Постанову ухвалено під головуванням підполковника юстиції АКСЬОНОВА В.Є.
Доповідач: підполковник юстиції ЛАШЕВИЧ В.М.
№ 11а-21-2007
УХВАЛА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
23 березня 2007 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі:
Головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С.,
Суддів - полковника юстиції ЗАГОРУЙКА В.В.
та підполковника юстиції ЛАШЕВИЧА В.М.,
з секретарем КУЛІЧЕНКО Н.І.,
з участю старшого прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції КУРАКША О.О.,
підсудного ОСОБА_1
та його захисника - адвоката ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового суду кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача, який брав участь в розгляді даної справи в суді першої інстанції, - помічника військового прокурора Вінницького гарнізону старшого лейтенанта юстиції МОСКАЛЕНКА А.О. на постанову військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 27 грудня 2006 року, відповідно до якої кримінальну справу відносно військовослужбовців військової частини А-2847 майора ОСОБА_1 та капітана ОСОБА_3 направлено на додаткове розслідування військовому прокурору Вінницького гарнізону.
Згідно з постановою суду гарнізону, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обвинувачуються органами досудового слідства у вчиненні злочину, передбаченого ст. 410, ч. 2 КК України, а саме в тому, що вони, як військові службові особи, в період з 9 по 20 травня 2004 року, виконуючи обов'язки по охороні ввіреного їм військового майна військових містечок розформованої військової частини А-2963, за попередньою змовою групою осіб, привласнили військове майно - залізничні рейки Р-38 в кількості 18 штук та збули їх сторонній особі за 2000 гривень, внаслідок чого державі було заподіяно матеріальну шкоду на суму 5180 гривень.
Повертаючи за клопотанням захисника - адвоката ОСОБА_2 дану справу на додаткове розслідування, суд першої інстанції в постанові вказав, що дійсно у справі під час досудового слідства не встановлено марку, кількість та коефіцієнт зносу рейок, а також належність даного майна, тобто чи належали ці рейки військовій частині або іншій організації і де вони в теперішній час можливо перебувають на обліку, що фактично може вплинути на кваліфікацію злочину та розмір заподіяної шкоди. Крім того, органами досудового слідства не було усунуто протиріччя у показах свідків, на яких ґрунтується обвинувальний висновок, а саме у показах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про кількість завантажених та вивезених з військової частини рейок, для чого необхідно розшукати та допитати інших осіб, які допомагали завантажувати рейки - це водій автомобіля МАЗ та ще одна особа, на яких є посилання в матеріалах справи. Цим може бути встановлена причетність до викрадення рейок інших осіб, в тому числі і військовослужбовців, та визначена кількість викрадених рейок підсудними. Оскільки, як зазначено в постанові суду гарнізону, цю неповноту слідства та протиріччя в показах свідків суд позбавлений можливості усунути в судовому засіданні, то справу визначено направити на додаткове розслідування.
2
Під час додаткового розслідування, як вирішив суд першої інстанції, необхідно встановити належність даних рейок шляхом допиту осіб, які займалися їх укладанням, та допиту колишніх посадових осіб Васильківської КЕЧ, яка на теперішній час розформована. Також належить встановити, розшукати та допитати водія автомобіля МАЗ та іншу особу, які допомагали завантажувати рейки біля сховища. Крім того, потрібно встановити точну марку і довжину викрадених підсудними рейок, після чого призначити та провести товарознавчу експертизу з питань їх зносу та вартості на момент викрадення, а також усунути протиріччя в показах свідків.
Не погоджуючись з даною постановою суду гарнізону, державний обвинувач - помічник військового прокурора МОСКАЛЕНКО А.О. в своїй апеляції просить її скасувати, як таку, що винесена з істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки висновок суду про неповноту та неправильність досудового слідства не підтверджується, на його думку, зібраними у справі доказами. В зв'язку з цим він наполягає на направленні справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, в обґрунтування чого приводить наступні доводи.
Зокрема, апелянт стверджує, що суд гарнізону хибно дійшов до висновку про неповноту досудового слідства і помилково вважає, що ця неповнота не може бути усунена в судовому засіданні. Так, щодо невірності висновку суду про те, що під час досудового слідства не було встановлено марку, кількість та коефіцієнт зносу викрадених рейок, то в апеляції звертається увага на протокол огляду місця події - технічної території технічної батареї військової частини А-2963. Під час проведення цієї слідчої дії з участю колишнього командира даної військової частини ОСОБА_6 останній пояснив, що на відкритій заасфальтованій площадці розміщалось устаткування обслуговування ракет і складалося воно із розміщених в два ряди рейок, вмонтованих в асфальт. На момент огляду в місцях, де зі слів ОСОБА_6 знаходились рейки, були розміщені паралельно одна одній пробоїни рівної форми, довжина кожної з яких при вимірюванні рулеткою становила 100 метрів. Також під час досудового слідства, як відмічає автор апеляції, з КЕВ міста Вінниці було вилучено і визнано речовим доказом генплан військового містечка № 1 в селі Дзигівіса Ямпільського району Вінницької області, в якому міститься інформація щодо наявності вздовж сховища залізничних рейок типу Р-38 загальною довжиною двох рейкової колії 200 метрів (по 100 метрів кожна колія), а довідкою КЕВ міста Вінниці № 509 від 5 квітня 2006 року було підтверджено належність даних рейок саме до типу Р-38, їх загальну довжину 200 метрів і, крім того, встановлено коефіцієнт зносу 21 відсоток.
Далі державний обвинувач посилається на вилучення органами досудового слідства у ОСОБА_4 та визнання речовим доказом частини рейки, яка була викрадена з технічної території технічної батареї розформованої військової частини А-2963. Ця частина рейки, за висновком судово-товарознавчої експертизи, відноситься до типу Р-38, має вертикальний знос 7 мм та належить до 4 групи придатності, а загальна вартість викрадених рейок визначена з урахуванням зносу.
Що стосується не встановлення належності викрадених рейок, то апелянт приводить покази свідка ОСОБА_6 - колишнього командира військової частини А-2963 про те, що в парку даної військової частини знаходилося устаткування технічного потоку обслуговування ракет і воно складалося з двох паралельно розміщених колій завдовжки 100 метрів. Окремих документів про знаходження рейок на балансі частини не має, так як вони входили в цілісний майновий комплекс ракетного сховища, яке рахувалося за службою КЕС військової частини. На підставі цього автор апеляції наполягає на належності рейок саме військовій частині А-2963, запевняючи, що на території даної частини не розміщувалися ніякі інші організації і можливість належності їм рейок повністю відкидається.
І останнє, на що вказує державний обвинувач в апеляції, так це на усунення суперечностей в показах свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Він наполягає на можливості усунення таких суперечностей і під час судового слідства, звинувачуючи суд першої інстанції у невжитті жодних заходів для цього та ненаданні оцінки показам на досудовому слідстві свідка ОСОБА_4 Тому він вважає постанову суду гарнізону про направлення справи на додаткове розслідування надуманою.
3
Заслухавши доповідача, думку прокурора в підтримку апеляції, заперечення на неї підсудного ОСОБА_1 та його захисника, перевіривши матеріали справи та обміркувавши доводи апеляції державного обвинувача, військовий апеляційний суд регіону вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, повертаючи дану справу військовому прокурору на додаткове розслідування, правильно керувався вимогами ст. 281 КПК України та обґрунтовано прийшов до висновку про неповноту та неправильність досудового слідства, яка не може бути усунена в судовому засіданні, а саме без відкладення справи на довгий строк.
Зокрема, суд гарнізону в своїй постанові вірно вказав на те, що у справі під час досудового слідства не встановлено марку, кількість та коефіцієнт зносу рейок, а також належність даного майна, тобто чи належали ці рейки військовій частині або іншій організації. Вирішення саме зазначених питань може істотно вплинути на кваліфікацію злочину та розмір заподіяної шкоди.
Так, при притягненні ОСОБА_1 і ОСОБА_3 24 лютого 2006 року в якості обвинувачених у даній справі органи досудового слідства виходили з того, що останні привласнили військове майно, а саме 18 рейок марки Р-24, на які вказувалось в протоколі огляду місця події (т. 1, а. с. 6 - 9) та в протоколі допиту колишнього командира військової частини А-2963 ОСОБА_6, що рейки були вузькоколійні Р-18 чи Р-24 (т. 1, а. с. 116 -117). При цьому сам ОСОБА_1 під час його допитів стверджував, що він був причетний до вивезення не більше 8 чи 10 таких рейок (т. 1, а. с. 22 - 23, 24 - 26, 39-40, 171 - 175; т. 2, а. с. 19). Покази ОСОБА_1 про кількість вивезених рейок підтверджував на досудовому слідстві і в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який, до того ж, в суді заявив, що вони забрали всі рейки, які там були, але було видно, що раніше хтось частину цих рейок вже забрав (т. 1, а. с. 110 - 115; т. 2, а. с. 187 - 189, 321 - 322). Також цей свідок запевнив, що його покази щодо кількості забраних рейок можуть підтвердити особи, які чіпляли рейки до крана (т. 2, а. с. 322).
Хоча свідок ОСОБА_4 на досудовому слідстві показував, що він придбав 18 таких рейок (т. 1, а. с. 103 - 109; т. 2, а. с. 173 - 179), однак суперечностей між його показами в цій частині та показами ОСОБА_1 і ОСОБА_5 органами досудового слідства усунуто не було і належних заходів щодо встановлення інших осіб, які допомагали завантажувати рейки для вивозу з військової частини, ними не вживалося. Більш того, із показів свідка ОСОБА_4 видно, що всі рейки він використав на перекриття свого будинку, я не їх побачити неможливо, так як вони закладені будівельними матеріалами (т. 2, а. с. 177). Ці покази вказаного свідка органами досудового слідства взагалі не перевірялися, сам будинок не оглядався, а його площа для того, щоб визначити можливість використання для перекриття такої кількості рейок, не з'ясовувалася. До речі, самому ОСОБА_4 питання про те, за один чи кілька разів він вивіз з військової частини рейки, не ставилося і, хоча він пояснював, що вважав таке придбання рейок без надання необхідних документів законним (т. 2, а. с. 177), але цим його діям органи досудового слідства ніякої юридичної оцінки не надали.
Притягуючи 26 квітня 2006 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в якості обвинувачених у даній справі, органи досудового слідства у своїх відповідних постановах вказали, що зазначеними особами були викрадені 18 рейок, але вже марки Р-38. Саме таку марку рейок вони залишили і в остаточному обвинуваченні, посилаючись на повідомлення начальника КЕВ міста Вінниці (т. 2, а. с. 74), генплан Дзигівського гарнізону (т. 2, а. с. 165), протокол огляду місця події - сараю поблизу помешкання ОСОБА_4, в якому було вилучено частину металевої рейки довжиною 1,01 метра (т. 2, а. с. 180 - 186), покази останнього, що ця частина рейки залишилася від тих, які були вивезені з військової частини та використані на перекриття будинку (т. 2, а. с. 178), а також висновок судово-товарознавчої експертизи, що вказана частина рейки відноситься до типу Р-38 (т. 2, а. с. 202 - 204).
Разом з тим, якщо взяти повідомлення начальника Вінницької дистанції колії про довжину рейок залізничних типу Р-38, яка, згідно ГОСТу 3542-47, складає 12,5 м або 25 м (т. 2, а. с. 299) та покази свідка ОСОБА_5, що довжина кузова автомобіля, на який завантажувалися рейки для вивозу, становила 9 м і при цьому більша частина рейок не
4
виступала за межі кузова (т. 2, а. с. 322), то виникають суперечності в тому, якої ж марки рейки були викрадені.
Беручи до уваги матеріали, на які посилаються органи досудового слідства, а саме повідомлення начальника КЕВ міста Вінниці, стає очевидним наступне. Інженер цього КЕВ ОСОБА_7, допитаний в суді в якості свідка, показав, що він не знає, звідки взялися дані, вказані в повідомленні, ніяких документів стосовно рейок у КЕВ міста Вінниці не має, так як він дивився всі дані, що надала Васильківська КЕЧ району (т. 2, а. с. 225 -226). Щодо генплану, то в матеріалах справи міститься тільки його ксерокопія, причому з неї видно, що вона не підписана ні начальником Васильківської КЕЧ району, ні головним інженером даної КЕЧ. Причому, із протоколу виїмки не видно, в якому саме місці проводилася виїмка даного документу (т. 2, а. с. 163). Оригінал цього генплану, як видно з розписки, був переданий на відповідальне зберігання громадянці ОСОБА_8, але хто вона така з матеріалів справи невідомо (т. 2, а. с. 168). В той же час із довідки начальника КЕВ міста Вінниці на Ім'я військового прокурора Вінницького гарнізону вбачається, що від Васильківської КЕЧ району квартирно-ексшгуатаційний відділ міста Вінниці приймав тільки на облік військове містечко 115 з копією схеми розміщення будівель, а тому надати оригінал генплану не представляється можливим (т. 2, а. с. 297). Отже, військовому прокурору, крім того, що йому визначено зробити постановою про направлення справи на додаткове розслідування, належить з'ясувати місцезнаходження оригіналу генплану Дзигівського гарнізону.
Крім показів свідка ОСОБА_4 про частину рейки, яка залишилася від тих, що були вивезені з військової частини та використані на перекриття будинку, її вилучення в сараї останнього та огляду, ніяких інших дій для підтвердження того, що саме такі рейки були у військовій частині А-2963, органами досудового слідства вчинено не було. Зокрема, ця частина рейки не пред'являлась для огляду ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_3, ні тому ж ОСОБА_5 або колишньому командиру частини ОСОБА_6, хоча вони по зовнішньому вигляду частини рейки могли б пояснити, чи такі саме рейки за своїми параметрами були у вказаній військовій частині.
В свою чергу, в матеріалах справи є дані, що ОСОБА_4 займався здаванням металобрухту, про наявність у нього частини рейки заявив лише більше ніж через два роки після вивезення рейок з військової частини, а тому не виключена можливість, що вилучена органами досудового слідства частина рейки взагалі ніколи не була на території військової частини. Звідси сумнівним виглядає і висновок судово-товарознавчої експертизи в частині його належності до матеріалів даної справи. Більш того, незрозумілою стає позиція органів досудового слідства щодо цього висновку експертизи, оскільки загальну вартість брухту чорного металу (рейки) станом на травень 2004 року для кваліфікації дій підсудних вони взяли не з цього висновку, а з попереднього висновку експертів-товарознавців, які, „керуючись принципом розумної обережності з великою долею ймовірності", прийняли значення у розмірі 0,70 гривень за 1 кг брухту (т. 2, а. с. 5 - 6). Причому, загальну вартість брухту у розмірі 5180 гривень експерти встановили станом на 5 травня 2006 року і саме така сума інкримінується підсудним органами досудового слідства, тоді як рейки з військової частини були викрадені в травні 2004 року і брухт чорного металу коштував майже вдвічі дешевше. Це говорить про необ'єктивність органів досудового слідства при розслідуванні даної справи, а доводи апелянта про порушення судом першої інстанції кримінально-процесуального законодавства та про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи слід визнати безпідставними.
Що стосується належності викрадених рейок саме військовій частині А-2963, то вона теж цілком не встановлена.
Так, хоча автор апеляції і стверджує, що на території військової частини ніяких інших організацій не було і рейки могли належати тільки військовій частині, однак це ствердження є голослівним, так як ніякого документу, що вказує на відсутність на території військової частини А-2963 інших організацій, в матеріалах справи не має. Більш того, в матеріалах справи є дані, що з території частини вивозилися резервуари, які були викуплені іншими особами, про що надавав покази ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 104). Це не виключає можливості того,
5
що і рейки до часу їх викрадення могли бути викуплені будь-якою організацією чи приватними особами, які з тих чи інших причин до теперішнього часу за цим майном не звернулися. Отже, належність викрадених рейок саме військовій частині має бути документально підтвердженою, щоб не виникало сумнівів про власника даного майна.
Не вбачаючи із матеріалів справи підстав для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції та керуючись ст. ст. 362, 366, ч. 2 та 377 КПК України, військовий апеляційний суд регіону
УХВАЛИВ:
Постанову військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 27 грудня 2006 року про повернення кримінальної справи відносно майора ОСОБА_1 та капітана ОСОБА_3 на додаткове розслідування військовому прокурору Вінницького гарнізону - залишити без змін, а апеляцію державного обвинувача, який брав участь в розгляді даної справи в суді першої інстанції, - залишити без задоволення.