У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Колоса С.С., Міхасішина І.В.,
при секретарі Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої доплати до пенсії дитині війни,
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2007 року,
у с т а н о в и л а :
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2007 року зазначений позов задоволено частково.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі нарахувати та виплатити ОСОБА_5, на підставі та в порядку ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року.
В решті позову відмовлено.
У апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України Теплицькому районі Вінницької області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 згідно положень ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон) має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема згідно із статтею 6 він має право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Правильно встановлено і не заперечувалось сторонами, що позивачу у 2007 році відповідачем не було нараховано та не виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи цей позов частково суд правильно виходив із того, що право на 30% підвищення пенсії у позивача виникло саме в силу положень статті 6 вказаного Закону та прийнятого рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, а тому суд правильно також визначився із строком з якого слід виплачувати вказану доплату до пенсії – з 9 липня 2007 року.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відсутність прийнятих на виконання зазначеного Закону нормативних актів про порядок виплат та механізм розрахунку підвищення не є підставою для відмови у позові, а тому такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги також є неспроможними, зокрема і доводи про відсутність бюджетного фінансування на такі підвищення пенсій.
Виходячи із Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаними із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, апеляційні скарги на постанови судів у адміністративних справах розглядаються загальними апеляційними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України з перевіркою дотриманням судом першої інстанції положень КАС України.
Із матеріалів справи не вбачається, що при розгляді справи судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, положення КАС України, що призвели до неправильного вирішення справи, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом вказаних норм не можна визнати обґрунтованими і такими, що дають підстави для скасування судового рішення.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, ст.ст.15, 303, 304-1, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Теплицькому районі Вінницької області відхилити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2007 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ С.С. Колос
/підпис/ І.В. Міхасішин
З оригіналом вірно: