Копія: 

                                                            Справа №1- 154/10                                                                  

                                  В И Р О К  

                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 01 вересня 2010 року.                      м.Тульчин 

                Тульчинський районний суд Вінницької області 

в складі:    головуючого судді                               Карнауха А.П., 

           при секретарі                                    Нечипорук Т.В., 

           з участю прокурора                              Гаврилюка В.В.. 

 розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Тульчині справу по обвинуваченню  

                                 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Сліди Могилів-Подільського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України,українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого  22.04.2010 року Томашпільським районним судом за ст..198 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, 

у вчиненні ним злочину, передбаченого ст..296 ч.1 КК України, 

                             ВСТАНОВИВ: 

      13.01.2010 року біля 21 год.30 хв. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1,перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, безпричинно, з хуліганських спонукань,грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства,що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, кулаками розбив скло в трьох вікнах будинку ОСОБА_2, завдавши матеріальної шкоди на суму 150 грн. 

      В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєному злочині визнав повністю і пояснив суду, що в той вечір був п»яним і тому побив три вікна в будинку ОСОБА_2Чому це зробив пояснити не може.Наступного дня він посклив вікна в будинку ОСОБА_2 і вона претензій до нього не має. 

   В скоєному щиро кається та обіцяє, що більше такого не повториться.  

      В судовому засіданні прокурор в зв”язку з повним визнанням вини підсудним, згідно ч. 3 ст.. 299 КПК України, заявив клопотання про недоцільність дослідження інших доказів у справі,оскільки фактичні обставини вчинення злочину ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом підсудного при дослідженні доказів. 

     Підсудний ОСОБА_1 проти задоволення клопотання не заперечував.  

     За таких обставин, суд вважає, що при дослідженні доказів вини підсудного слід обмежитись лише його показами. 

    Дослідивши зібрані докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства,що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом в судовому засіданні повністю доведена і його дії слід кваліфікувати за ст..296 ч. 1 КК України. 

       Обираючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину,відсутність значної шкоди від його скоєння,повне її відшкодування, особу підсудного,який за місцем проживання характеризується позитивно. 

       Обставинами, помякшуючими вину підсудного є його щире каяття у скоєному злочині та активне сприяння розкриттю злочину. 

      Обставиною, що обтяжує вину підсудного відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КК України є вчинення злочину в стану алкогольного сп»яніння.  

   Враховуючи наведені обставини, особу винного, суд вважає можливим застосувати відносно нього  ст.. 75 КК України, а саме - звільнити його від відбуття покарання з випробуванням, поклавши на нього, згідно п. 2,3 ст. 76 КК України, обов”язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання. 

Відповідно до ст..70 ч.4 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 визначити з врахуванням покарання,призначеного вироком Томашпільського районного суду від 22.04.2010 року,шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. 

        Керуючись ст.. ст.. 323, 324 КПК України, суд, - 

                            З А С У Д И В: 

      ОСОБА_1 за ст. 296 ч. 1 КК України до одного року обмеження волі. 

     Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням, визначивши йому іспитовий строк терміном один рік, з покладенням на нього, згідно п. п. 2, 3 ст. 76 КК України, обов”язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання. 

   Відповідно до ст..70 ч.4 КК України остаточне покарання визначити  один рік позбавлення волі. 

   На підставі ст..75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням,визначивши йому іспитовий строк терміном два роки,з покладенням на нього,згідно пп.2,3 ст.76 КК України,обов»язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання. 

      Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній  підписку про невиїзд. 

        На вирок суду може бути подано апеляцію до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд протягом п”ятнадцяти діб з моменту його проголошення. 

Суддя:   (підпис) 

  Вірно: 

Суддя Тульчинського районного суду 

Вінницької області                                         А.П. Карнаух