Головуючий: ТОРОПЕНКО М.В.
Доповідач: ДИМАРЕЦЬКИЙ В.М.
№ 11а-19-2007
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону у складі:
Головуючого-генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С.
Суддів: полковника юстиції ДИМАРЕЦЬКОГО В.М.
підполковника юстиції ТКАЧУКА О.С.
при секретарі СОКОЛОВІЙ A.M.,
з участю прокурора відділу військової прокуратура Центрального регіону України підполковника юстиції БУДОВОГО С.М.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника - адвоката ОСОБА_2,
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув в судовому засіданні апеляції на вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 8 грудня 2006 року, яким
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Новоград-Волинський Житомирської обл., раніше не судимий, розлучений, маючий на отриманні неповнолітню дитину проживає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджений: на підставі ст. 115 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком 13 (тринадцять) років; на підставі ст. 421 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком на 3 (три) роки. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у вигляді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 судом позбавлено військового звання „майор".
Судом також цивільні позови потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволені частково. Постановлено стягнути з військової частини А-0312 на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 125 000 грн. кожному, а також матеріальну шкоду в сумі 5 700 грн.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 засуджений за злочини, які, як зазначено у вироку суду, вчинені ним при наступних обставинах.
6 серпня 2006 року ОСОБА_1 заступив у добовий наряд черговим частини і для несення служби отримав табельну вогнепальну зброю - пістолет ПМ НОМЕР_1 калібру 9 мм та два магазини з 16 набоями. На протязі дня ОСОБА_1, під час несення служби, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 291, 295, 298 Статуту Внутрішньої служби ЗС України, неодноразово вживав спиртні напої в зв'язку з чим неналежним чином виконував покладені на нього обов'язки щодо підтримання внутрішнього порядку у військовій частині і несення служби добовим нарядом. В той же день, біля 17 години, після
2
закінчення шикування, ОСОБА_1, знаходячись в кімнаті чергового частини наказав військовослужбовцям включити фільм „Прорив". Рядовий ОСОБА_5, проходячи біля кімнати чергового частини і почувши наказ ОСОБА_1 поставити фільм „Прорив", взяв із рук останнього дівіді-диск, вставив в дівідіпрогравач і відійшов в сторону, а рядовий ОСОБА_6 налагоджував по дівідіпрогравачу фільм, запропонований для перегляду ОСОБА_1. В цей час, ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, порушуючи правила поводження зі зброєю, передбачені ст. ст. 21, 222 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 111, 112 Статуту гарнізонної та вартової служби ЗС України, п. 1.15 Інструкції про організацію обліку, зберігання, видачі стрілецької зброї та боєприпасів у ЗС України, вийшов із кімнати чергового частини і тримаючи пістолет в руці пішов в напрямку телевізора, біля якого стояв рядовий ОСОБА_6. Коли рухався, то зняв пістолет із запобіжника і усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння направленого на посягання на життя іншої людини, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини та свідомо припускаючи її настання, підійшов ззаду, упритул до рядового ОСОБА_6, направив пістолет в голову і з близької відстані здійснив постріл. Внаслідок пострілу, ОСОБА_6 було спричинено наскрізне проникаюче вогнепальне поранення голови, а близько 22 години , того ж дня останній від отриманого поранення помер в лікарні.
Він же (ОСОБА_1), 6 серпня 2006 року, будучи черговим частини А-0312, тобто військовою службовою особою, яка входить у добовий наряд частини, порушуючи статутні правила внутрішньої служби, які передбачені ст. ст. 11, 16, 21, 22, 291, 295, 298 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 111, 112 Статуту гарнізонної та вартової служби ЗС України, п. 1.15 Інструкції про організацію обліку, зберігання, видачі стрілецької зброї та боєприпасів у ЗС України, будучи в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим неналежним чином виконував обов'язки щодо підтримання внутрішнього порядку у військовій частині і несення служби добовим нарядом, порушував правила поводження зі зброєю під час несення служби. Далі, ОСОБА_1, будучи в приміщенні казарми, підійшов упритул до рядового ОСОБА_6, приставив пістолет до голови останнього і здійснив постріл, внаслідок чого настала смерть потерпілого, що спричинило тяжкі наслідки, запобігання яких входило в обов'язки підсудного.
В поданих засудженим апеляційних скаргах, останній вважає вирок суду 1-ї інстанції незаконним через однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та неправильне застосування закону. Зокрема, на думку, автора апеляцій судом невірно дана кваліфікація скоєного ним, а саме він вважає, що його протиправні дії слід було кваліфікувати не за ст. 115 ч. 1 КК України, а за ст. 119 ч. 1 того КК. Невірно з точки зору апелянта кваліфіковані його дії і за ст. 421 ч. 1 КК України, оскільки жодна із перелічених статей Статуту Внутрішньої служби ЗС України, Статуту гарнізонної та вартової служб ЗС України, пунктів Інструкції про організацію обліку, зберігання, видачі стрілецької зброї та боєприпасів у ЗС України не містить заборони вживання спиртних напоїв, в чому його звинувачують, а інших порушень статутних правил в його діях суд не вбачає. На думку ОСОБА_1 призначене йому покарання не відповідає тяжкості злочину та його особі, зокрема він вважає визнання недостовірною службової характеристики на а.с. 170 Т-1 безпідставним і просить врахувати його характеристики за 17 років служби, а також те, що він більш як 5 років проходив службу в 3-й зоні радіоактивного зараження. Врахувати його каяття, а також тяжке положення його сім"ї. Апелянт просить вирок суду відносно нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК України та призначити йому покарання в межах санкції вказаної статті. В частині обвинувачення його (ОСОБА_1) в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 421 КК України останній просить вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу даного злочину.
3
В апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважають , що вирок стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, як незаконний. Ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні не прийнято мір для встановлення умислу ОСОБА_1 на позбавлення життя їхнього сина - ОСОБА_6 Залишилось не з'ясованим з якою метою засуджений застрелив їхнього сина. В той же час, на думку апелянтів, дії ОСОБА_1 є умисним вбивством з хуліганських мотивів і повинні бути кваліфіковані за ст. 115, ч.2, п.7 КК України, зв'язку з цим потерпілі вважають, що кваліфікація дій засудженого за ст. 115 ч. 1 КК України є неправильною, а призначене ОСОБА_1 покарання занадто м"яким. Неправильним є також, на думку авторів скарги, рішення суду щодо відшкодування завданої їм моральної шкоди, як щодо розміру, який визначений судом до стягнення, так і щодо цивільного відповідача, яким судом визначено військову частину А - 0312, а не МО України, яке, на думку потерпілих, є належним цивільним відповідачем по даній справі. В завершенні скарги апелянти просять вирок стосовно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити для проведення додаткового розслідування.
В апеляційній скарзі командир військової частини А - 0312, не погоджуючись з вироком суду, вважає, що вказана військова частина не може бути цивільним відповідачем по кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 і відповідати за дії останнього. А тому просить вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону стосовно ОСОБА_1, в частині стягнення з військової частини А - 0312 матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, скасувати і залишити позов без розгляду.
Заслухавши доповідача, виступи: засудженого ОСОБА_1, захисника - адвоката ОСОБА_2 в підтримку апеляційних скарг засудженого, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 в підтримку поданих ними апеляційних скарг, прокурора, який вважав вирок суду 1-ї інстанції законним і просив залишити його без змін, а апеляційні скарги апелянтів - без задоволення, перевірив матеріали справи та обсудив доводи апеляцій, військовий апеляційний суд приходить до наступного.
Висновок про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку протиправних дій суд 1-ї інстанції обгрунтував на підставі достатньо повно досліджених у судовому засіданні та оцінених у вироку доказах, зокрема, показах потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, протоколу огляду місця події, висновків судово-криміналістичної та судово-медичної експертиз, а також пояснень засудженого ОСОБА_1.
Всебічно дослідивши всі зібрані по справі докази та мотивувавши своє рішення у вироку, суд гарнізону прийшов до правильного висновку про вчинення засудженим ОСОБА_1 поставлених йому в провину злочинних дій в стані алкогольного сп'яніння.
Підстав вважати, що висновки суду 1-ї інстанції не відповідають фактичним обставинам справи немає. А тому відповідні у скарзі засудженого доводи є необгрунтованими.
Приймаючи до уваги те, що суд гарнізону розглядав кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 в межах пред'явленого органами досудового слідства обвинувачення і призначив засудженому покарання в межах, які передбачені санкціями
3
частин 1 та 2 ст. 115 КК України, військовий апеляційний суд регіону вважає можливим погодитись із кваліфікацією дій засудженого за ст. ст. 115 ч. 1, 421 ч. 1 КК України.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України: при його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому суду 1-ї інстанції при призначенні покарання були відомі дані щодо особи ОСОБА_1 та його сім"ї, на які останній звертає увагу суду в апеляційній скарзі. А тому призначене засудженому покарання вважати не справедливим, як з підстав суворості, так і з підстав м"якості, немає.
Разом з тим, із вироку підлягає виключенню вказівка про позбавлення ОСОБА_1 військового звання „майор", оскільки суд, в порушення вимог закону, призначив це додаткове покарання за сукупністю злочинів, не призначивши його по окремій статті.
Що стосується розгляду судом цивільного позову потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відшкодування завданої їм моральної шкоди, то на думку апеляційного суду воно є законним, оскільки порушень цивільного законодавства, які були б підставою для визнання даного рішення суду незаконним, не встановлено. Так, суд гарнізону правильно визнав військову частину А - 0312 відповідачем і виходячи з отриманих потерпілими фізичних і моральних страждань, які були заподіяні їм внаслідок неправомірних дій посадовою особою відповідача, яка знаходилась під час виконання службових обов'язків, задовольнив позов в розмірах вказаних у вироку. Тому всупереч доводам потерпілих, а також командира військової частини А - 0312 підстав вважати даний висновок суду необгрунтованим апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362 , 366, 367 та 377 КПК України, військовий апеляційний суд регіону, -
УХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 8 грудня 2006 року стосовно ОСОБА_1 змінити. Виключити із вироку вказівку про позбавлення ОСОБА_1 військового звання „майор".
В інший частині вирок залишити без змін, а апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, командира військової частини А-0312 - без задоволення.