Головуючий по справі: підполковник юстиції АКСЬОНОВ В.Є.
Доповідач: полковник юстиції ЗАГОРУЙКО В.В.
№ 11а-26-2007
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 квітня 2007 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України в складі:
головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І.,
суддів - полковника юстиції БРЕДЕЛЬОВА О.М. та полковника юстиції ЗАГОРУЙКО В.В.,
при секретарі ВАСИЛЕНКО Н.І.
за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону майора юстиції ШЕВЛЯКОВА Д.В.,
захисника-адвоката ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2,
розглянувши в судовому засіданні апеляцію помічника військового прокурора Вінницького гарнізону капітана юстиції МОРОЗЮКА С.М. на постанову військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 26 грудня 2006 року, за якою кримінальну справу стосовно військовослужбовця військової частини А-2656 рядового ОСОБА_2 направлено військовому прокурору Вінницького гарнізону для проведення додаткового розслідування,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що, .являючись військовослужбовцем строкової служби, 6 вересня 2006 року близько 18 години наніс ОСОБА_3, з яким не перебував в відносинах підлеглості, 3 удари долонею руки в ділянку обличчя та один удар ногою по тулубу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст. 406, ч.1 КК України.
Задовольнивши клопотання захисника-адвоката, суд повернув справу на додаткове розслідування прокурору з наступних підстав:
не усунуті протиріччя між показами свідків;
не встановлено всіх осіб, яки були присутні при конфлікті між ОСОБА_2 та
ОСОБА_3;
під час досудового слідства було об'єднано в одне провадження дві кримінальні справи
- справа за фактом отримання травми ОСОБА_2, яка була порушена 9 вересня 2006
року за ст. 406, ч.2 КК України, та справа порушена відносно ОСОБА_2 25 вересня 2006
року за ст. 406, ч.1 КК України.
На думку суду 1-ї інстанції, вказані порушення та неповнота досудового слідства не можуть бути усунуті в ході судового слідства, а тому справу потрібно направити на додаткове розслідування.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурором подано апеляцію, в якої він просить постанову суду гарнізону скасувати. В обґрунтування цього він вказує, що всі покази свідків, в тому числі останні, були взяті слідчим до уваги під час винесення ним постанови від 25 вересня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 124 КК України, органами досудового слідства встановлено та допитано переважну більшість очевидців конфлікту, а слідчим дано юридичну оцінку щодо отримання травми підсудним ОСОБА_2 з прийняттям відповідного рішення по кримінальній справі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора який просив постанову суду гарнізону скасувати, виступи захисника-адвоката та підсудного, яки вважали за необхідне в задоволенні апеляції відмовити, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, військовий апеляційний суд регіону вважає постанову суду 1-ї інстанції такою, що не підлягає скасуванню, виходячи при цьому з наступного.
В матеріалах справи міститься постанова від 9 вересня 2006 року про порушення кримінальної справи по факту отримання травми ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 406 КК України (а.с. 3), та постанова від 25 вересня 2006 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 406 КК України. Остання справа була об'єднана в одне провадження із кримінальною справою, порушеною 9 вересня 2006 року (а.с. 71).
2
При направленні справи до суду для розгляду по суті був складений обвинувальний висновок лише по кримінальній справі стосовно ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 1 ст. 406 КК України. Жодної юридичної оцінки матеріалам кримінальної справи за фактом отримання ОСОБА_2 травми у вигляді постанови про закриття справи, виділення матеріалів справи в окреме провадження та інш. слідчим по справі не дано. Винесена слідчим прокуратури постанова від 25 вересня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 124 КК України (а.с. 79), не вирішує питання про подальший хід розслідування кримінальної справи, порушеної 9 вересня 2006 року за ч. 2 ст. 406 КК України.
Таким чином, доля вказаної вище кримінальної справи органами досудового слідства не вирішена встановленим Законом порядком, а ТВО військового прокурора Вінницького гарнізону, затверджуючи обвинувальний висновок по справі, на це порушення не відреагував.
Крім того, слідчим, по суті, не встановлено особу потерпілого по справі. Так, постановою від 25 вересня 2006 року (а.с. 72) потерпілим по справі визнано ОСОБА_3. В той же день слідчий роз'яснив право на пред'явлення позову ОСОБА_3 (а.с. 74). В постанові від 28 вересня 2006 року про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого (а.с. 100) вказано про наявність в військовій частині А-2656 ОСОБА_3, в той час як судово-медична експертиза призначена ОСОБА_3 (а.с. 114). До речі, у висновку експерта також наведені два ОСОБА_3- у вступній частині вказано, що експертизу проведено стосовно ОСОБА_3, а у підсумках наведено, що у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не виявлено (а.с.115). До інформаційного центру УМВС України у Вінницькій області був направлений запит про судимість ОСОБА_3 (а.с. 146), а з матеріалами справи ознайомили вже ОСОБА_3 (а.с. 147).
Обвинувальний висновок по справі також не встановив хто є потерпілим по справі: в описовій частині наведено, що конфлікт відбувся між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а у доказовій частині - що потерпілим по справі визнано ОСОБА_3 (а.с. 157, 158).
Вказані порушення не можуть бути виправлені в умовах судового слідства, а тому судом гарнізону прийнято вірне рішення про направлення справи на додаткове розслідування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365-366 КПК України, військовий апеляційний суд регіону
УХВАЛИВ:
Постанову військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 26 грудня 2006 року про направлення кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 військовому прокурору Вінницького гарнізону для проведення додаткового розслідування - залишити без змін, а апеляцію помічника військового прокурора Вінницького гарнізону СМ. МОРОЗЮКА - без задоволення.