Справа № 942/665/21

Провадження № 22-ц/810/658/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року м.Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Кострицького В.В.

суддів: Стахової Н.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря Сінько А.І.

учасники справи:

скаржник ОСОБА_1

відповідач старший державний виконавець Новопсковського районного

відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального

управління Міністерства юстиції (м. Харків)

Мірошникова Марина Олександрівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Луганського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 25 червня 2021 року, ухвалену у складі судді Проньки В.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії старшого державного виконавця Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мірошникової Марини Олександрівни

встановив:

Короткий зміст скарги

04 червня 2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:- визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мірошникової М.О. від 28.05.2021 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ухвали Новопсковського районного суду Луганської області №2-з/942/11/21 від 25.05.2021; - скасувати повідомлення старшого державного виконавця Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мірошникової М.О. від 28.05.2021 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ухвали Новопсковського районного суду Луганської області №2-з/942/11/21 від 25.05.2021; - визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мірошникової М.О. щодо невжиття заходів забезпечення позову за ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області №2-з/942/11/21 від 25.05.2021; - зобов`язати старшого державного виконавця Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Мірошникову М.О. відкрити виконавче провадження для вжиття заходів забезпечення позову за ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області №2-з/942/11/21 від 25.05.2021 з одночасним винесенням постанови про арешт спірної земельної ділянки або накладення інших обтяжень речових прав на спірну земельну ділянку загальною площею 39,2070 га з категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка сформована та зареєстрована в національній кадастровій системі за кадастровим номером 4423385900:11:003:0050, та здійснити державну реєстрацію зазначених обтяжень таких прав.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 25 травня 2021 року суд задовольнив його заяву про забезпечення позову в справі про визнання права на постійне користування земельною ділянкою загальною площею 39,2070 га з категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, сформована та зареєстрована в національній кадастровій системі за кадастровим номером 4423385900:11:003:0050, та (або) іншого способу захисту цього права, та заборонив Новопсковській селищній раді відчужувати земельну ділянку загальною площею 39,2070 га з категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка сформована та зареєстрована в національній кадастровій системі за кадастровим номером 4423385900:11:003:0050, та передавати її у користування іншим особам до вирішення спору в справі про визнання права заявника на постійне користування цією земельною ділянкою та (або) іншого способу захисту цього права. Старший державний виконавець Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Мірошникова М.О., до якої надійшла ухвала суду до виконання, була зобов`язана відкрити виконавче провадження шляхом винесення відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним винесенням постанови про арешт спірної земельної ділянки або накладення інших обтяжень речових прав на спірну земельну ділянку для забезпечення виконання ухвали суду, та здійснити державну реєстрацію зазначених обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки. Замість вжиття заходів забезпечення позову за направленою судом до ВДВС ухвалою державний виконавець прийняла незаконне рішення шляхом винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ухвали Новопсковського районного суду Луганської області № 2- з/942/11/21 від 25 травня 2021 року. В оскаржуваному повідомленні зазначено, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Боржниками де є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи виконує відділ примусового виконання рішень Управлінця забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Порушення та неправильне застосування державним виконавцем норм права, невідповідність висновків державного виконавця в оскаржуваному повідомленні фактичним обставинам справи , призвело до винесення незаконного рішення, оскільки стягувач не пред`являв ухвалу суду. Ухвала суду надійшла до ВДВС від суду в межах окремої процедури для вжиття відповідним органом державної виконавчої служби заходів забезпечення позову. Новопсковський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), далі ВДВС, вчиняє виконавчі дії щодо виконання рішення на території перебування боржника - Новопсковської селищної ради, яка зареєстрована власником спірної земельної ділянки, та розташування спірної земельної ділянки на території Новопсковської об`єднаної територіальної громади, на яку поширюються функції ВДВС. Міністерство юстиції утворює органи державної виконавчої служби, які можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. На час прийняття державним виконавцем оскаржуваного повідомлення жодним законом не визначена та не розмежована підвідомчість органів державної виконавчої служби, в тому числі щодо рішень, за якими боржником є Новопсковська селищна рада. Наведене положення абзацу 5 пункту 4 Розділу І Інструкції не передбачене Конституцією та законами України, не могло бути застосоване державний виконавцем, та не може бути застосоване судом при вирішенні даної справи. Навіть, якщо державний виконавець дійшов до хибного висновку та за відсутності фактичних та правових підстав, що підвідомчість виконання ухвали суду належить відділу примусового виконання рішень Управлінця забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), він мав передати ухвалу суду до виконання цьому органу виконавчої служби відповідно до імперативних приписів ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», а не примати постанову про повернення стягувачу виконавчого документу. Державний виконавець порушив та неправильно застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини. За наведеними нормами права передбачені окремі підстави та випадки початку виконавчого провадження за заявою стягувача про примусове виконання та якщо виконавчий документ надійшов від суду в межах процедури та порядку виконання судового рішення про забезпечення позову. Пред`явлення стягувачем виконавчого документу відбувається лише у разі подання стягувачем заяви про примусове виконання виконавчого документу. Суд не пред`явив ВДВС виконавчий документ, а направив ухвалу суду для вжиття ВДВС відповідних заходів забезпечення позову. Законом України не передбачено можливість повернення державним виконавцем суду його судового рішення про забезпечення позову, направленого державному органу для вжиття відповідних заходів. Ухвала суду є обов`язкова для виконання державним виконавцем, який був зобов`язаний вжити заходи забезпечення позову шляхом винесення відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним винесенням постанови про арешт спірної земельної ділянки або накладення інших обтяжень речових прав на спірну земельну ділянку для забезпечення виконання ухвали суду, та здійснити державну реєстрацію зазначених обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки. Державний виконавець безпідставно та протиправно застосував п. 10 частину 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», який не поширюється і не може бути застосований державним виконавцем щодо направленої судом ухвали суду до відповідного органу державної виконавчої служби для вжиття заходів забезпечення позову.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 25 червня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено повністю .

Мотивуючи таку ухвалу тим, що після отримання Новопсковським районним судом повідомлення старшого державного виконавця Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мірошникової М.О. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, ухвала Новопсковського районного суду Луганської області № 2- з/942/11/21 від 25 травня 2021 року про забезпечення позову була направлена для виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). 15 червня 2021 року до суду з вищезазначеного відділу надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2021 щодо виконання ухвали Новопсковського районного суду Луганської області № 2-з/942/11/21 від 25.05.2021 про забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 про заборону Новопсковській селищній раді відчужувати земельну ділянку загальною площею 39,2070 га з категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка сформована та зареєстрована в національній кадастровій системі за кадастровим номером 4423385900:11:003:0050, та передавати її у користування іншим особам до вирішення спору в справі про визнання права заявника на постійне користування цією земельною ділянкою та (або) іншого способу захисту цього права.

Доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в повному обсязі ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 25 червня 2021 року в справі № 942/665/21, провадження №4- с/942/2/21, за скаргою ОСОБА_1 на рішення та повідомлення старшого державного виконавця Новопсковського районний відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Мірошникової Марини Олександрівни від 28 травня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ухвали Новопсковського районного суду Луганської області № 2-з/942/11/21 від 25 травня 2021 року, визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. Визнати рішення старшого державного виконавця Новопсковського районний відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Мірошникової Марини Олександрівни від 28 травня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ухвали Новопсковського районного суду Луганської області № 2- з/942/11/21 від 25 травня 2021 року. Скасувати повідомлення старшого державного виконавця Новопсковського районний відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Мірошникової Марини Олександрівни від 28 травня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ухвали Новопсковського районного суду Луганської області № 2-з/942/11/21 від 25 травня 2021 року. Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Новопсковського районний відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Мірошникової Марини Олександрівни щодо вжиття заходів забезпечення позову за ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 25 травня 2021 року в справі № № 942/665/21, провадження № 2-з/942/11/21.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Суд першої інстанції зазначив в ухвалі Новопсковського районного суду Луганської області від 13 липня 2021 року в справі № ЄУ № 942/665/21, провадження №4-с/942/2/21,за скаргою ОСОБА_1 на рішення та повідомлення старшого державного виконавця Новопсковського районний відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Мірошникової Марини Олександрівни від 28 травня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ухвали Новопсковського районного суду Луганської області № 2-з/942/11/21 від 25 травня 2021 року, визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, далі ухвала суду, доводи скарги стягувача на рішення та повідомлення старшого державного виконавця Новопсковського районний відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Мірошникової Марини Олександрівни від 28 травня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ухвали Новопсковського районного суду Луганської області № 2-з/942/11/21 від 25 травня 2021 року, визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, але не надав їм юридичної оцінки. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав юридичної оцінки його доводам, стягувач не пред`являв ухвалу суду. Ухвала суду надійшла до органу державної виконавчої служби від суду в межах окремої процедури для вжиття відповідним органом державної виконавчої служби заходів забезпечення позову. Новопсковський районний відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), далі ВДВС, вчиняє виконавчі дії щодо виконання рішення на території перебування боржника - Новопсковської селищної ради, яка зареєстрована власником спірної земельної ділянки, та розташування спірної земельної ділянки на території Новопсковської об`єднаної територіальної громади, на яку поширюються функції ВДВС. Ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначає особливості підвідомчості виконавчих проваджень органам державної виконавчої служби та утворення виконавчих груп: За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України. У разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці, звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця, включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби, відводу (самовідводу) державного виконавця, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного державного виконавця до іншого. У разі відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби, утворення виконавчої групи, якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного органу державної виконавчої служби до іншого. Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України. За частиною 1 ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. За абзацом 5 пункту 4 Розділу І Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, далі Інструкція, відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи. За частиною 1 ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою. За частиною 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. За частиною 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За частиною 2 цієї статті конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. За частиною 3 цієї статті норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. За частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, Міністерство юстиції утворює органи державної виконавчої служби, які можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. На час прийняття державним виконавцем оскаржуваного повідомлення жодним законом не визначена та не розмежована підвідомчість органів державної виконавчої служби, в тому числі щодо рішень, за якими боржником є Новопсковська селищна рада. Наведене положення абзацу 5 пункту 4 Розділу І Інструкції не передбачене Конституцією та законами України, не могло бути застосоване державний виконавцем, та не могло бути застосоване судом при вирішенні даної справи. Навіть, якщо державний виконавець дійшов до хибного висновку та за відсутності фактичних та правових підстав, що підвідомчість виконання ухвали суду належить відділу примусового виконання рішень Управлінця забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), він мав передати ухвалу суду до виконання цьому органу виконавчої служби відповідно до імперативних приписів ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», а не примати постанову про повернення стягувачу виконавчого документу. Державний виконавець порушив та неправильно застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини, зазначені в п. 3 цієї скарги, у їх системному зв`язку. За наведеними нормами права передбачені окремі підстави та випадки початку виконавчого провадження за заявою стягувача про примусове виконання та якщо виконавчий документ надійшов від суду в межах процедури та порядку виконання судового рішення про забезпечення позову. Пред`явлення стягувачем виконавчого документу відбувається лише у разі подання стягувачем заяви про примусове виконання виконавчого документу. Суд не пред`явив ВДВС виконавчий документ, а направив ухвалу суду для вжиття ВДВС відповідних заходів забезпечення позову. Законом України не передбачено можливість повернення державним виконавцем суду його судового рішення про забезпечення позову, направленого державному органу для вжиття відповідних заходів. Ухвала суду є обов`язкова для виконання державним виконавцем, який був зобов`язаний вжити заходи забезпечення позову шляхом винесення відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним винесенням постанови про арешт спірної земельної ділянки або накладення інших обтяжень речових прав на спірну земельну ділянку для забезпечення виконання ухвали суду, та здійснити державну реєстрацію зазначених обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки. Державний виконавець безпідставно та протиправно застосував п. 10 частину 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», який не поширюється і не може бути застосований державним виконавцем щодо направленої судом ухвали суду до відповідного органу державної виконавчої служби для вжиття заходів забезпечення позову. Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Відмовляючи стягувачу в задоволенні його скарги, суд послався на абзац 5 пункту 4 Інструкції, за яким відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи. При цьому суд неправильно застосував частину 1 ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», за яким систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Таким чином, Міністерство юстиції України може лише утворити органи державної виконавчої служби, які можуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України відповідно до прямої та імперативної норми частини 2 ст. 19 Конституції України. Застосований судом абзац 5 пункту 4 Розділу І Інструкції не відповідає Законам та Конституцією України та не міг бути застосований судом при вирішенні даної справи. Таким чином, суд першої інстанції порушив: частину 1 ст. 1 Конституції України, за якою Україна є правовою державою; частину 2 ст. 6 Конституції України, за якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; частину 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; частину 2 цієї статті, за якою конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. частину 3 цієї статті, за якою норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. частину 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Міністерство юстиції утворює органи державної виконавчої служби, які можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд першої інстанції не з`ясував, що на час прийняття державним виконавцем оскаржуваного повідомлення жодним законом не визначена та не розмежована підвідомчість органів державної виконавчої служби, в тому числі щодо рішень, за якими боржником є Новопсковська селищна рада. Наведене положення абзацу 5 пункту 4 Розділу І Інструкції не передбачене Конституцією та законами України, не могло бути застосоване державний виконавцем, та не могло бути застосоване судом при вирішенні даної справи. Суд першої інстанції неправильно застосував частину ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», за якою у разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці, звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця, включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби, відводу (самовідводу) державного виконавця, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного державного виконавця до іншого. Суд першої інстанції порушив та неправильно застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини, зазначені в даній апеляційній скарзі у їх системному зв`язку. За наведеними нормами права передбачені окремі підстави та випадки початку виконавчого провадження за заявою стягувача про примусове виконання та якщо виконавчий документ надійшов від суду в межах процедури та порядку виконання судового рішення про забезпечення позову. Пред`явлення стягувачем виконавчого документу відбувається лише у разі подання стягувачем заяви про примусове виконання виконавчого документу. Суд не пред`явив ВДВС виконавчий документ, а направив ухвалу суду для вжиття ВДВС відповідних заходів забезпечення позову. Законом України не передбачено можливість повернення державним виконавцем суду його судового рішення про забезпечення позову, направленого державному органу для вжиття відповідних заходів. Ухвала суду про забезпечення позову є обов`язкова для виконання державним виконавцем, який був зобов`язаний вжити заходи забезпечення позову шляхом винесення відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним винесенням постанови про арешт спірної земельної ділянки або накладення інших обтяжень речових прав на спірну земельну ділянку для забезпечення виконання ухвали суду, та здійснити державну реєстрацію зазначених обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки. Суд першої інстанції неправильно застосував п. 10 частину 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», який не поширюється і не міг бути застосований державним виконавцем щодо направленої судом ухвали суду до відповідного органу державної виконавчої служби для вжиття заходів забезпечення позову. Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. За частиною 1 ст. 157 Цивільного процесуального Кодексу України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. За частиною 2 цієї статті примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. За п. 2 частини 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. За частиною 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Державний виконавець повинен був відкрити виконавче провадження та виконати ухвалу суду про забезпечення позову шляхом вчинення відповідних реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Суд першої інстанції не застосував зазначені норми матеріального права, що привело до неправильного рішення суду першої інстанції за скаргою стягувача в даній справі. Щодо доводів суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову після спірного повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу. Суд першої інстанції зазначив, що після отримання Новопсковським районним судом повідомлення старшого державного виконавця Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мірошникової М. О. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, ухвала Новопсковського районного суду Луганської області № 2- з/942/11/21 від 25 травня 2021 року про забезпечення позову була направлена для виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). 15 червня2021 року до суду з вищезазначеного відділунадійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2021 щодо виконання ухвали Новопсковського районного судуЛуганської області № 2-з/942/11/21 від 25.05.2021 про забезпеченняпозову за заявою ОСОБА_1 про заборонуНовопсковській селищній раді відчужувати земельнуділянку загальною площею 39,2070 га з категоріїземель сільськогосподарського призначення з цільовимпризначеннямдля ведення фермерського господарства, яка сформована та зареєстрована в національній кадастровій системі за кадастровим номером 4423385900:11:003:0050, та передавати їїу користування іншим особам до вирішення спору в справі про визнання права заявника на постійне користування цією земельною ділянкою та (або) іншого способу захисту цього права. Довід суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову після спірного повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу не має жодного значення щодо предмету скарги. Внаслідок оскаржених стягувачем незаконного рішення, повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документу, невиконанням державного виконавця відповідної ухвали суду про забезпечення позову, 28 червня 2021 року була здійснена державна реєстрація договору оренди зазначеної земельної ділянки між боржником та ОСОБА_3 , на підтвердження чого додається інформаційна довідка державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 261291783 від 13 червня 2021 року, копія якої додається Додатком № 1 до цієї апеляційної скарги. Державний виконавець 25 червня 2021 року на час прийняття ним незаконного повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу міг виконати ухвалу суду про забезпечення позову та вжити заходи забезпечення позову, що унеможливило б державну реєстрацію договору оренди між боржником та ОСОБА_3 відповідної земельної ділянки 28 червня 2021 року, яка привела до наслідків, на недопущенні яких були вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.

За таких обставин справи, постанова відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 09 червня 2021 року не має жодного значення для виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений ст. 360 ЦПК України строк не надходило, що не заважає розгляду справи.

Щодо явки сторін

Сторони були повідомлені про час і місце судового засідання шляхом надсилання судових повісток повідомлень на поштові адреси сторін та телефонограм. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 14 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судовою колегією встановлено, що 28 травня 2021 на виконання до Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла ухвала Новопсковського районного суду Луганської області № 2-з/942/11/21 від 25.05.2021 про забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 про заборону Новопсковській селищній раді відчужувати земельну ділянку загальною площею 39,2070 га з категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка сформована та зареєстрована в національній кадастровій системі за кадастровим номером 4423385900:11:003:0050, та передавати її у користування іншим особам до вирішення спору в справі про визнання права заявника на постійне користування цією земельною ділянкою та (або) іншого способу захисту цього права.

28 травня 2021 року старшим державним виконавцем Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мірошниковою М.О. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ухвали Новопсковського районного суду Луганської області № 2- з/942/11/21 від 25 травня 2021 року. В повідомленні зазначено, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Боржниками де є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи виконує відділ примусового виконання рішень Управлінця забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до вимог п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» вико-навчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з ня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України та органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

За абзацом 5 пункту 4 Розділу І Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими боржниками зокрема є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

З аналізу змісту даної норми вбачається, що виконавчий документ - ухвала Новопсковського районного суду Луганської області № 2- з/942/11/21 від 25 травня 2021 року про забезпечення позову, де боржником є орган місцевого самоврядування - Новопсковська селищна рада, підвідомча саме відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Також суд зазначає, що доводи скаржника ОСОБА_1 стосовно того, що старший державний виконавець Мірошникоаа М.О. мала передати ухвалу суду до виконання відповідного органу виконавчої служби, а не приймати рішення (повідомлення) про повернення стягувачу виконавчого документу є безпідставними та не грунтуються на вимогах Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Крім того, під час розгляду даної скарги, судом встановлено, що після отримання Новопсковським районним судом повідомлення старшого державного виконавця Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мірошникової М.О. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, ухвала Новопсковського районного суду Луганської області № 2- з/942/11/21 від 25 травня 2021 року про забезпечення позову була направлена для виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

15 червня 2021 року до суду з вищезазначеного відділу надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2021 щодо виконання ухвали Новопсковського районного суду Луганської області № 2-з/942/11/21 від 25.05.2021 про забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 про заборону Новопсковській селищній раді відчужувати земельну ділянку загальною площею 39,2070 га з категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка сформована та зареєстрована в національній кадастровій системі за кадастровим номером 4423385900:11:003:0050, та передавати її у користування іншим особам до вирішення спору в справі про визнання права заявника на постійне користування цією земельною ділянкою та (або) іншого способу захисту цього права..

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а ухвала Новопсковського районного суду Луганської області від 25 червня 2021 року є законною.

Керуючись ст. 259,367,374,379,383,384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 25 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений - 31 серпня 2021 року.

Головуючий В.В. Кострицький

Судді Н.В. Стахова

М.В. Назарова