Справа № 22ц- 3604/10 Головуючий у 1 інстанції – Грушицький А.І.
Категорія : 41 Доповідач – Шевчук Л.Я.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів – Свистун О.В., Данилюк В.А.,
при секретарі – Матюхіній О.Г.,
з участю :
представника позивача – ОСОБА_1,
представника третьої особи – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Луцької міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – будинковий комітет «Явір», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним рішення міської ради та визнання недійсним ордеру на жиле приміщення, за апеляційною скаргою третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 9 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 9 липня 2010 року, якою забезпечено позов ОСОБА_3 шляхом заборони виконавчому комітету Луцької міської ради та Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради вживати заходів щодо приватизації кімнати АДРЕСА_1.
В поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі ОСОБА_4, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду і постановити нову про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову та зазначає, що суд дійшов неправильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_3
В судовому засіданні представник третьої особи - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав і просив скаргу задоволити, представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив.
Судом першої інстанції установлено, що позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Луцької міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 714-1 від 8 жовтня 2009 року в частині затвердження списків мешканців кімнати АДРЕСА_1, в частині видачі ордерів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на кімнату АДРЕСА_1 та про визнання недійсним ордеру на жиле приміщення.
Крім того, ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову і ухвалою Луцького міськрайонного суду від 9 липня 2010 року забезпечено позов ОСОБА_3 шляхом заборони виконавчому комітету Луцької міської ради та Департаменту житлово – комунального господарства Луцької міської ради вживати заходи щодо приватизації кімнати АДРЕСА_1.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з наступних підстав.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Проте, такі висновки судом зроблені з порушенням норм процесуального права.
Так, із позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що позивач просить суд визнати недійсним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 8 жовтня 2009 року в частині затвердження списку мешканців кімнати №118 і в частині видачу ордерів на вказану кімнату та просить визнати недійсним ордер на жиле приміщення.
Відповідно до ч.3 статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 своєї Постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Проте, всупереч зазначеним вимогам закону та роз’ясненням Верховного Суду України, суд першої інстанції забезпечив позов ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Луцького міськвиконкому та визнання недійсним ордеру на жиле приміщення шляхом заборони вживати заходи щодо приватизації кімнати АДРЕСА_1, хоч ОСОБА_3 не оспорює в судовому порядку приватизацію спірного жилого приміщення, тобто вид забезпечення позову ОСОБА_3 не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що із-за порушення судом норм процесуального права, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволити.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду від 9 липня 2010 року в даній справі скасувати і постановити нову ухвалу.
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Судді: