Справа 2-1632/10
У Х В А Л А
03 вересня 2010 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Прижигалінська Т.В., розглянувши позовну заяву Синельниківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування коштів, –
В С Т А Н О В И В :
Синельниківський міськрайонний центр зайнятості 02.09.2010 року звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку цивільного судочинства із зазначеним позовом, посилаючись на те, що наказом №НТ100116 від 16.06.2010 року Синельниківським міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_1 було надано статус безробітного відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення», а також з 16.06.2010 року призначена допомога по безробіттю відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Зазначену допомогу по безробіттю ОСОБА_1 отримувала до 28.07.2010 року. Згідно з відповіддю держреєстратора було встановлено, що в період перебування на обліку як безробітна в СМРЦЗ ОСОБА_1 була зареєстрована в установленому порядку як приватний підприємець з 22.09.1994 року. Тому отримані ОСОБА_1 за період перебування на обліку в Синельниківському міськрайонному центрі зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю у сумі 3 066,94 грн. підлягають поверненню, як такі що отримані безпідставно та незаконно. На підставі п.8 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_1 наказом Синельниківського міськрайонного центру зайнятості від 12.08.2010 року № НТ 100812 припинено виплату по безробіттю в зв’язку з призначенням виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості, а також у зв’язку з виявленням факту приховування реєстрації підприємницької діяльності, який впливає на виплату матеріальної допомоги.
На зазначених підставах відповідачу надіслано претензія-повідомлення та витяг з наказу про повернення коштів від 13.08.2010 року за №799, в якому запропоновано ОСОБА_1 добровільно внести протягом 15 календарних днів вищезазначену суму через установи банку на рахунок Синельниківського міськрайонного центру зайнятості. Також ОСОБА_1 зазначеним повідомленням попереджена, що у разі невідшкодування коштів у встановлений термін, питання щодо їх повернення буде вирішуватись у судовому порядку відповідно до чинного законодавства, але відповідач не відреагувала на неодноразові звернення.
Предметом спору є стягнення отриманої ОСОБА_1 в Синельниківському міськрайонному центрі зайнятості допомоги по безробіттю в розмірі 3 066,94 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з частиною 2 статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.
У пункті 1 частини 1 статті 3 цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 4 частини 1 статті 17 КАС встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.
За змістом частини 4 статті 50 КАС суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, установлених законом.
Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року N 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за N 232/16248, за правилами пункту 8 якого, у разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі оскільки відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 122 ЦПК України, суддя, –
У Х В А Л И В :
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Синельниківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування коштів.
Роз’яснити позивачу, що відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з такою самою заявою.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд протягом 5 днів з дня її отримання.
Суддя Т.В.Прижигалінська