ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" серпня 2010 р. Справа № 2a-2212/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Третяк В.Р.
за участю:
представника позивача: Тропець М.А.
прокурора: Гоголя В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: прокурора Коломийського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі,
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,
про стягнення заборгованості з відповідача в сумі 5903,05 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
15.06.2010 року прокурор Коломийського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі (далі – позивач) звернувся з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 5903,05 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що проведеною перевіркою прокуратурою Коломийського району дотримання чинного законодавства про пенсійне забезпечення було встановлено, що внаслідок систематичної несплати страхових внесків відповідач допустив заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Представник позивача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав. За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши думку представника позивача, дослідивши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підставний і належний до задоволення виходячи із наступних підстав:
Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону Страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частина 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлює обов’язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов’язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону, страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований 04.09.2003 року Коломийською районною державною адміністрацією, взятий на облік управлінням Пенсійного фонду України в Коломийському районі, як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
В судовому засіданні досліджено, що відповідачем, в порушення частини 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", допущена заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 5903,05 грн., а саме за період: з 01.10.2007 по 01.12.2009 року в сумі 2966,98 грн. За несвоєчасну сплату страхових внесків до відповідача застосовано фінансові санкції в загальній сумі 2936,07 грн., згідно рішення № А-14 від 21.01.10 року в сумі 2596,07 грн. та рішення № 01 від 12.01.10 року в сумі 340,00 грн. Вказані обставини підтверджуються актом перевірки (а.с. 4-8) та рішеннями про застосуванням фінансових санкцій (а.с. 10,12).
Стаття 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Здійснення відповідачем несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є підставою для нарахування пені та штрафних санкцій у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а сплата нарахованих сум пені та штрафних санкцій є обов’язком відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, за порушення порядку сплати страхових внесків щодо відповідача винесено рішення про застосування фінансових санкцій в загальній сумі 2936,07 грн., згідно рішення № А-14 від 21.01.10 року в сумі 2596,07 грн. та рішення № 01 від 12.01.10 року в сумі 340,00 грн.
В передбачений законом термін рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем у встановленому порядку не оскаржувались і нараховані суми таких санкцій, у відповідності до статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та пунктів 9, 10 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України є узгодженими.
Доказів сплати заборгованості відповідачем суду не представлено.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість на загальну суму 5903,05 грн. щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 < Текст > Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету податковий борг в сумі 5903 (п’ять тисяч дев’ятсот три) гривні 05 копійок.
Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 06.08.2010 року.