Постанова

Іменем України

27 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 459/3025/19

провадження № 61-6353св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Червоноградське відділення Акціонерного товариства «Львівгаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кіщуком Богданом Васильовичем, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у складі судді Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Червоноградського відділення Акціонерного товариства «Львівгаз», в якому просив скасувати акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 19 вересня 2019 року відповідача щодо донарахування 3 804, 37 куб. м на суму 34 876,26 грн, обсягів спожитого природнього газу; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вартості послуги з централізованого газопостачання ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) у відповідність до реально спожитих об`ємів станом, який передував 19 вересня 2019 року (дата проведення донарахування).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 та його представник Кіщук Б. В. подали апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року підстави зазначені ОСОБА_1 та його представником Кіщуком Б. В. для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2020 року визнано неповажними.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника Кіщука Б. В. на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2020 року залишено без руху.

Надано заявнику строк - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків.

Роз`яснено, якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 ЦПК України.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначені заявниками підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а саме отримання представником позивача копії судового рішення 22 вересня 2020 року та запровадження на території України карантинних заходів, є неповажними, оскільки ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваного рішення суду 04 липня 2020 року, а його представник Кіщук Б. В. був присутнім у судовому засіданні 18 червня 2020 року під час проголошення резолютивної частини судового рішення, а тому останні мають подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням інших підстав для поновлення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника Кіщука Б. В. на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2020 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що заявники пропустили строк на апеляційне оскарження рішення суду, а наведені підстави для поновлення строку не свідчать про поважність причин його пропуску та наявність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У квітні 2021 року ОСОБА_1 в особі адвоката Кіщука Б. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, прийняти апеляційну скаргу до провадження та скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, не врахував, що позивач є юридично необізнаною особою, а представник позивача отримав копію рішення суду 22 вересня 2020 року та 06 жовтня 2020 року подав апеляційну скаргу, тобто на 14 день після отримання копії рішення суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року Червоноградське відділення Акціонерного товариства «Львівгаз» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилами частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини четвертої статті 10 ЦПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «PONOMARYOV v. UKRAINE», № 3236/03, § 41).

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «SHISHKOV v. RUSSIA», № 26746/05, § 110).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN», № 11681/85, § 35).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі «MPP GOLUB v. UKRAINE», № 6778/05).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «USTIMENKO v. UKRAINE», № 32053/13, § 46 - 53).

У справі, яка переглядається, 18 червня 2020 року судом першої інстанції ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Представник позивача Кіщук Б. В. був присутнім у судовому засіданні 18 червня 2020 року під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.

04 липня 2020 року ОСОБА_1 отримав копію рішення суду першої інстанції від 18 червня 2020 року.

14 вересня 2020 року представник позивача звернувся до суду з заявами про видачу йому копії судового рішення від 18 червня 2020 року та ознайомлення з матеріалами справи.

22 вересня 2020 року представник позивача отримав копію рішення суду від 18 червня 2020 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 та його представник Кіщук Б. В. подали апеляційну скаргу на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2020 року та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення районного суду, яке мотивоване тим, що строк на апеляційне оскарження рішення суду пропущений з поважних причин, а саме у зв`язку з запровадженням карантинних заходів на території України, а також у зв`язку з тим, що представник позивача ознайомився з оскаржуваним рішенням лише 22 вересня 2020 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року підстави зазначені ОСОБА_1 та його представником Кіщуком Б. В. для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2020 року визнано неповажними, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника Кіщука Б. В. на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2020 року залишено без руху та надано заявникам строк для усунення недоліків щодо зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог вказаної ухвали суду заявники подали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказуючи на ті ж самі причини пропуску строку, які апеляційним судом визнані неповажними, а також на те, що позивач є особою похилого віку, пенсіонером та не обізнаний у тонкощах законодавства.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника Кіщука Б. В. на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2020 року, апеляційний суд виходив із того, що заявники пропустили строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а наведені заявниками підстави для поновлення цього строку не є поважними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, оскільки представнику позивача було достовірно відомо про те, що 18 червня 2020 року суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , так як представник був присутній під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, однак звернувся до суду з заявою про видачу йому копії рішення суду лише 14 вересня 2020 року, а позивач отримав копію оскаржуваного судового рішення 04 липня 2020 року, проте апеляційна скарга подана ОСОБА_1 та його представником Кіщуком Б. В. 06 жовтня 2020 року.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що такі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кіщуком Богданом Васильовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник