Справа № 426/7338/19

РІШЕННЯ

іменем України

28 серпня 2021 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області

у складі: головуючого - судді Бурдун Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Горшкової Г.О., Чумакової Н.С.,

представника позивача- Маякової І.В.,

представника відповідача - адвоката Кузнєцової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду у м.Сватове в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Сватівського районного суду Луганської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 24.01.2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 19800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг (далі- Договір), про що свідчить її підпис у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в Приватбанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Відповідно до п.п.2.1.1.3.1 Договору Відповідач доручив Банку списувати з картрахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п.2.1.1.3.5, 2.1.1.12.9 Договору, Боржник доручає списувати з будь-якого рахунку, відкритого в Банку, зокрема, з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов`язань, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами ( договірне списання).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач в порушення норм закону та умов договору зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Заборгованість відповідача станом на 03.11.2020 року за кредитними договором б/н від 24.01.2014 року складає 30219,63 грн., з яких: 19020,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 19020,00 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11199,63 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Договору, Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Пунктом 1.1.7.42 Договору сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту Клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених договором. За наявної у Клієнта в момент закриття останнього рахунку Клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк».

Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.01.2014 року у розмірі 30219,63 грн. та витрати по сплаті судового збору.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог від 05.05.2021 року представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.01.2014 року у розмірі 30219,63 грн.(19020,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 19020,00 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. -заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.. 625; 11199,63 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість з пені), а також понесені позивачем судові витрати.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кузнєцова Т.А. зазначила, що долучені банком Умови та правила надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та правил надання банківських послуг не підписані та не визнаються відповідачем та позивачем не надано доказів, які б підтверджували ту обставину, що саме вони є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила малися на увазі, при підписанні заяви про приєднання до Правил та Умов надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами (згідно постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р.). Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 24.01.2014 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить положень щодо розміру процентів, неустойки, та строку повернення кредиту. Тому позовні вимоги про стягнення процентів є безпідставними. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку у сумі 19800 грн. повернуті позивачу АТ КБ «Приватбанк», а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор не має право вимагати його виконання в будь-який час, тобто банк не вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у сумі 19020,00 грн.

Посилання у позовній заяві по те, що відповідач підтвердив згоду про те, що подана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір, відповідач до уваги не приймає, оскільки зазначені посилання представника позивача не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні.

Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту, фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у з`яві про видачу кредиту про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому із наданої позивачем копі анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт, запропонованих банком, погодився відповідач.

З наведених підстав вважає позовні вимоги необґрунтованими, просить у їх задоволенні відмовити.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Умови та Правила надання банківських послуг, Правила та Тарифи разом із заявою позичальника складають між сторонами кредитний договір. Відповідач отримала кредитну картку та користувалася нею, а також частково сплачувала заборгованість за кредитом. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися. Розрахунок заборгованості у даному випадку проведений автоматизованою системою станом на 03.11.2020 року і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору, а також здійснені боржником платежі до його виконання. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - Маякова І.В., яка діє на підставі довіреності, наполягала на задоволенні позовних вимог, з підстав, зазначених у позовній заяві. Зазначила, що кредитні відносини з відповідачем виникли значно раніше, первісний кредитний договір був укладений 28.07.2009 року. Відповідач була обізнана з умовами кредиту, та була згодна з цими умовами. Тривалий час вона користувалася кредитними коштами, частково погашала заборгованість. В межах цього кредитного договору відповідач отримала кілька кредитних карток. 24.01.2014 року відповідач підписала нову анкету-заяву та отримала кредитні кошти на карту у розмірі 19800 грн. На цю карту був також перенесений залишок заборгованості за попередньою карткою. На питання представника відповідача зауважила, що строк дії договору обчислюється строком дії картки. 01.11.2020 року було відмінено штрафи та пені, це був внутрішній перерахунок банку по пені. На день розгляду справи за відповідачем наявна заборгованість на загальну суму 30219,63 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідача - адвокат Кузнєцова Т.А. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву. Зауважила про те, що відповідач згідно наданої довідки навіть переплатила заборгованість. Позивачем не надано доказів того, що саме ті Умови та правила, на які посилається у позові позивач були доведені до відома відповідача. За необґрунтованістю необхідно відмовити у позовних вимогах.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши подані докази, прийшов до наступних висновків.

24.01.2014 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписала заяву б/н від 24.01.2014, оригінал якої було досліджено у судовому засіданні ( Т.1 а.с.7, 98).

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк»).

Представник позивача зазначає, що відповідач при підписанні анкети - заяви, підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у Заяві.

При цьому, в анкеті - заяві не зазначено, яку саме карту «Карта «Універсальна», «Пенсійна карта», «Карта GOLD», «Зарплатний пакет» бажає оформити клієнт, розмір кредитного ліміту у заяві не вказаний, а також не вказані відсотки за користування кредитом, розмір штрафу за невиконання кредитних зобов`язань, строк дії договору, тощо.

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» на підставі кредитного договору б/н, укладеного між банком та відповідачем ОСОБА_1 , останній видавалися наступні картки:

- 28.07.2009 картка № НОМЕР_1 з терміном дії до 05/12;

- 21.04.2010 картка № НОМЕР_2 з терміном дії до 01/14;

- 17.01.2014 картка № НОМЕР_3 з терміном дії до 10/17;

- 24.01.2014 картка № НОМЕР_4 з терміном дії до 05/17 ( Т.1 а.с.156 зворот, 196, Т.2 а.с.163).

Надані представником позивача фотознімки вручення кредитних карток підтверджують отримання кредитних карток відповідачем ОСОБА_1 , зокрема, 24.01.2014 року, 28.07.2009 року, 04.06.2014 (Т.1 а.с.194-195).

28.12.2012 року відповідач ОСОБА_1 зареєструвалася у додатку «Приват24» (Т.1 а.с.197, Т.2 а.с.165).

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» за картою на ім`я ОСОБА_1 змінювався кредитний ліміт наступним чином: 28.09.2009 - старт кредитного рахунку, 24.01.2014 - 19800,00 грн., 20.01.2015 - 19020,00 грн., 09.01.2020 - 0 грн.( Т.1 а.с.195, Т.2 а.с.-164).

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 24.01.2014 вбачається, що 01.11.2020 року було списано заборгованості по пені на суму - 738295,45 грн. та на думку позивача станом на 08.04.2021 відповідач має заборгованість у загальній сумі 30219, 63 грн., яка складається з наступного: 19020,00 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита, 11199,63 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам (Т.2 а.с.195-200).

Відповідно до консолідованої інформації з виписки по рахунку по сумах відносно кредитних правовідносин між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 за період з 29.07.2009 року по 01.11.2020 року використано відповідачем - 36213,56 грн.; нараховано банком відсотків, пені, штрафи, комісії - 794837, 57 грн., погашено відповідачем 62536,05 грн., списано банком відсотків, штрафи, пені, комісії (відміна штрафів за минулі періоди - 738295,45 грн., залишок заборгованості -30219, 63 грн. (а.с.Т.3 а.с.37).

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у відповідності ЦПК України випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 вказано, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Так, в анкеті-заяві, яка була підписана відповідачем 24.01.2014, зазначені лише анкетні дані відповідача; при цьому, в анкеті - заяві не зазначено, яку саме карту «Карта «Універсальна», «Пенсійна карта», «Карта GOLD», «Зарплатний пакет» бажає оформити клієнт, розмір кредитного ліміту у заяві не вказаний, а також не вказані відсотки за користування кредитом, розмір штрафу за невиконання кредитних зобов`язань тощо, тобто, на думку суду, сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору.

Додані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідачем ОСОБА_1 не підписані, тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору між сторонами АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII (в редакції станом на час підписання відповідачем анкети-заяви), в аспекті повідомлення споживача про зміст конкретних Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

На підставі вищевказаних норм права та висновків Верховного Суду, суд зазначає, що надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи не є частиною укладеного між сторонами договору, адже вони не були підписані відповідачем.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору, зі складовими якого він взагалі не був ознайомлений.

На думку суду, в заяві, яка була підписана відповідачем 24.01.2014, основні умови договору, як то термін дії договору, розмір відсотків за користування грошовими коштами та неустойки за невиконання договірних зобов`язань сторонами погоджені не були.

В анкеті-заяві від 24.01.2014 сторонами не було визначено строку, протягом якого можуть нараховуватися відсотки за користування коштами, розмір відсотків за користування грошовими коштами та неустойки за невиконання договірних зобов`язань, у зв`язку із чим суд вважає, що основні умови договору сторонами погоджені не були.

Посилання представника позивача на те, що відповідачу в межах кредитного договору від 28.07.2009 року були видані інші кредитні картки з іншими строками дії є неспроможними, адже суду не було надано доказів того, що інші кредитні картки видавалися відповідачу саме у зв`язку із підписанням ним анкети-заяви від 28.09.2009 та на аналогічних умовах. Навпаки, зі змісту наданих до суду матеріалів вбачається, що 24.01.2014 відповідачем була підписана нова анкета-заява. В анкеті - заяві від 24.01.2014 не зазначено, яку саме карту «Платіжна карта кредитка «Універсальна», «Пенсійна карта», «Карта GOLD», «Зарплатний пакет» бажає оформити клієнт, розмір кредитного ліміту у заяві не вказаний, а також не вказані відсотки за користування кредитом, розмір штрафу за невиконання кредитних зобов`язань тощо.

Також суд зауважує, що в дослідженому судом оригіналі Анкети-заяви в графі «Пам`ятку клієнта, яка містить, у тому числі, Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування отримав та ознайомився з її змістом під підпис» взагалі відсутня будь-яка позначка клієнта, що також підтверджує те, що з Тарифами та умовами обслуговування та кредитування відповідач ОСОБА_1 ознайомлена не була.

Надану представником позивача копію заяви від 28.07.2009, в межах укладеного між сторонами кредитного договору та довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (Т.2 а.с.166,168), суд не може прийняти до уваги як належний доказ, оскільки вказані документи не підтверджують обставин укладеного кредитного договору від 24.01.2014 року.

Правові висновки Верховного Суду, на які посилається представник позивача у відповіді на відзив, втратили свою актуальність, адже всі вони були сформовані до прийняття постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Зі змісту виписки по рахунку відповідача, а також зі змісту наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 08.04.2021 загальний розмір заборгованості відповідача за процентами складав 11199,63 грн., однак позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про розрахунок цих відсотків (період нарахування, на яку суму вони нараховані, в якому процентному співвідношенні).

Саме по собі посилання у позові про розмір відсотків, без їх доведеності перед судом у передбаченому порядку, не зазначення періоду їх обрахування, розміру за користування кредитними коштами, вказує на невиконання банком вимог ст. 12,81 ЦПК України, тому розцінюється судом як не доведення вимог в цій частині та відсутність підстав для задоволення вимог банку про стягнення відсотків.

Отже, слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 11199,63 грн.

Стосовно вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд зазначає наступне.

З виписки по рахунку відповідача, наданого позивачем, вбачається, що відповідач станом на 08.04.2021 отримала від позивача та не повернула тіло кредиту у розмірі 19020,00 грн.

Разом з тим, як зазначено судом вище, відсотки, які були нараховані відповідачу у розмірі 11199,63 грн., що не передбачено підписаною відповідачем заявою від 24.01.2014 року, нараховувалися та списувалися позивачем необґрунтовано.

Отже, суми коштів, які були внесені відповідачем в рахунок погашення своїх зобов`язань не повинні були зараховуватися в рахунок погашення відсотків. Ці суми коштів мали зараховуватися в рахунок погашення боргу зі сплати фактично отриманих грошових коштів.

Як вбачається з виписки за особовим рахунком та з розрахунку заборгованості станом на 31.10.2020 року позивачем було необґрунтовано зараховано в рахунок погашення боргу зі сплати відсотків загальну суму в розмірі 46152 грн. 53 коп., а саме: 450,00 грн. + 1020,00 грн. + 2,54 грн.+ 1400,00 грн. + 1,95 грн. + 524,50 грн. + 4,60 грн.+ 307,00 грн.+ 500,00 грн.+ 524,50 грн. + 1100,00 грн.+ 524,50 грн. + 524,50 грн.+ 950,00 грн. + 524,50 грн.+ 8,62 грн. + 524,50 грн.+ 524,50 грн.+ 524,50 грн.+ 17,46 грн.+ 524,50 грн.+ 7,39 грн. + 524,50 грн.+ 4,36 грн.+ 12,77 грн. + 6,39 грн.+ 524,50 грн.+ 706,14 грн. + 615,32 грн. + 257,70 грн. + 631,49 грн.+ 615,32 грн.+ 615,32 грн.+ 615,32 грн.+ 615,32 грн.+ 615,32 грн. + 615,32 грн.+ 615,32 грн.+ 673,50 грн.+ 673,50 грн.+ 120,00 грн. + 673,50 грн.+ 673,50 грн. + 673,50 грн.+ 706,00 грн. + 706,00 грн. + 746,08 грн.+ 706,00 грн.+ 706,00 грн.+ 706,00 грн.+ 32,89 грн.+ 746,00 грн. + 726,00 грн. + 793,50 грн.+ 810,52 грн.+ 810,52 грн.+ 804,54 грн. + 802,46 грн. + 811,51 грн. + 807,49 грн. + 801,71 грн. + 15,47 грн. + 811,51 грн. +801,96 грн.+ 801,87 грн.+ 382,90 грн.+ 191,45 грн.+ 811,51 грн.+ 484,68 грн.+ 242,34 грн. + 121,17 грн. + 60,580 грн.+ 50,00 грн.+ 10,58 грн.+ 811,51 грн. + 806,06 грн. + 50,00 грн. + 39,83 грн. + 1454,05 грн. + 24,77 грн. + 1454,05 грн. +144,27 грн. + 0,45 грн.

Отже, станом на час розгляду цієї справи відповідач виконав свій обов`язок щодо повернення фактично отриманих коштів на користь позивача.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.01.2014 року, оскільки використані відповідачем кошти повернуті позивачеві повністю.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк», пред?явлених до відповідача ОСОБА_1 з підстав його необґрунтованості.

Оскільки в позові відмовлено, тому відсутні підстави для відшкодування позивачу понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 263, 266, 267, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 95, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сватівський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_5 .

Повний текс рішення складено 31 серпня 2021 року.

Суддя Т.А.Бурдун