ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" серпня 2010 р. Справа № 2a-1836/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.
представника позивача: територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області - Семенців І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Головавтотрансінспекція в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області
до відповідача: приватного підприємця –фізичної особи ОСОБА_2
про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
19.05.2010 року Головавтотрансінспекція в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області звернулася в суд з адміністративним позовом до приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених в позовній заяві.
Відповідач на адресу суду направила заперечення на адміністративний позов в якому зазначила, що фінансові санкції позивачем застосовані з порушеннями строків передбачених ст. 250 Господарського кодексу України. Просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідач в судове засідання повторно не з’явилась, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подала. За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими а позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав:
08.05.2010 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області складено акт № 084780 про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час надання ОСОБА_2 послуг з перевезення вантажу, згідно видаткової накладної №РН-0000442 (постачальник ПП ОСОБА_3, а отримувач –ОСОБА_4) Під час перевірки встановлено таке порушення вимог законодавства, як перевезення вантажу з відсутністю ліцензійної картки (а.с.6).
21.05.2010 року, враховуючи допущені порушення, начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 винесено постанову № 068411 на суму 1700 грн. за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України „Про автомобільний транспорт" (а.с.7).
Суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлялась про розгляд позивачем справи щодо неї та про винесення вищевказаної постанови, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 7-9, 33-34).
В судовому засіданні встановлено, що у передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Постанова в порядку передбаченому п. 32 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду не оскаржувалась.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає перелік документів, на підставі яких виконують вантажні перевезення, згідно положень якої:
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:
для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає, що ліцензійною карткою транспортного засобу є документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.
Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, а саме - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно п. З Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головне управління на автомобільному транспорті, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та М.Севастополі.
Згідно до п. 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.
У відповідності до п. 28 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
Та обставина, що на момент перевірки у відповідача була відсутня ліцензійна картка підтверджується довідкою територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області від 14.05.2010 року (а.с.16, де вказано, що згідно даних регіонального реєстру щодо виданих, переоформлених ліцензій, виданих дублікатів ліцензій, анульованих та визнаних недійсними ліцензій фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не отримувала ліцензію на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач ОСОБА_2 на час винесення постанови № 068411 була зареєстрована як фізична особа - підприємець (а.с. 35).
Посилання відповідача в запереченнях на те, що позов про стягнення фінансових санкцій по постанові № 068411 від 21.05.2010 року до суду пред'явлений аж 19.05.2010 року, що здійснено за межами строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України, суд не приймає, оскільки при вирішенні питання правомірності застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, належить керуватися нормою права, передбаченого ст. 250 ГК України, а при вирішенні питання встановлення строку звернення до суду про стягнення добровільно не сплаченої суми фінансової санкції - статтею 99 КАС України.
Доказів сплати заборгованості на час розгляду справи відповідачем суду не представлено.
Суд зазначає, що при наданні відповідачем послуг перевезення вантажів наявність документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»є обов’язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позов підставний та належить до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути в дохід бюджету з приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) фінансові санкції в с умі 1700 (тисячу сімсот) гривень.
Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 13.08.2010 року.