АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    2010 року вересня місяця 06 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді : Сіротюка В.Г.

Суддів   : Ісаєва Г.А.,

  Підлісної І.А.,

з участю секретаря

судового засідання : Фінайкіної І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору дійсним, за апеляційною скаргою Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації технічної інвентаризації м. Євпаторії» на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2010 року позов ОСОБА_5 задоволений.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 15 березня 2007 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5

Не погодившись із вказаним судовим рішенням представник Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторії» Юрченко М.К. подала      апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2010 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з другої сторони 15 березня 2007 року дійшли згоди про купівлю-продаж жилої квартири АДРЕСА_1

На виконання умов вказаної домовленості ОСОБА_5 сплатила відповідачам оговорену ними суму грошей за придбану квартиру, що підтверджено наданою відповідачами розпискою від 15 березня 2007 року. Відповідачі в свою чергу передали позивачці квартиру АДРЕСА_1 та технічну документацію до неї.

Задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив, що позивачка не має можливості нотаріально посвідчити укладену між сторонами домовленість, оскільки сплинуло багато часу, а двоє з відповідачів проживають за межами Роздольненського району.

Такі висновки місцевого суду не відповідають закону, який регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України  якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його   нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.  

У  цьому разі  наступне  нотаріальне  посвідчення договору не вимагається.

Приписи  частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України встановлюють, що договір, який підлягає  нотаріальному  посвідченню  або державній реєстрації,  є укладеним з  моменту  його  нотаріального   посвідчення або  державної  реєстрації,  а  в  разі необхідності і нотаріального посвідчення,  і державної  реєстрації – з моменту державної реєстрації.  

Тому законодавець відрізняє договори, які підлягають   нотаріальному  посвідченню від   договорів, які підлягають    державній реєстрації та   договорів, які підлягають нотаріальному  посвідченню і державній реєстрації.  

Правила статті 220 Цивільного кодексу України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 Цивільного кодексу України пов’язуються з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов’язки.

В той же час, відповідно до положень частини 2 статті 55 Закону України «Про нотаріат», частини 2 статті 182 Цивільного кодексу України правочини щодо нерухомості   підлягають    саме  нотаріальному  посвідченню і державній реєстрації.            

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що  не   передбачено  законодавством.    

Органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.  

Зазначене, виходячи з положень чинного законодавства, взагалі виключає правову можливість визнання у судовому порядку дійсним договору, який підлягає нотаріальному  посвідченню і державній реєстрації.  

Необґрунтовано не врахувавши це, суд першої інстанції  безпідставно не взяв до уваги  положення частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, у сенсі якої   особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися  до  суду  за  захистом саме   невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

З огляду на наведене, суд не мав законних підстав для визнання угоди дійсною, право позивачки не порушено та не підлягає захисту.

Враховуючи,  що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив порушення застосування норм матеріального права, постановлене судове рішення відповідно до положень статті 309 Цивільного процесуального кодексу України  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Виходячи з наведеного та керуючись  статтями 303, 304, 308, пунктами 3, 4 частини 1 статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,  

    В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторії» задовольнити.

Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2010 року  скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

В. Сіротюк Г. Ісаєв І. Підлісна