ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 р. № 4/577
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кравчука Г.А.,
суддів: Мачульського Г.М.,
Олійника В.Ф. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2010р.
у справі №4/577 господарського суду міста Києва
за позовом ЗАТ "Акціонерна страхова компанія з надання екстренної допомоги іноземним громадянам"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія"
про стягнення 11105,59грн.,
за участю представників сторін:
від позивача - Брусника А.М. дов. №193/2010 від 14.01.2010р.
від відповідача - не з'явився
в с т а н о в и в :
У липні 2009 року ЗАТ "Акціонерна страхова компанія з надання екстренної допомоги іноземним громадянам" звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія" про стягнення 11105,59грн. затрат на виплату страхового відшкодування.
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.02.2010 року, (суддя Борисенко І.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2010р. у справі №4/577 (судді: Баранець О.М. –головуючий, Чорна Л.В., Зеленін В.О.) позов було задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія" на користь Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" 11105,59грн. страхового відшкодування, 111,06грн. спраченого державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія" ставиться питання про скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки, на думку касатора, при прийняті вказаних рішення та постанови, суди допустили порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи, застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи із наступного .
Як видно із матеріалів справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 21 жовтня 2005 року Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" та ОСОБА_7 уклали договір страхування №АТК 102840 майнових інтересів власника автомобіля "Mersedes Benz E 320", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить страхувальнику.
29 квітня 2006 року на 279 км автодороги Київ - Чоп відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль "Toyota Rav 4", реєстраційний номер 530-40 КА, який належить ТОВ "Трубопровідна інтеграційна компанія" та яким керувала ОСОБА_9 та застрахований автомобіль "Mersedes Benz E 320", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_7.
Згідно до постанови Печерського районного суду м. Києва дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля "Toyota RAV 4", реєстраційний номер 530-40 КА, ОСОБА_9. У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до акту №560 товарознавчого дослідження від 23 травня 2006 р. матеріальний збиток становить - 28886,60грн., а відповідно до документів за проведений ремонт розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Mersedes Benz E 320", реєстраційний номер НОМЕР_2, склав 37605,59грн. про, що 29 травня 2006 року Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" було складено розрахунок страхового відшкодування №1279, що належить до виплати страхувальнику, згідно якого страхове відшкодування складає 37605,59 грн., яке розраховано згідно з Правилами, Договором №АТК 102840 страхування транспортних засобів від 21 жовтня 2005 року. Дана подія була визнана страховою, про що 17 липня 2006 року було складено Страховий акт № 2058/АТ.
21 липня 2006 року Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" виплатило страхове відшкодування в розмірі 37605,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3786.
Приписами статті 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
ОСОБА_9 під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди знаходилась в трудових відносинах з ТОВ "Трубопровідна інтеграційна компанія" та виконувала свої трудові, службові обов'язки, то в даному випадку необхідно застосувати вимоги ст. 1172 ЦК України , а саме: "юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків".
Представники ТОВ "Трубопровідна інтеграційна компанія" повідомили Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" про те, що цивільно-правова відповідальність власника наземного транспорту "Toyota Rav 4", реєстраційний номер 530-40 КА, ними застрахована в НАСК "Оранта" та просять для проведення відшкодування звертатися до вказаної страхової компанії, оскільки остання взяла на себе зобов’язання щодо його врегулювання.
Остання виплатила страхове відшкодування в розмірі 26500,00 грн.
Статтею 979 Цивільного кодексу України , зазначається, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного Кодексу України , джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частинами другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особа ми за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 , Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.
Згідно зі ст. 1194 Цивільного Кодексу України , особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між; фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"№ 1961-IV від 01.07.2004 , при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"№ 1961-IV від 01.07.2004 , виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Тобто, як було вірно зазначено судом першої інстанції, до позивача перейшло в межах суми 11105,59 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування" , або за рахунок страховика, яким застрахована відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами та у порядкую встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" .
Право позивача обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежений. В даному випадку Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної допомоги іноземним громадянам" звернулось до суду з позовом про стягнення товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія"11105,59 грн. затрати на виплату страхового відшкодування.
Власником автомобіля, яким керувала визнана винною у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_9, є відповідач, з ким остання знаходилась в трудових відносинах, а тому саме товариство з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія" зобов’язано відшкодувати в порядку регресу сплачену позивачем страхову суму та витрати.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Респект" та оцінювач Резниченко В.О. мали право складатись акт № 560 товарознавчого дослідження від 23.05.2006 року на підставі сертифікату № 2232/03 суб’єкта оціночної діяльності від 25.11.2003 року та кваліфікаційного свідоцтва МФ № 3611 від 11.06.2005 року.
Наведене дало підстави суду першої інстанції прийняти рішення, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про задоволення позову.
Оскільки суди попередніх інстанцій всебічно, об'єктивно і повно встановили обставини справи, цим обставинам справи надали правильну юридичну оцінку згідно діючого законодавства, застосували правильно норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, тому Вищий господарський суд України визнає рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної обґрунтованими і законними, які не можуть бути скасованими.
Викладені заявником у касаційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, оскільки були предметом судового дослідження та спростовані мотивованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що ґрунтуються на вимогах закону.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія" - залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2010р. у справі №4/577 - залишити без змін.
Головуючий суддя: Г. Кравчук
Судді: Г. Мачульський
В. Олійник