АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    2010 року вересня місяця 16 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді : Сіротюка В.Г.,

Суддів   : Кірюхіної М.А.,

  Курської А.Г.,

з участю секретаря

судового засідання : Фінайкіної І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2010 року позовну заяву ОСОБА_5 задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зареєстрований 07 червня 1996 року виконавчим комітетом Сімеїзької селищної ради м. Ялти Автономної Республіки Крим (актовий запис № 12).

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2010 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд виходив з того, що позивачка вагітна, батьківство зачатої дитини визнано іншою особою, сторони не підтримують сімейних відносин та спільно не проживають з вересня 2009 року. Подальше збереження шлюбу є неможливим.

Висновки суду є правильними, відповідають обставинам та фактам, встановленим по справі і закону, який регулює спірні правовідносини.

Позивачка в позовній заяві вказувала, що у неї склались фактичні шлюбні відносини з другим чоловіком, вони очікують народження спільної дитини в серпні 2010 року та мають намір зареєструвати шлюб (арк.справи 6).

Відповідно до частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.  

З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи згідно довідки № 927, виданої Четвертою міською лікарнею м. Дніпродзержинська 21.06.2010 року, ОСОБА_5 знаходиться на обліку з приводу вагітності в названому медичному закладі з діагнозом: вагітність 32 тижні (арк. справи 14).

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 визнав батьківство зачатої дитини.

Враховуючи наведені докази та обставини тривалого спільного не проживання сторін з урахуванням пояснень свідка ОСОБА_8 та відповідача в попередньому судовому засіданні, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 110 Сімейного кодексу України чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.

Законом не встановлені приписи щодо вимог про форму волевиявлення іншою особою визнання батьківства зачатої дитини.

За змістом і направленістю частини 5 статті 191 Цивільного процесуального кодексу України та статті 111 Сімейного кодексу України суд наділений правом, а не обов’язком, у справі про розірвання шлюбу щодо зупинення розгляду справи і призначення подружжю строку для примирення з урахуванням конкретних встановлених обставин у справі.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах вважає, що підстав для висновку щодо порушення судом першої інстанції названих норм права, з урахуванням встановлених по справі обставин та фактів, не вбачається.

Матеріали справи (арк.справи 26) містять зворотне повідомлення про вручення поштового повідомлення відповідачу рекомендованою поштою в день 07 липня 2010 року. Сам по собі факт несвоєчасного вручення повідомлення відповідачу про судове засідання та незадоволення його клопотання про відкладення справи, відповідно до статті 309 Цивільного процесуального кодексу України, не є підставою для скасування або зміни рішення суду, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції фактичні її обставини були встановлені судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення немає.

Відповідно до частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 308, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2010 року  залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

М. Кірюхіна А. Курська В. Сіротюк