ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" вересня 2010 р. м. Київ К-1917/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Черпіцької Л.Т.
Гордійчук М.П.
Леонтович К.Г.
Харченка В.В.
Чалого С.Я.
провівши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційний розгляд адміністративної справи
за касаційною скаргою Представника ОСОБА_6 ОСОБА_7
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2007 року
у справі №2-а-60/2007
за позовом ОСОБА_6
до 1.Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Брянківської міської ради Луганської області
2. Головного управління Державного казначейства України в Луганській області
Третя особа Міністерство праці та соціальної політики України
про визнання незаконною бездіяльність суб’єктів владних повноважень та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2007 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Брянківської міської ради Луганської області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, третя особа –Міністерство праці та соціальної політики України про визнання незаконною бездіяльність суб’єктів владних повноважень та стягнення на користь ОСОБА_6, як члена сім’ї загиблого військовослужбовця –учасника бойових дій, недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2004-2007 роки у сумі 6423,75 грн.
Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 15 жовтня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Брянківської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_6, як члена сім’ї загиблого військовослужбовця –учасника бойових дій, недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2004-2007 роки у сумі 6423,75 грн.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2007 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Брянківської міської ради Луганської області задоволено частково. Стягнуто з правління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Брянківської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_6 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2004 рік в сумі 397 грн. 25 коп.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів представник ОСОБА_6 ОСОБА_7 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права відповідач ставить питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2007 року, залишити в силі постанову Брянківського міського суду Луганської області від 15 жовтня 2007 року.
Так, скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано відповідні норми Конституції України, Бюджетного законодавства України, не застосовано вимоги КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття незаконних рішень.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є членом сім’ї загиблого військовослужбовця –учасника бойових дій
Задовольняючи позов в частині виплат одноразової грошової допомоги до 5 травня суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.
Частиною 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком,
Однак Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідні роки встановлено виплату цієї допомоги членам сім’ї загиблих військовослужбовців –учасників бойових дій у 2004 році - 160 грн., у 2005 –330 грн., у 2006 –330 грн., у 2007–360 грн.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни. При цьому дія статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»на час виникнення спірних правовідносин була зупинена Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідні роки.
Однак, суди, задовольняючи позов, не врахували вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суди застосували недіючу норму права.
Посилання судів на Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 та від 09.07.2007 року, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Законів України «Про державний бюджет України на 2004 рік»та «Про державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.
Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2004 - 2007 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов’язання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2007 роки є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 задовольнити частково.
Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 15 жовтня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2007 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя: Л.Т. Черпіцька