Справа № 2-3708/10 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 серпня 2010 р.                                                                          м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Білоусової О.М.,

при секретарі Кривцун О.А.,

за участі позивача ОСОБА_1,

                відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В: 

    23.04.2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований між ними 27.01.1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бердянського міськвиконкому Запорізької області,  актовий запис № 49, від шлюбу подружжя мають двох неповнолітніх дітей - дочок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.  

Позивач вказує в позові на те, що на протязі п’яти років подружні відносини між ними стали поступово псуватися. У відносинах виникла напруга, не вдавалося знайти спільної мови у вирішенні питань життя родини, часто стали виникати сварки. Стосунки стали більш напруженими з часом, почуття любові, поваги, взаємодопомоги зникли, погляди на життя стали різними. Спроби налагодити життя та знайти спільну мову виявилися невдалими. В наслідок чого почуття взаєморозуміння та кохання втрачено. З 01.04.2010 р. вони разом не проживають, подружні стосунки припинено, спільне господарство не ведеться. Спілкування відбувається виключно з питань, які стосуються дітей. Побудова спільного майбутнього з відповідачем та збереження шлюбу є неможливим. На сьогодні позивач бажає самостійно облаштовувати своє подальше життя та вважає, що збереження шлюбу з відповідачем суперечить його інтересам. Подружні стосунки припинено остаточно.    

Ухвалою суду від 21.05.2010 р. подружжю було надано строк на примирення терміном три місяці.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та обставини на які посилається у позові, суду пояснив, що за час, який було надано на примирення, між ним та дружиною примирення не відбулося, наміру відновлювати подружні стосунки він не має. З 01.04.2010 р. та по теперішній час він проживає окремо. В минулому судовому засідання позивач пояснював, що має намір зареєструвати шлюб з іншою людиною. Спору про утримання та виховання дітей, спору про поділ майна, що є спільною власністю подружжя не має. Просить шлюб розірвати.           

Відповідач позов не визнала, на розірвання шлюбу не згодна, суду пояснила, що примирення дійсно не відбулося, через те, що чоловік на її звернення не відкликався. Але почуття любові до нього в неї не зникло, та вона бажає відновити подружні стосунки та зберегти родину. Спору про утримання та виховання дітей не має, спору про поділ майна, що є спільною власністю не має також.    

Аналізуючи пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд  дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що сторони одружені з 27.01.1995 року, від шлюбу мають двох неповнолітніх дочок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтва про укладення  шлюбу та свідоцтва про народження дітей (а.с.4,5,6). З  квітня 2010 р. сторони разом не проживають, спільне господарство ними не ведеться. Спору, який випливає з сімейних правовідносин між сторонами не має. Діти проживають та у подальшому будуть проживати з відповідачем, що позивачем не оспорюється.

Подружжю було надано строк на примирення терміном три місяці,  але за примирення не відбулося, позивач наполягає на розірванні шлюбу.  

    Згідно ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам  їхніх дітей, що мають істотне значення. 

            Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї  державою  полягає,  зокрема,  в  тому,  що  шлюб  може бути розірвано в судовому порядку лише за умови,  якщо встановлено,  що подальше  спільне  життя  подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

             Із цією метою  судом було вжито заходів до примирення подружжя, надано строк на примирення, враховуючи наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя
подружжя

             Відповідно до п. 10 зазначеної Постанови ПВСУ та ст. 111  СК України, якщо після  закінчення  призначеного  судом строку примирення  подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на  припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.                                                                                                                                                                                        

             На підставі зазначеного, враховуючи, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, суд вважає необхідним шлюб розірвати.   

 Керуючись ст.ст. 10,11,212-215 ЦПК України, ст. ст. 88,105,109,110,111,112 СК України, ППВС України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. 51 Конституції України,  суд,

В И Р І Ш И В:

    Позов за довольнити. 

Розірвати  шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з ареєстрований 27.01.1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бердянського міськвиконкому Запорізької області,  актовий запис № 49.  

Після розірвання шлюбу відповідачу ОСОБА_4 з алишити прізвище ОСОБА_4 ( за її заявою).

При оформленні розірвання шлюбу у відділі  РАЦС стягнути держмито в дохід держави з позивача ОСОБА_3 в сумі 17 грн., відповідача ОСОБА_4 від сплати держмита звільнити.   

Рішення може бути оскаржено  до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. 

Суддя                                                                                             О.М. Білоусова