Гребінківський районний суд Полтавської області

_______________________________________________________________ 528/696/21

УХВАЛА

Іменем України

26 серпня 2021 р. м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

Головуючого судді Вітківського М.О.,

при секретарі судового засідання Коваленко О.В.

за участю:

прокурора Бутенка О.А.

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Юрченка С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з повною технічною фіксацією клопотання прокурора Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Бутенка О.А. про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021170580000133 від 18.04.2021 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покровщина Гребінківського району Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не військовозобов`язаного, непрацюючого, інваліда 3 групи, участі в АТО та ООС не брав, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого в силу ст. 89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Гребінківського районного суду Полтавської області на розгляді знаходиться кримінальне провадження №12021170580000133 від 18.04.2021 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Прокурором в судовому засіданні було надано клопотання про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 .

Вказане клопотання обгрунтоване тим, що 18.04.2021 близько 04:00 години за місцем свого проживання у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено труп ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з тілесними ушкодженнями. 18.04.2021 СВ ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021170580000133 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 17.04.2021 близько 19:00 години ОСОБА_2 разом зі своїм братом ОСОБА_3 перебували у житловому будинку, в якому вони спільно проживали, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 . У цей час між ними сталася сварка на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, у ході якої у ОСОБА_2 виник умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 у приміщенні вищевказаного житлового будинку умисно завдав своєму брату ОСОБА_3 чисельних ударів кулаками, дерев`яним стільцем, металевим совком та металевою кочергою у ділянку голови та тулубу, чим спричинив останньому тілесні ушкодження, внаслідок яких ОСОБА_3 помер на місці події. Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть №034 від 19.04.2021 причиною смерті ОСОБА_3 став напад з використанням тупого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкоджень, шок-крововтрата, переломи ребер та правого ліктя, рани голови, інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме: спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого. Санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. 21.04.2021 ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області обвинуваченому ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18.06.2021, який продовжено ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області до 19.07.2021, після чого продовжено ухвалою Гребінківського районного суду від 15.07.2021 до 12.09.2021 включно. Підставою для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ним тяжкого злочину та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений матиме можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження та вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, у відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_2 проживав на території Гребінківської ОТГ без реєстрації, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, він може переховуватись від суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому покарання за скоєний ним злочин; незаконно впливати на учасників кримінального провадження, зокрема на свідків, допитаних у ході досудового розслідування, з якими він особисто знайомий, що може призвести до зміни ними показань або відмови від дачі показань у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний ОСОБА_2 вже був раніше судимий за вчинення злочину та негативно характеризується мешканцями села за місцем свого останнього проживання. Застосування відносно ОСОБА_2 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, а саме: особистого зобов`язання, особистої поруки, застави та домашнього арешту у даному випадку є недоцільним.

В судовому засіданні прокурор Бутенко О.А. підтримав подане клопотання за підстав, викладених в ньому. Просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо поданого прокурором клопотання заперечує, звернув увагу суду на наявність низки тяжких захворювань, а саме нещодавньої операції на серці, встановленої групи інвалідності, відсутності належних ліків в умовах тримання під вартою, вказав, що буде з`являтись до суду за кожною вимогою, просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання.

Захисник обвинуваченого - адвокат Юрченко С.Л. в судовому засіданні щодо поданого прокурором клопотання заперечує, вказує на те, що прокурором не наведено будь-яких нових обставин, що обгрунтовують тримання ОСОБА_2 під вартою. Навність ризику вчинення нового кримінального правопорушення, оскільки останній раніше судимий, є необгрунтованим, з тих підстав, що ОСОБА_2 вважається раніше не судимим, щодо ризику впливу на свідків, то даний ризик також є необгрунтованим, оскільки жодних прямих свідків даної події не має. Крім того вказав на неправомірність дій органу досудового розслідування, зокрема стосовно затримання з порушенням ст. 208 КПК України, обвинувачений безпідставно утримувався три дні - з 18.04.2021 по 21.04.2021. Органами досудового слідства взагалі не розглядались інші версія вчинення даного кримінального правопорушення, а лише відразу звинуватили в цьому його підзахисного. Просив врахувати вік, стан здоров`я, що обвинувачений є інвалідом ІІІ групи, потребує лікування, з огляду на це просив застосувати до нього домашній арешт у нічний час з метою можливістю придбання продуктів харчування та ліків.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні просила суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 домашній арешт, так як він має тяжкі захворювання і потерпіла хвилюється за його стан здоров`я в умовах СІЗО, зазанчила, що буде доглядати за ним.

Суд, заслухавши прокурора Бутенка О.А., потерпілу ОСОБА_1 , захисника Юрченка С.Л., обвинуваченого ОСОБА_2 , дослідивши матеріали клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прийшов таких висновків.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-І/ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії тaкoго запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Так, у справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

ЄСПЛ під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у демократичному суспільстві у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до частини 1 статті 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до положень статті 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу обов`язково повинно містити посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу: виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Тобто, одних припущень слідчого та прокурора щодо наявності певних ризиків недостатньо для винесення слідчим суддею, судом рішення про обрання запобіжного заходу, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ "Александер Макаров проти Росії" національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Суд у рішенні по справі "Белчев проти Болгарії" наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх вищевказаних обставин.

ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зокрема, доказами на обґрунтування ризику можуть бути:- фактичне переховування від органів досудового розслідування та/або суду; показання свідків про намір особи переховуватись, придбання квитків, зміна місця проживання підтверджені документально, відомості про відсутність постійного місця проживання, тощо; фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів, інформація про зловживання наркотичними засобами чи алкоголем.

При обґрунтуванні такого ризику, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, прокурор посилається на тяжкість покарання, яке загрожує особі, проте, як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

У справі «Мамедова проти Росії» ЕСПЛ зазначив, що розглядаючи законність і обґрунтованість подальшого тримання заявниці під вартою, районний і обласний суди увесь час посилалися на серйозність висунутого обвинувачення як на головний чинник для оцінки можливості того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме відправленню правосуддя або вчинятиме нові злочинні дії. Однак, як не раз зазначав Суд, хоч суворість покарання, що загрожує заявникові, має значення для оцінки небезпеки його зникнення або вчинення нових злочинів, потребу подовжити строк тримання під вартою не можна оцінювати з чисто абстрактної точки погляду, зважаючи лише на тяжкість злочину. Так само і подовження строку тримання під вартою не може застосовуватися через те, що вироком може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі (рішення у справі «Летельє проти Франції», справи «Панченко проти Росії», «Гораль проти Польщі», «Ілійков проти Болгарії»).

У практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі "Єчус проти Литви").

Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

У п. 10 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. № 511-550/0/4-13 суд конкретизував положення п. 3-8 ч. 1 ст. 178 КПК України. Так, встановлення віку передбачає з`ясування, чи є особа неповнолітньою або похилого віку, стану здоров`я, наявності тяжких хвороб, інвалідності, нездатності самостійно пересуватися. Міцність соціальних зв`язків підозрюваного (обвинуваченого), у тому числі наявність у нього родини й утриманців потребує з`ясування сімейного стану цієї особи, стану здоров`я членів його сім`ї, кількості й віку дітей, строку фактичного проживання в цій місцевості тощо. Ураховуючи репутацію підозрюваного (обвинуваченого), слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики на цю особу з місця роботи, навчання, проживання: дані, що свідчать про перебування підозрюваного (обвинуваченого) на обліку в наркологічному, психоневрологічному диспансері тощо. Встановлення майнових статків передбачає з`ясування наявності належного цій особі нерухомого майна за місцем проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розміру. При з`ясуванні сімейного стану має значення наявність як батьківської так і власної родини, оскільки у підозрюваного (обвинуваченого) можуть бути члени сім`ї, які потребують його догляду. Водночас слід встановлювати, чи підтримує ця особа із родиною позитивний емоційний зв`язок.

Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи роботи та сім`ї не є доказом того, що вона може схилиться до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне («Пшевечерський проти Росії», «Сулаоя проти Естонії»).

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 перебуває під вартою з 21 квітня 2021 року, в подальшому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було неодноразово продовжено судом, останній раз до 12 вересня 2021 року.

Суд також зауважує, що тяжкість висунутого проти ОСОБА_2 обвинувачення та ризик його переховування чи перешкоджання слідству згадувалися у першому клопотання прокурора про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Проте з плином часу це обґрунтування не змінилося та далі складалося з тих самих шаблонних та стереотипних висновків. Стороною обвинувачення постійно обґрунтовується подальше тримання обвинуваченого під вартою відсутністю підстав для зміни запобіжного заходу, тоді як пункт 3 статті 5 Конвенції передбачає протилежний підхід та вимагає наведення національними органами державної влади підстав для тривалого тримання особи під вартою (рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), від 27 червня 1968 року, пункт 4, Серія A, № 8).

У справі «Золандт проти Нідерландів» ЄСПЛ зазначив, що засудження особи до позбавлення волі не обґрунтовує безпідставне тримання під вартою під час розслідування.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: с. Луговики Чорнухинського району Полтавської області, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане житло належить його батькам. Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнає, але повідомив, що не має наміру переховуватись та свою позицію буде доводити в суді. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_2 постійно скаржиться на погіршення стану здоров`я та необхідність лікування, що в установі попереднього ув`язнення забезпечити не можливо.

В той же час суду не надано доказів того, що за час досудового слідства свідки сторони обвинувачення вказували на тиск відносно них з боку сторони захисту. При цьому в судовому засіданні встановлено, що в даному кримінальному провадженні відсутні жодні прямі свідки даної події, при цьому, як зазначив прокурор, наявні свідки будуть свідчити лише щодо характеристики обвинуваченого ОСОБА_2 .

Суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_2 в розшук не оголошувався, має зареєстроване та фактичне місце проживання, тривалий час проживає за фактичним місцем проживання.

Відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_2 готує вчинення інших кримінальних правопорушень суду не надано, а враховуючи строк його перебування під вартою з 21.04.2021 суд повинен розглянути можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів щодо обвинуваченого, що узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений має постійне місце проживання, є інвалідом третьої групи, пенсіонер по інвалідності, в силу ст.89 КК України є таким, що раніше не судимий, а також те, що прокурор не довів, що встановлені під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити та постановити ухвалу про часткове задоволення клопотання захисника, ак саме: застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у нічний час доби та покладанням на нього обов`язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.176-178, 183-194-196,309, 331 КПК України суд,-

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12021170580000133 від 18.04.2021 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Юрченка С.Л. про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на нічний домашній арешт обвинуваченому ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Покровщина Гребінківського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 у виді тримання під вартою змінити на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до двох місяців за адресою: АДРЕСА_2 до 24.10.2021 року включно, звільнивши його в залі суду негайно.

Покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки, а саме:

1) не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово без дозволу суду;

2) прибувати до суду за кожним судовим викликом;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утриматися від спілкування в будь-якій формі зі свідками;

5) здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати на виконання до сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №1 Лубенського районного ВП в Полтавській області.

Зобов`язати орган поліції негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово.

Працівники сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №1 Лубенського районного ВП в Полтавській області з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у випадку невиконання ним покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

По закінченню строку дії запобіжного заходу та за відсутністю клопотання прокурора в порядку ст. 199 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборона залишати житло припиняє свою дію і запобіжний захід, заборона та обов`язок вважаються скасованими.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст судового ухвали оголошено 01.09.2021 о 15 год. 00 хв.

Cуддя М. О. Вітківський