Справа №2-а-3234/10  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  01 вересня  2010року                                                     м. Полтава  

  Октябрський районний суд м.Полтави  суд в складі :  

Головуючого судді -Сороки К.М.  

При секретарі - Кучарській Т.Є.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Октябрського районного  суду м.Полтави  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету  Октябрської районної  у м.Полтаві Ради,Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області   про визнання неправомірною відмови   по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  та  зобов"язання нарахування та  стягнення розміру недоплаченої щорічної  допомоги на оздоровлення,одноразової компенсації  учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС які стали інвалідами та одноразової компенсації до 5 травня згідно Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" -  

В С Т А Н О В И В:  

21 січня  2010 року   ОСОБА_1  .(надалі - Позивач) звернувся до Октябрського   районного  суду  м.Полтави з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Октябрської районної в м.Полтаві Ради , та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області  посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС І категорії, інвалідом ІІ групи з  03.07.04 року, а з  19.07.2004 року була 3 група інвалідності . Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", йому як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС повинні виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС І категорії, інваліду ІІ групи, а як інваліду 3 групи повинна виплачуватися допомога в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Разом з тим, в 2004 - 2009 роках він отримував таку допомогу в розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України, що є значно нижчим ніж передбачено вищевказаним законом. Сума недоплати згідно його розрахунку за період  з 2004 року по 2009 року складає 10310 грн.  

Окрім того позивач вказував  що у відповідності до ст..48 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи" одноразова компенсація  учасникам ліквідації,які стали інвалідами  виплачується -інвалідам 1 групи -60 мінімальних зарплат,2гр.-45 мінімальних зарплат,3гр. -30 мінімальних зарплат. Фактично отримував  компенсацію по 2 гр.94грн.80 коп.  та 3 гр.189,60 грн. в 2008,2009 роках. Просив стягнути недоплачену суму  як інваліду 2 групи в сумі  20700грн.  

Позивач також просив стягнути на його користь  разову грошову  щорічну допомогу до 5 травня як інваліду війни 2 групи, яким він є.  

Йому необхідно виплатити  8 мінімальних пенсій за віком,  як інваліду 2 групи та сім мінімальних пенсій за віком , як інваліду 3 групи. Що складе за його підрахунками  3984- 430 (фактично виплачено) = 3554 грн.  

Позивач просив  задовольнити його позов.  

В судове засідання не  з'явився, надав суду заяву,в якій  просив справу розглянути в його відсутність та позов задовольнити.  

  Представники відповідачів  до суду не з»явилися ,будучи  належним чином повідомленими, надали суду свої заперечення та просили справу розглядати в їх відсутність.  

На звернення до Управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету  Октябрської районної в м.Полтаві Ради  щодо суми виплаченої допомоги та проведення доплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ч. 4  ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" отримав лист від 17.12...2009 р. №203 (а.с.10) про відмову у такій доплаті а також на його звернення  до центру по нарахуванню та виплаті  соціальних доплат,  листом  №я-103/01 від 21.12.2009 року (а.с.8) також відмовлено.  

  Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

  Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС  І категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕ № 004118 серії  МСЕ-ВІ та відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п"яти  мінімальних заробітних  плат.  

  Окрім того  позивач  був інвалідом третьої групи  з 19.07.2004  року до 03.07..2007 року і мав право на отримання  щорічної допомоги  на оздоровлення  в розмірі чотирьох мінімальних  заробітних плат.  

  Частино 7 ст.48 вищевказаного Закону  встановлено,що  розмір  мінімальної заробітної плати  визначається на момент виплат.  

Як вбачається із письмових заперечень відповідача, щорічна допомога на оздоровлення  Позивачу виплачувалась  в розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та № 562 від 12.07.2005 року" Про щорічну допомогу на оздоровлення  громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка передбачала, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії,інвалідам ІІ групи  таку допомогу в розмірі 120 грн.).  

Щорічна допомога на оздоровлення Позивачу була виплачена в наступних розмірах:  

В 2004-2009 роках, як зазначає позивач в своїх розрахунках, ним отримано  щорічну допомогу на оздоровлення в сумі  463 грн.  

  Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.  

  У відповідності  до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

  Крім того, делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення таких виплат Верховна Рада України зазначеним законом не надавала йому право змінювати розмір в сторону зменшення, передбачених законом виплат. Так, зокрема, відповідно до ст. 67 вказаного Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.  

  Також необхідно зазначити, що згадані  Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовим актами  (прийнятими на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.  

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному спорі застосуванню підлягає ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанов Кабінету Міністрів України  № 836 від 26.07.1996 року  та № 562  від 12.07.2005 року.  

Отже, Позивач мав право на отримання в 2004  по 03.07.2007 роках щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох  а з 03.07.2007 року  в  розмірі п"яти  мінімальних заробітних плат із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідні роки.  

Разом з тим, дія ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2006 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (п. 37 ст. 77), рішень Конституційного Суду України щодо конституційності норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалося, тому вимоги Позивача щодо стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2006 року не підлягають задоволенню.  

Згідно ст..48 зазначеного Закону  одноразова компенсація  учасникам  ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС які стали інвалідами внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС виплачується  в  таких розмірах: інвалідам 1 групи-60 мінімальних зарплат,інвалідам 2 групи-45 мін.зарплат  інвалідам 3 групи-30 мінімальних зарплат.  

Позивач отримав  компенсацію по 3 гр. у жовтні 2004 року а за другу групу у жовтні 2008 року  в сумі 94,50 грн.Але йому належало до виплати  різниця між 2 та 3 групами  45-30=15  мінімальних зарплат .  

Окрім того у відповідності  до Закону України "Про статус ветеранів  війни та  гарантії їх соціального захисту  ст.13 ч.4 щорічно до 5 травня  інвалідам війни,яким є позивач, виплачується разова  грошова допомога  у розмірах 2 група -8 мінімальних пенсій за віком,3 група- сім мінімальних пенсій за віком. Позивач отримав  за 2009 рік  430 гр. у квітні 2009 року а необхідно виплатити  за 2009 рік  з розрахунку  498х8= 3984 грн. за мінусом  виплаченої 430  грн. складе до виплати  3984 грн.  

Також, суд зазначає, що ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2007 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".  

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункт  30 ст. 71 Закону України"Про Державний бюджет на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".  

Конституційний Суд України в рішенні від 09.07.2007 року зазначив, що при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).    Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.  

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", частину 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008  вказаний пункт Закону визнано неконституційним.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Тому ч. 4 ст. 48 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІ групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.  

Частиною 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.  

Згідно з п. 4.2, 4.6. Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 р. № 147, Центр перевіряє правильність визначення органами праці та соціального захисту населення права на призначення соціальної допомоги, інших видів грошових виплат,  забезпечує у тижневий термін оформлення виплатних документів та їх відправку на виплату відповідно до узгоджених графіків; проводить перерахунки розмірів грошової допомоги та вживає заходів попередження і погашення сум переплат і недоплат соціальної допомоги та інших грошових виплат.  

Крім того, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 "Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги  провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (п. 4 Порядку).  

Таким чином,  суд вважає належними відповідачами щодо вимог Позивача про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення  Управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Октябрської районної в м.Полтаві Ради та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області .  

Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.  

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.  

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем  порушено право Позивача на отримання  соціальних виплат  у розмірі, встановленому  ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в 2004-2009 роках,ст..13 ч.4 Закону України "Про статус ветеранів  війни та гарантії їх соціального захисту"  та необхідність зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Октябрської районної в м.Полтаві  Ради та Центр по нарахуванню  та здійсненню соціальних  виплат в Полтавській області  здійснити перерахунок та нарахувати Позивачу за вказаний період у встановлених  Законодавством  розмірах.  

Вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості по виплаті  соціальних  виплат  у визначеній ним грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки нарахування допомоги здійснюється органами праці та соціального захисту, і суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.    

Як вбачається із змісту Закону України "     Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та бюджетної програми 2501250 "Компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення…" виплата щорічної разової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проводиться на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю визначених законом осіб, внаслідок радіоактивного забруднення території.  Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Тому суд, вважає, що Позивачем строк звернення до суду із зазначеного питання не пропущено.  

Позивач просить визнати дії  відповідачів  щодо не виплати йому щорічної  грошової допомоги в розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними.  

Відповідно до  п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України,  надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підстави, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).  

  Зважаючи на викладене, суд задовольняючі позовні вимоги в цій частині, вважає за необхідне визнати дії даного управління щодо відмови у перерахуванні  соціальних виплат та разової грошової допомоги до 5 травня  відповідно до  ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  та Закону України  "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального  захисту" протиправними.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Конституції України, ч. 4,5 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",ст..13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх  соціального захисту ",  Рішеннями Конституційного Суду України від  09.07.2007 року № 6-рп/2007,  від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008,   ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 100, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України  суд,-      

П  О С Т А Н О В И В:  

  Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної в м.Полтаві Ради, та  Центру  по нарахуванню та здійсненню  соціальних виплат в Полтавській області   задовольнити частково.  

Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Октябрської районної в м.Полтаві Ради та Центру  по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області  щодо перерахунку  ОСОБА_1   щорічної допомоги на оздоровлення  та  одноразової компенсації як учаснику ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС,які стали інвалідами  відповідно до   ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та  за період з 19.07.2004  року  по 03.07.2007  р. та з 03..07.2007 року  по день звернення  та  нарахування і виплати  щорічної разової грошової допомоги  до 5 травня  за 2009 рік  в розмірах,передбачених ст..13 ч.4 Закону України "Про статус ветеранів  війни  та гарантії їх  соціального захисту -   протиправною.  

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної в м.Полтаві Ради  здійснити перерахунок та нарахувати  ОСОБА_1 у щорічну  допомогу на оздоровлення за період з 19.07.2004 року       по 03.07..2007 та з 03..07.2007 рр. , та  одноразову компенсацію  учаснику ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС  як інваліду 2 групи та 3 групи передбачені ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі чотирьох  мінімальних заробітних плат до 03.07.2007 року  та з 03.07.2007 року  в розмірі  п"яти  мінімальних зарплат,  з розміру  мінімальної  заробітної плати встановленої на момент виплати з урахуванням проведених виплат та  нарахувати і виплатити  ОСОБА_1  щорічну разову  грошову допомогу  до 5 травня  як інваліду війни  за 2009 рік.  

Зобов"язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області  вчинити дії по контролю за нарахуванням та виплатою управлінням праці  та соціального захисту населення  виконавчого комітету Октябрської районної  в м.Полтаві Ради нарахованих сум  ОСОБА_1  

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

  На постанову  може бути поданго апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня її проголошення.  

Суддя                                                                                                                К.М.Сорока.