Справа № 2-1719
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
14 вересня 2010 року
Куйбишевський районний суд м. Донецька в складі: головуючого - судді Якубенка О.Б., при секретарі Шевченко Ю.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, представників третіх осіб: Хотлубея О.Л., Малюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Куйбишевського районного суду м.Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи – КП «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька», управління Держкомзему у м.Донецьку Донецької області, про встановлення меж земельної ділянки, визнання права користування земельною ділянкою, зобов’язання виконати дії, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачі про встановлення меж земельної ділянки, визнання права користування земельною ділянкою, зобов’язання виконати дії, мотивуючи його таким. Вона є власником домоволодіння АДРЕСА_2 У зв'язку з тим, що це домоволодіння до приватизації було відомчим, норма землі для обслуговування домоволодіння не встановлювалася й земельна ділянка під домоволодіння не приділяась. З моменту вселення туди в 1986 році її родина використала земельну ділянку площею 806кв.м. Зараз вирішується питання про передачу цієї земельної ділянки їй у власність або надання в користування. Відповідно до плану її земельної ділянки на неї перебуває літня кухня літ.Б, по зовнішній стороні якої проходила межа. Однак, її сусіди - відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що проживають за адресою: АДРЕСА_1, самовільно зменшили товщину стіни її будови, тим самим самовільно змінивши границі земельних ділянок, що є порушенням ст.108 Земельного кодексу України. Крім того, бажаючи перешкодити їй приватизувати земельну ділянку, восени 2005 року ОСОБА_4 самовільно переніс забір, що розділяє їхні ділянки на її територію приблизно на 1м., повернути забір на місце відмовляється. Її сусіди - відповідачі ОСОБА_5. і ОСОБА_6, що проживають за адресою: АДРЕСА_3 самовільно розібрали забір, що розділяє їхні ділянки й не хочуть його відновлювати. До вирішення земельного спору між нею й відповідачами роботи із приватизації її земельної ділянки припинені. Просить відновити межу, що розділяє земельні ділянки АДРЕСА_1 відповідно до планів земельних ділянок, наявними в технічній документації КП «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» і в Донецьком міському відділі Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»; зобов'язати відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перенести забір, що розділяє суміжні зазначені земельні ділянки на своє місце, а також відновити стіну її літньої кухні до раннє встановлених розмірів; зобов'язати відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відновити забір, що розділяє суміжні земельні ділянки АДРЕСА_2
В судовому засіданні позивач змінила та уточнила свої позовні вимоги: просила установити границі земельної ділянки АДРЕСА_2 відповідно до планів земельних ділянок, наявними в технічній документації КП «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька», і даних земельно - кадастрової документації в Донецьком міському відділі Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»; визнати за нею право користування цією земельною ділянкою в межах границь, що встановлені вищевказаними документами; установити межу, що розділяє земельні ділянки АДРЕСА_2 відповідно до планів земельних ділянок, наявними в технічній документації КП «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька», і даних земельно - кадастрової документації в Донецьком міському відділі Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземы України»; установити межу, що розділяє земельні ділянки АДРЕСА_2 й АДРЕСА_3 згідно із планами земельних ділянок і земельно - кадастрової документації шляхом визнання за нею право користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 в межах границь, що встановлені вищевказаними документами; зобов'язати ОСОБА_3 і ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по вул.Успенського, 53 шляхом перенесення забору, що розділяє суміжні земельні ділянки АДРЕСА_2 на колишнє місце згідно земельно - кадастрової документації, а також відновити стіну її літньої кухні до раніше встановлених розмірів, знести самовільно побудовані літню кухню літ.Б і гараж літ.В; зобов'язати ОСОБА_5 і ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення забору, що розділяв суміжні ділянки АДРЕСА_2, зносу лазні, зведеної з порушенням будівельних норм, і розібрати будівельні конструкції, що перешкоджають обслуговуванню горищного приміщення й покрівлі над приналежною їй частиною літньої кухні. Позивач та її представник дали пояснення, аналогічні викладеним у позові обставинам.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, нічим це не мотивуючи.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що права позивача вони з чоловіком не порушують, що вони нічого нового не добудували, а тільки побудували на старому місці новий забір.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_5. та ОСОБА_6 позов не визнали, вважаючи, що ніяких перешкод позивачу в користуванні земельною ділянкою вони не чинять, що межа, яку просить встановити позивач, вже встановлена.
Представник управління Держкомзему у м.Донецьку Донецької області в судовому засіданні погодився з позовом частково – в частині визначення границь земельної ділянки, в іншій частині просив розглянути позовні вимоги на розсуд суду. Також він пояснив, що належні позивачу та відповідачам домоволодіння раніше були відомчими, земля для їх обслуговування не надавалась та не відводилась.
Представник КП «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» в судовому засіданні пояснила, що БТІ до даного спору ніякого відношення не має, та просила вирішити справу на розсуд суду.
Суд, дослідивши докази в їхній сукупності, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, за таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, згідно свідоцтву про право власності №1595 від 19.10.1995р., виданому ДП «Агентство по приватизації державного житлового фонду», та договору дарування від 27.11.1995р., посвідченому П’ятою Донецькою державною нотаріальною конторою в реєстрі за №3-1886р., домоволодіння АДРЕСА_2 належить на праві власності позивачу. Відповідно до свідоцтва про право власності №11363 від 27.10.1994р., виданого ДП «Агентство по приватизації державного житлового фонду» АДРЕСА_1 належить на праві загальної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Відповідно до договору купівлі – продажу від 22.06.1996р., посвідченого П’ятою Донецькою державною нотаріальною конторою в реєстрі за №1-1725, домоволодіння АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_6 Дані домоволодіння знаходяться по сусідству.
Згідно листам начальника Донецького міського управління земельних ресурсів №01/35-4240 від 05.10.2004р., №01/35/112-1 від 23.05.2005р., №01/35-348-1 від 29.11.2005р. , рішенню виконкому Куйбишевської районної у м.Донецьку ради №575 від 14.12.2005р. земля для обслуговування домоволодінь АДРЕСА_2 не виділялася, оскільки раніше будинки були відомчими та знаходилися на балансі УЖКГ ВО «Донецьквугілля».
Відповідно до листа першого заступника начальника інспекції державного архітектурно – будівельного контролю у Донецькій області №Л/0139 від 06.08.2008р. під час проведення перевірки було встановлено, що будівельні роботи на земельних ділянках за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 не виконуються, збудовані раніше котельна, баня розташовані з порушенням п.3.25 ДБН «Планування і забудова міських і сільських поселень».
Згідно ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; н абуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Таким чином, на підстави викладених норм в компетенцію суду не входить визнання за особою права користування земельною ділянкою. Тому в задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 необхідно відмовити.
Згідно ст.152 Земельного кодексу України Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю; в ласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків; захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як об’єктивно встановлено в судовому засіданні і не заперечується сторонами, земля для обслуговування належних сторонам на праві власності домоволодінь позивачу та відповідачам не надавалась, право власності або користування земельними ділянками для обслуговування цих домоволодінь позивач та відповідачі на підставах, передбачених ст.116 Земельного кодексу України, не набули.
Таким чином, оскільки позивач не є власником або землекористувачем (на законних підставах) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, то в неї і немає права вимагати усунення відповідачами будь – яких перешкод стосовно користування нею вказаною земельною ділянкою, оскільки в даному випадку її право не порушено. Тому в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні позивачем земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 необхідно відмовити.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення границь земельної ділянки АДРЕСА_2 та меж, які розділяють цю земельну ділянку з ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_3, за таких підстав. Як вже було наведено, сторонам земельні ділянки для обслуговування належних їм домоволодінь не надавались і не відводились. Тому об’єктивних даних, на підставі яких можливо встановити границю земельної ділянки АДРЕСА_2 та вказаних у позові меж, немає. Крім того, згідно ст.184 Земельного кодексу України це входить в компетенцію органів землеустрою, а не суду.
В судовому засіданні позивачем не доведено, що збудовані відповідачами будівлі порушують її права, а зведення таких будівель з порушенням будівельних норм саме по собі не порушує прав позивача, а може лише тягти адміністративну відповідальність. Крім того, суд приймає рішення про знесення самочинно зведених об’єктів за позовом органу державної влади або органу місцевого самоврядування, а не фізичних осіб ( якщо їхні права не порушені). Тому позовні вимоги про зобов’язання відповідачів знести самочинно збудовані будівлі задоволенню не підлягають.
На підставі ст.ст.4,48 Закону України “Про власність”, керуючись ст.ст.60,209,212,214,215 ЦПК України , -
В и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи – КП «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька, управління Держкомзему у м.Донецьку Донецької області, про встановлення меж земельної ділянки, визнання права користування земельною ділянкою, зобов’язання виконати дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Куйбишевський районний суд м.Донецька на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: