Ухвалу по першій інстанції виніс суддя - підполковник юстиції АКСЬОНОВ В.Г.

Доповідач: підполковник юстиції ЛАШЕВИЧ В.М.

№ 2а-7-2007

УХВАЛА

ІМ'ЯМ  УКРАЇНИ

16 березня 2007 року                                                                                     місто Київ

Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: Головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С., Суддів - полковника юстиції ЗАГОРУЙКА В.В. та

підполковника юстиції ЛАШЕВИЧА В.М., з секретарем КУЛІЧЕНКО Н.І., розглянув матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 16 січня 2007 року, відповідно до якої зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення із займаного житла повернуто позивачу.

Згідно з ухвалою судці військового місцевого суду гарнізону, ОСОБА_1, як відповідач у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 про виселення сім'ї ОСОБА_1 із займаного житла та стягнення з них моральної шкоди, надіслав до суду зустрічний позов, в якому просить виселити ОСОБА_2 та членів її сім'ї із двохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Визнаючи цей зустрічний позов ОСОБА_1 таким, що підлягає поверненню позивачу, суддя суду першої інстанції в ухвалі вказав, що він не може бути прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом, так як вони не є взаємопов'язаними, у них різні правовідносини і задоволення цього зустрічного позову не може виключити повністю чи частково задоволення позову ОСОБА_3 про виселення сім'ї ОСОБА_1 із займаного житла та стягнення з них моральної шкоди. Окремо ж прийняти даний зустрічний позов до розгляду для військового місцевого суду гарнізону є неможливим, оскільки він не підсудний військовим судам.

Не погоджуючись з цією ухвалою судді військового місцевого суду гарнізону, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою прийняти його зустрічний позов до ОСОБА_2 про виселення останньої з членами її сім'ї із займаного житла для спільного розгляду разом з первісним позовом ОСОБА_3 про виселення сім'ї ОСОБА_1 із займаного житла та стягнення з них моральної шкоди. При цьому він зазначив, що за змістом ст. 123 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, а саме, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову. Всупереч цьому, як наполягає апелянт, суддя військового місцевого суду гарнізону не врахував того, що, відповідно до рішення житлової комісії Вінницького гарнізону від 24 листопада 2004 року, двохкімнатна квартира НОМЕР_1, яка була раніше розподілена сім'ї ОСОБА_1, потім була перерозподілена ОСОБА_3 та членам її сім'ї. За цим же рішенням, як продовжує автор апеляції, ОСОБА_1 на склад сім'ї із трьох осіб було перерозподілено квартиру АДРЕСА_1, яка раніше була розподілена ОСОБА_2 До того ж, на думку ОСОБА_1, за умови прийняття рішення суду про задоволення позову ОСОБА_3 суд в порядку виконання вимог ст. 109 ЖК України повинен зазначити жиле

2

приміщення, що надається особам, які підлягають виселенню, а таким приміщенням може бути лише квартира АДРЕСА_1, яка повинна бути вільна для заселення. В зв'язку з вищевикладеним він наполягає на прийнятті його зустрічного позову до ОСОБА_2 для спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 про виселення сім'ї ОСОБА_1 із займаного житла.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обміркувавши доводи апеляційної скарги, військовий апеляційний суд регіону вважає, що вона підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суддя військового місцевого суду гарнізону, визнаючи зустрічний позов ОСОБА_1 таким, що підлягає поверненню позивачу, правильно керувався ст. 121 ЦПК України, оскільки він не підсудний військовим судам. До того ж, суддею обгрунтовано зроблено висновок і про те, що даний зустрічний позов не може бути прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом, так як вони не є взаємопов'язаними, у них різні правовідносини і задоволення цього зустрічного позову не може виключити повністю чи частково задоволення позову ОСОБА_3 про виселення сім'ї ОСОБА_1 із займаного житла та стягнення з них моральної шкоди. Зокрема, всупереч доводам апелянта, позов ОСОБА_3 про виселення сім'ї ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2 та членів її сім'ї ніяким чином не взаємопов'язані. Так, хоча в цих позовах питання ставляться відповідно до рішення житлової комісії Вінницького гарнізону від 24 листопада 2004 року, однак вони стосуються різних правовідносин, пов'язаних з виселенням з різних житлових приміщень і різних осіб. Причому, позов ОСОБА_1 навіть за своєю природою не є зустрічним, а вимоги за даними позовами не можуть бути зараховані і задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, як то передбачає ст. 123 ЦПК України. Отже доводи автора апеляції про доцільність спільного розгляду даних позовів є безпідставними.

Таким чином, ухвалу судді військового місцевого суду про визнання зустрічного позову ОСОБА_1 таким, що підлягає поверненню позивачу, слід визнати законною та обгрунтованою. При цьому будь-яких прав позивача не порушено, виходячи із того, що він повторно може звернутися до суду з позовною заявою, яка повинна відповідати вимогам цивільно-процесуального законодавства.

Отже, будь-які підстави для скасування чи зміни ухвали судді військового місцевого суду гарнізону відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307 та 312 - 315 ЦПК України, військовий апеляційний суд регіону -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а ухвалу судді військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 16 січня 2007 року про визнання зустрічного позову ОСОБА_1 таким, що підлягає поверненню позивачу, - залишити без зміни.