту на землю та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позивач зазначав, що він з 1968 року є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 312 кв.м., яку він до 1972 року частково освоїв. Виконком Берегівської міської ради у 2000 році без вилучення надав цю ділянку відповідачці ОСОБА_4 і тоді ж видав їй державний акт на право приватної власності.
Посилаючись на те, що судовими рішеннями рішення органу місцевого самоврядування визнано неправомірним, позивач просив визнати нечинним державний акт на право приватної власності ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку.
При повторному розгляді справи суд залучив в якості другого відповідача виконком Берегівської міської ради і у позові відмовив.
В апеляційній скарзі представники позивача просять рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити вимоги їх довірителя. Вказують на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, окрім того, суд неправильно застосував матеріальний закон.
Колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції відмову у позові обґрунтував двома обставинами: ОСОБА_6 пропустив строк позовної давності без поважних причин, а виїхавши на постійне місце проживання за межі України, втратив право користування спірною земельною ділянкою.
З такими висновками погодитись на можна.
Відповідно до положень ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.
Постановами судів в адміністративній справі №2а-7/07 (22а-513/08) встановлено, що рішення виконкому Берегівської міської ради №652 від 28 грудня 2000 року в частині надання ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 суперечило ЗУ «Про місцеве самоврядування» та порушувало права та інтереси позивача, у зв’язку з чим було визнано нечинним.
Державний акт на право приватної власності на землю ІІ-ЗК №023408 відповідачці ОСОБА_4 було видано саме на підставі цього нечинного акту. Враховуючи похідний характер правового акту індивідуальної дії від акту органу місцевого самоврядування вказаний акт відповідно до вимог ст.21 ЦК України підлягає до скасування.
Висновок суду про пропуск позивачем строку позовної давності не ґрунтуються на законі.
На позов ОСОБА_6 вимоги закону про строки позовної давності не поширюються, адже як ст.83 ЦК (ред. 1963р.), так і ст.268 чинного ЦК зазначала і зазначає, що на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав (право користування земельною ділянкою) та на вимоги особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його речове право, позовна давність не поширюється.
Помилковим є висновок суду і про те, що позивач втратив право користування спірною земельною ділянкою.
Як ст.ст.27, 29 ЗК (ред. 1991р.), так і ст.ст. 141, 142, 143, 144 чинного ЗК передбачають лише три підстави припинення права користування земельною ділянкою: добровільна відмова особи від цього права, рішення органу місцевого самоврядування або рішення суду.
Як встановлено, жодної з цих підстав по справі не існувало.
Оскільки ОСОБА_4 права на спірну земельну ділянку не набула, вона повинна повернути її належному землекористувачу, тобто позивачу та знести усі споруди, що на ній знаходяться.
Відповідно до положень п.3 та п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-
РІШИЛА:
Апеляційну скаргу представників позивача задовольнити.
Рішення Берегівського районного суду від 26 травня 2010 року скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.
Державний акт на право приватної власності на землю ІІ-ЗК №023408, виданий ОСОБА_4 Берегівською міською радою на 0,0302 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку - визнати незаконним та скасувати.
Зобов’язати ОСОБА_4 звільнити зазначену земельну ділянку та усунути перешкоди у її користуванні шляхом знесення усіх будівель, що на ній розташовані.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 60,50 грн. (судовий збір та витрати на ІТЗ).
Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом 20 днів шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: (підпис) Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом :
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області В.В. Дроботя