УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/1754/21 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.

Категорія 63 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/1754/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3091 про визнання протиправними дії житлової комісії, скасування рішення про зняття з квартирного обліку та зобов`язання поновити на квартирному обліку за апеляційною скаргою військової частини А3091 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М. в м. Бердичеві,

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати протиправними дії об`єднаної житлової комісії військової частини А3091 щодо зняття його з квартирного обліку у зв`язку із звільненням з військової служби по закінченню контракту. Скасувати п. 1 (1.1.) протокольного рішення засідання об`єднаної житлової комісії військової частини А3091 від 09.07.2020 за №42 в частині зняття його з квартирного обліку, та поновити на квартирному обліку з дня зарахування. Позовні вимоги мотивував тим, що він проходив військову службу в Збройних Силах України. З 21.02.2013 перебував на квартирному обліку за місцем проходження служби у в/ч А3091, як особа, що потребує поліпшення житлових умов (учасник бойових дій). Постійним або службовим житлом не забезпечувався. Наказом командира в/ч А3091 від 26.06.2020 за №137 позивача було звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту. Протокольним рішенням об`єднаної житлової комісії військової частини А3091 від 09.07.2020 за №42 його було знято з квартирного обліку. На момент звільнення мав вислугу більше 25 років та майже 28 років пільгової. Також є учасником бойових дій, має статус ветерана військової служби. Вважає такі дії відповідача щодо зняття його з квартирного обліку незаконними, оскільки вони суперечать Конституції України та житловому законодавству.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії об`єднаної житлової комісії військової частини А3091, оформлені у формі протоколу від 09.07.2020 року № 42 засідання об`єднаної житлової комісії військової частини А3091, щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби по закінченню контракту. Скасовано п. 1 (1.1.) протоколу засідання об`єднаної житлової комісії військової частини А 3091 від 09.07.2020 року №42 в частині зняття з квартирного обліку майора ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 на квартирному обліку з дня зарахування - 21.02.2013 року. Стягнуто з військової частини А 3091 на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн 00 коп.

В апеляційній скарзі військова частина А3091, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі за безпідставністю. Зокрема вказує, що суд першої інстанції не врахував ч.9 ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме, у разі звільнення з військової служби військовослужбовців за підставами, не зазначеними в даному Законі, в тому числі у зв`язку із закінченням строку контракту, не передбачено залишення на квартирному обліку у військових частинах.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу з 01.08.1993, в тому числі у в/ч А 3091.

Вислуга років у Збройних силах України становить: календарна - 25 років пільгова - 28 років, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, ветерана військової служби.

Наказом ТВО командира в/ч А3091 № 137 від 26.06.2020 майора ОСОБА_1 , начальника служби ракетно-артилерійського озброєння технічної частини, звільненого наказом командувача військ оперативного командування "Північ" (по особовому складу) від 22.05.2020 за № 145 з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту), відповідно до пункту 2 частини 5 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що справи та посаду здав 26.06.2020, з 26.06.2020 виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, видати речовий атестат і направити на військовий облік в розпорядження військового комісара Бердичівського ОМВК Житомирської області.

Вбачається, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку з 21.02.2013 згідно витягу із протоколу № 26 від 28.05.2013, службовим житлом не забезпечувався. Також його було зараховано в першочергову чергу квартирного обліку в частині з 08.12.2015, як учасника бойових дій.

Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини А3091 за № 42 від 09.07.2020 ОСОБА_1 знято з квартирного обліку у зв`язку із звільненням по закінченню строку контракту.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що зазначене рішення є протиправним.

При цьому судом враховано, що за положеннями статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення у справі МакКенн проти Сполученого Королівства від 13 травня 2008 року пункт 50 (рішення у справі Кривіцька та Кривіцький проти України від 02 грудня 2010 року).

За положеннями статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату, відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із статтями 34, 37 ЖК Української РСР потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.

Статтею 43 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Законом України від 24 червня 2004 року № 1865-IV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності 01 січня 2005 року, стаття 12 вказаного Закону викладена в новій редакції.

Відповідно до п.1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Пунктом 9 даної статті передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, і зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок).

Даний Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей (п.1 Порядку).

Згідно з пунктом 3 даного Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до пункту 24 Порядку, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Пунктом 29 Порядку передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Крім того, даний Порядок передбачає і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством (п.30 Порядку).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі №487/5835/17, від 01.04.2020 року у справі № 638/5769/18, від 08.04.2020 року у справі №683/2197/18, від 19.05.2020 року у справі №683/2198/18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даному випадку судом встановлено, що ОСОБА_1 як військовослужбовець має вислугу понад 20 років, з 2013 року перебував на квартирному обліку, не реалізував своє житлове право передбачене ч.1 ст.12 Закону №2011-ХІІ не із своєї вини, звільнений в запас за закінченням строку дії контракту.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини А3091 про визнання протиправними дії житлової комісії, скасування рішення про зняття з квартирного обліку та зобов`язання поновити на квартирному обліку .

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; законності та обґрунтованості рішення суду ці доводи не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу військової частини А3091 залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня 2021 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 31 серпня 2021 року.

Головуючий

Судді