Справа: №22ц-3309/10 Категорія: 53
Головуючий у І-ій інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: Дроботя В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого – Дроботі В.В.,
суддів – Фазикош Г.В., Мацунича М.В.,
при секретарі - Коновчук Т.В.
з участю відповідачки ОСОБА_2,
представників сторін ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Виноградівського районного суду від 15 червня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_5 пред’явила до ОСОБА_2 позов про стягнення заробітної плати в сумі 3884 грн., мотивуючи вимоги тим, що вона згідно трудового договору працювала у відповідачки з 01 травня по 19 листопада 2009 року. Відповідачка заробітну плату їй протягом цього часу не виплатила. Окрім того, просила розірвати трудовий договір з 09 листопада 2009 року на підставі п.3 ст.38 КЗпП.
ОСОБА_2 пред’явила зустрічний позов про розірвання трудової угоди, укладеної 02 червня 2008 року між нею та ОСОБА_5 та звільнення останньої за прогули за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Рішенням суду зустрічний позов задоволено, у задоволенні основного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким її вимоги задовольнити. Вказує на те, що рішення не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Враховуючи закриття провадження по справі в частині розгляду основного та зустрічного позовів щодо розірвання трудового договору та звільнення з роботи, колегія вважає, що скарга в частині стягнення заробітної плати підлягає задоволенню з таких підстав.
Є доведеним, що позивачка за трудовим договором з відповідачкою була прийнята та працювала в неї медсестрою з 02 червня 2008 року.
До травня 2009 року відповідачка виплачувала їй, як це було передбачено умовами договору мінімальну заробітну плату.
Відмовивши у стягненні на користь ОСОБА_5 заробітної плати за період з 01 травня по 19 листопада 2009 року суд першої інстанції вважав доведеним, що з травня 2009 року вона не виходила на роботу, а отже і немає права на одержання зарплати.
З таким висновком погодитись не можна, оскільки він суперечить матеріалам справи та вимогам трудового законодавства.
Поясненнями позивачки, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 доведено, що увесь цей період часу ОСОБА_5 знаходилась на робочому місці в медичному центрі, керівником якого є відповідачка.
За цей час відповідачка не ініціювала питання про звільнення позивачки з роботи за прогули, а вперше підняла його лише після звернення ОСОБА_5 до суду, що стверджується повідомленням про вручення коштовного відправлення (а.с.18-20).
До вказаних правовідносин слід застосувати норми ст.ст.21, 24, 24?, 94, 95 КЗпП України та ст.55 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік», стягнувши на користь позивачки 4367 грн. (травень та червень 2009 р. - по 625 грн., липень, серпень, вересень 2009 р. - по 630 грн., жовтень 2009р. - 650 грн., 19 днів листопада 2009 р. – 577 грн.)
Відповідно до положень п.3 та п.4 ч.1 ст.309 ЦПК невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення і ухвалення нового про задоволення вимог про стягнення заробітної плати.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-
РІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Виноградівського районного суду від 15 червня 2010 року в частині відмови ОСОБА_5 у вимогах про стягнення заробітної плати - скасувати і ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заробітну плату за період з 01 травня по 19 листопада 2009 року в сумі 4367грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 25,50 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ.
Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено до касаційного суду протягом 20 днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом :
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області В.В. Дроботя