ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 р. № 9/456
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кравчука Г.А.,
суддів: Мачульського Г.М.,
Олійника В.Ф. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2010р.
у справі №9/456 господарського суду Кіровоградської області
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в особі Кіровоградської філії ПАТ "Страхова група "ТАС"
до 1.Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області
2.Автогосподарства при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області
третя особа (управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області) –ОСОБА_4, с. Вільне.
про стягнення 16257,98грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Строєнко Н.Ф. дов. №ГО-10/127 від 12.04.2010р.
від відповідача 1. - не з'явився
2. –не з'явився
третьої особи - не з'явився
в с т а н о в и в :
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2010р. (суддя Шевчук О.Б.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2010р. у справі №9/456 (судді: Чимбар Л.О. –головуючий, Чоха Л.В., Крутовських В.І. ), позов був задоволений та стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в особі Кіровоградської філії ПАТ "Страхова група "ТАС" 16257,98грн. шкоди, 162,58грн. сплаченого державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області ставиться питання про скасування зазначеного рішення та постанови судів попередніх інстанцій та прийняття нового про відмову в задоволенні позову, оскільки рішення та постанова, на думку касатора, прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи, застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи із наступного .
Як видно із матеріалів справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 20.08.2006р. сталася дорожньо-транспортна пригода близько 11:30 год. біля будинку №58 по вул. Ж.Революції у м. Кіровограді за участю водія ОСОБА_4, який керував автомобілем УАЗ 31514, держаний номер НОМЕР_2 та водієм ОСОБА_8, який керував автомобілем ВАЗ 2104, держаний номер НОМЕР_1,
По даній дорожньо-транспортній пригоді 20.08.2006р. був складений протокол про адміністративне правопорушення АК №0841253 з якого видно, що ОСОБА_4, керуючи автомобілем УАЗ 31514 при виконанні розвороту не з крайнього лівого положення не впевнився в безпеці і допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2104, держаний номер НОМЕР_1, що рухався зліва по крайній лівій смузі та яким керував ОСОБА_8 Таким чином ОСОБА_4 скоїв порушення п. 10.4 Правил дорожнього руху, який передбачає відповідальність відповідно до ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. (а.с. 2 справи про адміністративне правопорушення №3-2715/06р., т.2, а.с. 36)
Постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03.10.2006 року (т.1, а.с.30), яка залишена без змін постановою голови апеляційного суду Кіровоградської області від 06.11.2007 року (т.1, а.с. 42), ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17,00 грн.
Враховуючи, що транспортний засіб був переданий УМВС України в Кіровоградській області, міліціонер-водій служби забезпечення УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_4 перебуває на службі згідно наказу управління Міністерства внутрішніх справ суд правильно прийшов до висновку, що за заподіяну шкоду має нести відповідальність УМВС України в Кіровоградській області, працівником якого під час виконання останнім службових обов'язків був ОСОБА_4.
Відповідно до довідки ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області №147 від 22.08.2006 року у результаті ДТП автомобіль ВАЗ-21104 отримав слідуючи технічні пошкодження: передній капот, ліве переднє крило, передній бампер, ліва передня фара і вказівник повороту, декоративна накладка переднього капоту, вітрове скло, передня дверка.
На підставі договору страхування від 02.12.2005 року (поліс добровільного комплексного страхування наземного транспорту ДКСНТ/21/48/44/39 №001080), укладеного між закритим акціонерним товариством "Страхова група ТАС" в особі Кіровоградської філії приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"(Страховик) та ОСОБА_8 (Страхувальник), заяв від 06.09.2006 року та від 16.10.2006 р., а також страхових актів від 25.09.2006 р. і 14.11.2006 р. ОСОБА_8 позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 16257,98грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №3526 від 21.09.2006р. та №56357 від 22.11.2006р. (т.1, а.с.23,24).
Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Враховуючи предмет позову, доведеність вини ОСОБА_4 у порушенні Правил дорожнього руху під час дорожньо-транспортної пригоди 20.08.2006 р. та причиненні шкоди іншому учаснику дорожнього руху, господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача І про призначення судової автотехнічної експертизи у даній справі.
Вирішуючи даний спір, господарський суд виходив з вимог ст. 993, ч. 1 ст. 1172, Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування”.
Наведене дало підстави суду першої інстанції прийняти рішення, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про задоволення позову.
Крім того суд апеляційної інстанції визнав необгрутованими посилання скаржника на наявність вини в дорожньо-транспортній пригоді водія ВАЗ-21104 ОСОБА_8, підтвердженням якої, на думку представника УМВС України в Кіровоградській області, є копія висновку судової автотехнічної експертизи від 17.12.2008р. №227, оскільки згідно ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Оскільки суди попередніх інстанцій всебічно, об'єктивно і повно встановили обставини справи, цим обставинам справи надали правильну юридичну оцінку згідно діючого законодавства, застосували правильно норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, тому Вищий господарський суд України визнає рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної обґрунтованими і законними, які не можуть бути скасованими.
Викладені у касаційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, оскільки були предметом судового дослідження та спростовані мотивованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що ґрунтуються на вимогах закону.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2010р. у справі №9/456 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.
Головуючий суддя: Г. Кравчук
Судді: Г. Мачульський
В. Олійник