Справа № 2-7729-2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2010 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді І.Д. Дубановської,
при секретарі – Котляровій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Слов’янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного Фонду України в місті Слов’янську Донецької області, третя особа: головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про стягнення заборгованості з пенсії, суд -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління пенсійного Фонду України в м. Слов'янську Донецької області про стягнення заборгованості з пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 30 квітня 2010 року .
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», віднесений до категорії «дітей війни» і має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Така допомога йому у 2007 р. не виплачувалась, а у 2008-2010 р.р. виплачувалась не в повному обсязі. Враховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлено на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність та те що мінімальна пенсія за віком у 2007 р., складала у квітні-вересні 410 грн. 06 коп., у жовтні-грудні 415 грн. 11 коп. У 2007 році йому не сплачено зазначеної допомоги в сумі 710 грн. 91 коп. за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року, враховуючи, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. скасовані неконституційні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». У 2008 році мінімальна пенсія складала у травні - червні 481 грн., у липні – вересні 482 грн., у жовтні – грудні 498 грн.. Фактично йому у цей період було сплачено 10 % від мінімальної пенсії, тобто у січні - березні по 47 грн. щомісячно, у квітні - червні по 48 грн. 10 коп. щомісячно, у липні – вересні по 48 грн. 20 коп. щомісячно, у жовтні – грудні по 49,80 грн. щомісячно. Тобто сума недоотриманої допомоги, з моменту винесення Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. становить у 2008 р. - 715 грн. 23 коп. А всього йому не сплачено 3304 грн. 24 коп. Тому просить суд, визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача нарахувати на його користь та виплатити щомісячну державну допомогу як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 1.01.2009 року по 30.04 2010 року, а також повернути йому сплачені судовий збір та витрати на ІТЗ розгляду справи.
В судове засідання позивач не з'явилась подавши заяву про слухання справи у її відсутність.
Відповідач управління Пенсійного Фонду України в м. Слов'янську Донецької області позов не визнало в повному обсязі. Звернулось за заявою про слухання справи у їх відсутність.
При цьому обґрунтовували відмову тим, що у 2007 р. п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст. 6 Закону № 2195-IV і передбачено підвищення до пенсії «дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни і тому підвищення до пенсії виплачувалось з 01.01.2007 р. у розмірі 19 грн., з 01.04.2007 р. - 19,35 грн., з 01.10.2007 р. - 19,75 грн. З прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» втратила чинність редакція ст. 6 Закону № 2195-ІУ і викладена в новій редакції. На підставі Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 р. дітям війни, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, підвищення проводиться у твердих розмірах: з травня - 48,10 грн., з 01 липня - 48,20 грн., з 01 жовтня - 49,80 грн. Крім того, наполягають на спливу позовної давності, оскільки позивач звернувся з позовом лише в серпні 2010 року.
Третя особа - головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, повідомлені належним чином про час та місце слухання справи до суду не з'явились. Причини не явки суду не повідомили.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до управління пенсійного Фонду України в м. Слов’янську Донецької області, третя особа: головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання дій відповідача стосовно несплати в повному обсязі в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 30 квітня 2010 року підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком протиправними та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 30 квітня 2010 року, підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, ОСОБА_1 відноситься до категорії «діти війни», що підтверджується пенсійним посвідченням та відповідною відміткою (а.с. 6).
Виходячи із того, що позивач є «дитиною війни» в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
У 2007 році, статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (Закон № 489-V) від 19.12.2006 року, було зупинено дію ст. 6 Закону № 2195-ІУ.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в частині зупинення дії ст. 6 Закону № 2195-ІУ, були визнані такими, що не відповідають Конституції України, неконституційними. Таким чином з дня ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду України, положення ст. 6 Закону № 2195-ІУ, повинно було застосовуватись.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розміри мінімальної пенсії за віком складали: з 01.04.2007 р. - 410,06 грн.; з 01.10.2007 р. - 415,11 грн.. Тобто за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., позивач мав право на отримання підвищення до пенсії, на підставі ст. 6 Закону № 2195-ІУ.
Пунктом 41 підпункту 2 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Законі України "Про соціальний захист дітей війни" текст статті 6 викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року (Закон №107-VI) визнано такими, що не відповідають Конституції України, згідно рішення Конституційного Суду України № 10рп/2008 від 22.05.2008 року.
Таким чином з часу ухвалення рішення Конституційного Суду України, тобто з 22.05.2008 року у позивача виникло право на отримання доплати до пенсії відповідно до Закону № 2195-ІУ.
У 2009-2010 роках положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не змінювалось та не зупинялось, тому відповідач повинен був при нарахуванні та сплаті зазначеного виду соціальної допомоги керуватись положенням зазначеної норми закону, а не Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року. Так в своєму рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. Конституційний Суд України зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6 частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України (254к/96-ВР) вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Тому при вирішенні цього питання відповідач повинен керуватись нормами спеціального закону.
Відповідач також просить застосувати вимоги ст. 257 ЦК України і відмовити у позові з причин пропуску строку на звернення до суду.
Відповідно вимог ст.ст. 257, 267 ч. 5 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Однак, в даному випадку, суд враховує положення ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-Х11, відповідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсії виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Оскільки виплата підвищення до пенсії є однією з складових пенсії в цілому, суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давнини, у зв’язку з чим по даній справі немає підстав для його застосування.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про нарахування підвищення пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 30 квітня 2010 року підлягають задоволенню, але нарахування за вказаний період часу соціальної допомоги позивачу, як «дитині війни» повинно проводитись з урахуванням фактично виплачених сум підвищення, що виплачувалася позивачеві відповідно до внесених змін до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”.
Однак, предметом спору по даній цивільній справі є зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме здійснити нарахування та виплатити державну соціальну допомогу. Визначення розміру нарахування, у вказаних правовідносинах, є функцією по даній справі – відповідача. У зв’язку з цим, суд вважає, що в цій частині – визначення конкретної суми допомоги, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Що стосується позовних вимог позивача, про визнання дій відповідача стосовно несплати в повному обсязі в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 30 квітня 2010 року підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, протиправними, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на законі та не передбачені діючим цивільним законодавством, а відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Однак, зважаючи на те, що відповідач по даній справі являється державною установою, а згідно п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито», від сплати державного мита звільняються: Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації, а крім того судовий збір сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, суд вважає належним звільнити управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську Донецької області від сплати судового збору та витрат на ІТЗ і стягнути їх на користь позивача з місцевого бюджету Слов’янської міської ради.
На підставі викладеного та к еруючись ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік», постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.ст. 10,15,80,84,88,131,213,215,221 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у місті Слов’янську Донецької області здійснити, ОСОБА_1, за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 30 квітня 2010 року, нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.
Стягнути з місцевого бюджету Слов’янської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 витрати по судовому збору в сумі 51 грн.
Стягнути з місцевого бюджету Слов’янської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області, шляхом подачі, в 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Суддя Слов’янського
міськрайонного суду І.Д. Дубановська