ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 липня 2010 р. Справа №2а-4069/09/7/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АР Крим
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участю:
від позивача – представники за довіреністю Ібраімов А.Ш., Кардончик В.Г., Силич Л.Є.
від відповідача – представники за довіреністю Бора І.Ю.
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АР Крим, у якому, з урахуванням письмових уточнень (т.4 а.с. 205), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №0015152301/0 від 19.11.2008 р. та №0015152301/1 від 17.12.2008р., якими позивачу нараховані податкові зобов’язання з податку на прибуток у сумі 3734951,25 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 3647072,03 грн., а разом 7382023,28грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку позивача не було допущено порушень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а висновки перевірки, на підставі яких відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення – рішення, зроблені необґрунтовано без урахування всіх обставин, суперечать вимогам чинного законодавства, тому податкові повідомлення – рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та просить у задоволені позову відмовити, вважає, що податкові повідомлення – рішення прийняті ним без порушень положень діючого законодавства.
Обґрунтування правової позиції відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.2 а.с.125-130).
Ухвалою суду від 28.05.09р. по справі була призначена судова економічна експертиза, висновки якої залучені до матеріалів справи (т.4 а.с.125-153).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” (далі – ВАТ “Кримгаз”) є юридичною особою, зареєстрованою 14.04.1995 р. з ідентифікаційним кодом 033348117 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, що підтверджується довідкою Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА 007934 ВІД 08.09.2008 р. ГУ статистики в АРК та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 433627.
Згідно зі Статутом , затвердженим протоколом загальних зборів акціонерів від 23.03.2007 р. , ВАТ “Кримгаз” є спеціалізованим підприємством по експлуатації газового господарства та має відокремлені підрозділи – філії без права юридичних осіб. (Додаток № 1 до Статуту).
ВАТ “Кримгаз” на підставі п. 2.1. ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” прийнято рішення про сплату консолідованого податку на прибуток як у 2007 р., так і у 2008 р. З метою визначення суми консолідованого податку на прибуток ВАТ “Кримгаз” веде узагальнювальний облік валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань відповідно до порядку їх нарахування, встановленого цим Законом.
Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим проведена виїзна планова перевірка Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07р. по 30.06.08р.
За результатами проведеної перевірки був складений акт від 10.11.2008 року №8194/23-7/03348117 (т.1 а.с.43 - т. 2, а.с.106) (далі - Акт перевірки).
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення від 19.11.2008р. №0015152301/0 (т.1, а.с.14) про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 7382023,28грн., з яких 3734951,25грн. за основним платежем та 3647072,03грн. штрафні (фінансові) санкції.
За результатами здійснення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення було прийнято податкове повідомлення-рішення №0015152301/1 від 17.12.2008 року (т.4 а.с.197), яким позивачу нараховане податкове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 7382023,28грн., з яких 3734951,25грн. за основним платежем та 3647072,03грн. штрафні (фінансові) санкції.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 2 висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем:
пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 ст. 4.; пп. 5.1.; пп. 5.3.1, пп. 5.3.3, пп. 5.3.9 п. 5.3; п. 5.6 ст. 5; п.6.1 ст.6; пп. 11.2.1, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11; пп.12.1.1, пп. 12.1.5 п.12.1 ст.12; пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.4.1 п.8.4 ст.8; п.4.1 ст.4; п.п11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України №283/97 ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 9 міс 2007р. в сумі 178617грн., донараховано податку на прибуток у сумі 1925187,75грн.;
за 2007 рік зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 6323131грн., донараховано податку на прибуток у сумі 916106,75грн;
зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 кв. 2008р. в сумі 2653982 грн. донараховано прибутку, що підлягає оподаткуванню у сумі 10129345грн., донараховано податку на прибуток у сумі 2532336,25грн;
зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за півріччя 2008р. в сумі 5627180грн., донараховано податку на прибуток у сумі 2818844,5грн.
Із акту перевірки вбачається, що підставою для нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток та штрафних санкцій стало встановлення відповідачем різного роду порушень позивачем положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема в акті перевірки зазначено наступне.
У ході перевірки встановлено, що за період з 01.07.1007р. по 30.06.2008 р. ВАТ “Кримгаз” отримало газопроводи, збудовані за рахунок фізичних та юридичних осіб, без відповідних рішень голів територіальних громад загальною вартістю 15302630,95 грн.
Вартість основних фондів, безкоштовно отриманих підприємством, що здійснює діяльність газо - і теплозабезпечення, за рішенням голови територіальної громади не включається у валовий дохід відповідно до пп. 4.2.15. п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про оприбуткування прибутку підприємств ”.
У порушення пп. 4.1.6. п. 4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ВАТ “Кримгаз” до складу валового доходу не включено вартість газопроводів, збудованих за рахунок фізичних та юридичних осіб, які прийняті на баланс без відповідних рішень органів центральної виконавчої влади (місцевих органів виконавчої влади).
При визначені валового доходу за 1 півріччя 2008 р. встановлено, що Судакським УЕГГ занижено валові доходи на суму 104239,55 грн., у результаті чого у рядку 01.1. декларації з податку на прибуток підприємства валові доходи відображені не в повному обсязі. У зв’язку з цим ВАТ “Кримгаз” порушено п 4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”.
Перевіркою встановлено, що ВАТ “Кримгаз” невірно обліковувалась попередня оплата постачальникам за товари (роботи, послуги).
У порушення пп. 11.2.1. пп. 11.2.3. п. 11.2. ст. 11 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” до складу валових витрат відносилось:
- списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг) резидентам, які сплачують цей податок за ставкою, нижчою, ніж зазначена у ст. 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”, або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб’єктами згідно з законодавством – попередня оплата СПД - фізичним особам у сумі 16985,96 грн.
- списання коштів з банківських рахунків платника податку не в оплату товарів (робіт, послуг) Відділу Державної виконавчої служби у виконання рішень судів у сумі 177586,05 грн.
Перевіркою встановлено відсутність актів на розрахунок об’ємів природного на газу на виробничо-технологічні витрати, витрати на розбалансування.
У порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” до складу валових витрат відносились нормовані витрати природного газу, що не відповідають нормативу розрахунку нормованих витрат природного газу у сумі 49210,38 грн.
У порушення пп. 8.4.1. п. 8.4. ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” ВАТ “Кримгаз” невірно розрахована балансова вартість основних фондів на початок розрахункового кварталу, у результаті чого сума амортизаційних відрахувань завищена на 1117 грн.
При зведенні даних відокремлених структурних підрозділів встановлена арифметична помилка у розрахунку амортизаційних відрахувань Алуштинським УЕГГ у 1 кварталі 2008 р., що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на суму 3314 грн., чим порушено пп. 8.3.1. п. 8.3. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”. Крім того, встановлено заниження амортизаційних відрахувань Євпаторійським УЕГГ у 2 кварталі 2008 р. на суму 417 грн.
Також за результатами перевірок філій ВАТ “Кримгаз” встановлено завищення валових витрат Євпаторійським УЕГГ у 1 кварталі 2008 р. на суму 2720 грн. з ремонту невиробничих основних фондів, що призвело до порушення п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Ялтинським УЕГГ у 3 кварталі 2007 р. на суму 247 грн., яка не підтверджена первинними документами, чим порушено пп. 5.3.9. п.5.3. ст.5 вказаного Закону.
У порушення пп. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платником податку до складу валових витрат віднесений податок на додану вартість з придбання легкового автотранспорту у сумі 101777 грн. по рядку 05.2. та у сумі 56690 грн. по рядку 04.13. декларації з податку на прибуток підприємства.
Згідно з пп. 7.4.2. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми ПДВ, нараховані (сплачені) при придбанні легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат, але цього не можна робити згідно з пп. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки придбаний легковий автомобіль використовується в оподатковуваних операціях, а не таких, що звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування.
Перевіркою встановлений факт виплати заробітної плати членам спостережної ради ВАТ “Кримгаз”. ВАТ “Кримгаз” не укладав ніяких трудових договорів з членами спостережної ради, а також члени спостережної ради не виконували свої обов’язки за сумісництвом. При віднесенні до складу валових витрат на оплату праці слід враховувати, що витрати, які включаються до фонду оплати праці, повинні здійснюватися особам, що перебувають у трудових відносинах зі стороною, яка їх здійснює, такі виплати здійснюються на підставі домовленості сторін, що фіксується у трудовому договорі (контракті) або положенні про оплату праці за умови зв’язку конкретної виплати з виконанням службових обов’язків або виробничих задач і функцій. Підпунктом 5.3.1., пп. 5.3.9. п. 5.3 ст 5. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, встановлені обмеження згідно з якими до складу валових витрат не включаються витрати по фінансуванню особистих потреб фізичних осіб та виплати винагород зв’язаним з платником податків фізичним особам у випадку якщо немає документальних доказів того, що така виплата проведена як компенсація за фактично надану послугу. Нарахована заробітна плата не входила до складу фонду оплати праці та не обкладалася всіма пенсійно-соцстрахівськими внесками як звичайна зарплата працівників.
У порушення пп. 5.3.1. пп. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.6. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платником податку до складу валових витрат віднесена нарахована виплачена заробітна плата спостережної ради ВАТ “Кримгаз” без підтвердження, що особи спостережної ради знаходяться у трудових відносинах з ВАТ “Кримгаз” у сумі 721125 грн.
Перевіркою правильності обчислення суми коригування валових витрат у випадку врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості у сумі 13687648 грн. встановлено завищення даних рядка 05.3. декларації з податку на прибуток підприємства. Ці показники не були зменшені ВАТ “Кримгаз” згідно з актами камеральних перевірок на суми включеного до них податку на додану вартість у загальній сумі сумнівної дебіторської заборгованості.
У порушення пп. 5.3.3. п.5.3. ст.5. пп. 12.1.1., пп. 12.1.5. п.12. 1. ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платником податку до складу валових витрат включений податок на додану вартість з урегулювання дебіторської (кредиторської) заборгованості у сумі 2279966 грн.
Перевіркою показників, відображених у рядку 04.9. декларації з податку на прибуток підприємства встановлено, що згідно з актом планової виїзної перевірки № 734/23-2/03348117 від 19.10.2007 р., яким було зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього податкового року на 1239656 грн., ВАТ “Кримгаз” формував у 2007 р. цей показник без урахування зазначеного в акті перевірки зменшення.
Внаслідок порушень, які описані у п. 3.1.1., п.3.1.2. , п. 3.1.3. даного акту перевірки, від’ємне значення об’єкта оподаткування за 2007 р. зменшено на суму 6323131 грн., а тому рядок 04.9. у деклараціях за 1 квартал та за 1 півріччя 2008 р. не заповнюється у зв’язку з відсутністю від’ємного значення об’єкта оподаткування за 2007 р.
У порушення п. 6.1. ст. 6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платником податку завищений показник рядка 04.9. у деклараціях за 3 квартали 2007 р., 2007 р., 1 квартал 2008 р. та 1 півріччя 2008 р.
Суд вважає, що висновки ДПІ в частині донарахування податку на прибуток за не включення до складу валових доходів вартості газопостачальних мереж не ґрунтуються на вимогах закону у зв’язку з наступним.
Відповідно до акту перевірки ДПІ встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4,1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платником до складу валового доходу не включені отримані газопроводи, збудовані за рахунок фізичних осіб та юридичних осіб, які прийняти на баланс без відповідних рішень органів центральної виконавчої влади (місцевих органів виконавчої влади) у сумі 15302630,95грн. (т.1 а.с.61-82).
Відповідно до положень п.п. 4.2.15 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валового доходу вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством:
- якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади;
- у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо - і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень;
- у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, зазначених у підпункті 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 цього Закону, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок.
Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за ринковою (оціночною) вартістю і з метою оподаткування не підлягають амортизації.
Порядок безоплатної передачі таких основних фондів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 18.02.1992р., №47 «Про розвиток нафтогазової галузі і газифікації населених пунктів Кримської АРСР на період 1991-2000 р.» (т.1 а.с.17-20), ВАТ «Кримгаз» забезпечує газифікацію житлових будинків, будівництва та введення газорозподільних мереж і експлуатаційних баз за рахунок централізованих капітальних вкладень, місцевих бюджетів, пайових коштів підприємства і організацій і приймає на баланс побудовані об’єкти газового господарства, магістральні газопроводи на договірних засадах.
Відповідно до пункту 9 рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, № 1844 від 22.11.2002 р. «Про затвердження Положення про будівництво розподільних газових мереж за рахунок коштів населення» (т. 1 а.с.21-22), виконкомом встановлено, що по закінченні будівництва й введенні в дію розподільні газові мережі та споруди на них, побудовані за рахунок коштів громадян, приймаються на баланс та в експлуатацію ВАТ «Кримгаз».
На час передачі газопроводів позивачу, порядок безоплатної передачі основних фондів, що відповідно до положень п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинен встановлюватися Кабінетом Міністрів України, був відсутній, іншого порядку діючим законодавством не встановлено.
Таким чином, на час передачі газопроводів позивачу, компетентним органом не встановлений порядок безоплатної передачі основних фондів, отже був відсутній порядок реалізації п.п. 4.2.15 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того суд зазначає, що пунктом 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Відповідно до положень п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Пунктом 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) – це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Пунктом 1.21 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено поняття доходів з джерелом їх походження з України, при цьому даний закон не визначений термін «дохід».
Відповідно до положень п. 1.43 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.
Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено поняття терміну дохід – це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно до положень ч. 7 ст. 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Враховуючи положення п. 1.43 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ч. 7 ст. 9 КАС України, з метою визначення терміну «дохід», який застосовується законодавцем у визначенні поняття «валовий доход», суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону та керуватися у цій частині положеннями Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
З аналізу положень викладених у підпункті 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд приходить до висновку, що поняття дохід прямо пов'язаний з виникненням у особи права володіння, користування та розпоряджання товаром, іншим матеріальним (нематеріальним) майном або іншими активами, що мають вартість.
Частиною 1. ст. 316 Цивільного Кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 Цивільного Кодексу України встановлений зміст права власності, так, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
З аналізу діючого законодавства суд приходить до висновку, що отримання валового доходу від товарів наданих безоплатно, може мати місце тільки за умов переходу до платника податку права власності на такі товари.
Навпаки, відсутність переходу права власності позбавляє платника податку права володіння, користування та розпоряджання безкоштовно переданими товарами, що свідчить про відсутність отримання валового доходу платником податку.
З метою витребування доказів, ухвалою суду від 15.06.10р. з Фонду державного майна України витребувано інформацію про наявність у Єдиному реєстрі об’єктів державної власності інформації щодо знаходження у державній власності України майна, а саме газових мереж вказаних в акті перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим № 819423-7/03348117 від 10.11.2008р. та висновку судово-економічної експертизи № 69 від 12.03.10 р., які ДПІ включило до валового доходу позивача.
На виконання вказаної ухвали Фонд державного майна України листом від 15.07.10р. №10-15-9257 (т.5 а.с.67) надав суду інформацію, з якої вбачається, що дане майно перебуває у державній власності, обліковується у Єдиному реєстрі об’єктів державної власності та не увійшло до статутного фонду позивача.
Аналогічна інформація міститься у відповіді Міністерства промислової політики України (т.4 а.с.217).
Матеріали справи свідчать, що прийняті газопроводи знаходилися у позивача на балансі.
Знаходження активів на балансі платника податку не свідчить про їх знаходження у власності такого платника.
Викладене свідчить, що зарахування безоплатно переданих платнику податку активів (товару) на баланс не є підставою для включення цих сум до валового доходу.
За таких підстав висновки відповідача про порушення позивачем положень пп. 4.1.6 п. 4,1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в частині не включення позивачем до валового доходу отриманих газопроводів збудованих за рахунок фізичних осіб та юридичних осіб у загальній сумі 15302630,95грн., є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а донарахування податку на прибуток в сумі 838080грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 874971грн. є безпідставними.
Крім того, відповідно до положень п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку отриманого від усіх видів діяльності, при цьому діяльність необхідно розуміти як дії та заходи, спрямовані на отримання доходу, тоді як ВАТ «Кримгаз» не здійснювало такої діяльності, у тому числі господарчої, яка б мала на меті отримання мереж газопроводів собі в дохід.
З положень абзацу 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про природні монополії» вбачається, що суб'єкти природних монополій зобов'язані приймати на баланс мережі (об'єкти), побудовані за рахунок або силами споживачів (інвесторів, забудовників) на вимогу постачальників природного і нафтового газу та електроенергії згідно з технічними умовами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що отримання підприємством на баланс мереж газопроводів є встановленим діючим законодавством обов’язком.
Прийняття на баланс газових мереж необхідно для подальшої їх експлуатації з метою здійснення газопостачання споживачам.
В акті перевірки відповідач вказує, що ВАТ “Кримгаз” у порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включив до складу валових витрат нормовані втрати природного газу у розмірі, що не відповідає нормативу розрахунку нормованих втрат природного газу на суму 49210,38 грн. (т.1 а.с.137).
Відповідно до акту перевірки, значна питома вага у структурі собівартості природного газу виробниче – технологічних витрат й витрат на розбалансування та порушення порядку оформлення документів, передбачених Наказами Мінтопенерго України №264 від 30.05.03р. №112 від 25.02.04р. обумовило віднесенню витрат по цім статтям до ризиків в діяльності ВАТ «Кримгаз».
У ході перевірки було встановлено відсутність актів на розрахунок об’ємів природного газу на виробниче – технологічні витрати, витрати на розбалансування.
У періоді, що перевірявся, придбання природного газу на розбалансування (як було зазначено у п. 2 даної довідки) відбувалось ВАТ «Кримгаз» у ДАК «ЧНГ», постачання природного газу на виробниче – технологічні витрати й втрати у ІІ півріччі 2007р. забезпечило ЗАТ «Укргаз - Енерго», у І півріччі 2008р. – ДК «Газ України». Відокремлені акти з розрахунками виробниче – технологічних витрат і втрат за період з липня 2007 по лютий 2008р. до перевірки не надано. (Акти за цей період на придбання природного газу на власні потреби, виробниче – технологічні витрати і втрати складалися без відокремлення, не містили розрахунки, підтверджуючи відповідні витрати по статтям).
Відповідно до акту перевірки, перевіркою вставлено завищення нормованих витрат на загальний об’єм 05 тис. м3, вартість яких склала 59052,46грн. (у тому числі 9842,08грн.), що призвело до завищення витрат, які спричинили скорочення прибутку, отриманого від реалізації природного газу споживачами населення.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем були надані акти приймання – передачі природного газу по постачальниках ЗАТ «Укргаз - Енерго», ДК «Газ України» за січень, лютий, березень 2008р.
Акт № Рнг-001846 від 31.01.08 р. прийому – передачі природного партії газу відповідно до договору № 129-162/77/в-08 від 29.12.07г. по передачі 6 103,628 тис. куб.м природного газу вартістю 7 339 963 грн. (з ПДВ і цільовою надбавкою), між продавцем ЗАТ «Укргаз - Енерго» і покупцем ВАТ «Кримгаз», вартість газу з якого в повному об'ємі без урахування ПДВ віднесена ОАО «Кримгаз» в склад валових витрат в 1 кв. 2008 року. Вартість нормованих витрат окремо не виділена.
Акт № Рнг-001959 від 29.02.08 р. прийому – передачі природного партії газу відповідно до договору № 129-162/77/в-08 від 29.12.07г. по передачі 5 491,731 тис. куб.м природного газу вартістю 6 604 017,84 грн.( з ПДВ і цільовою надбавкою), між продавцем ЗАТ «Укргаз - Енерго» і покупцем ВАТ «Кримгаз», вартість газу, з якого в повному об'ємі без урахування ПДВ віднесена ОАО «Кримгаз» до складу валових витрат в першому кварталі 2008 року. Вартість нормованих витрат окремо не виділена.
Акт прийому – передачі природного газу за березень 2008 р. від 31.03.08 р. всього на суму 1 651 310 грн.40 коп. з ПДВ, згідно даного акту нормовані витрати склали 1 372,771 тыс. куб. м, сума з ПДВ 1 651 310,40 грн. без ПДВ 1 376 092 грн., в повному об'ємі сума віднесена до складу валових витрат в 1 кварталі 2008 року.
Акти приймання – передачі підписані представниками обох сторін та скріплені печатками.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для ухвалення рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, які використовують грошового вимірника, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку».
Відповідно до частин 1,2,3,4,5,8 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Наказ Міністерства палива і енергетики від 20.10.2006 № 394 «Про затвердження Методичних положень по плануванню, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах по газопостачанню і газифікації» визначає перелік витрат, які включаються в собівартість продукції, зокрема у складі матеріальних витрат в собівартість включаються втрати на технічно неминучий спад: «Витрати, які включаються в собівартість продукції (робіт, послуг) по постачанню і транспортуванню газу, які несе підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду, тобто операційні витрати підприємства на виробництво і збут, управління і інші операційні витрати за звітний період групуються відповідно до їх економічного змісту по такими елементам: матеріальні витрати (за винятком вартості зворотних відходів); витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів і нематеріальних активів; інші операційні витрати.
Відповідно до п. 7.1 вказаних положень, до складу елементу «Матеріальні витрати» відносяться витрати на: сировина і матеріали (включаючи вартість природного, зрідженого газу і газу, використаного на власні потреби, виробничо-технічні витрати і втрати (технічно неминучий природний спад) по встановлених нормативах, які придбані у сторонніх організацій і входять до складу виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), утворюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг з обслуговування систем газопостачання».
Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, зокрема витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Надані акти містять всі необхідні реквізити для визнання їх первинними документами бухгалтерського обліку, відповідно до Наказу Міністерство палива і енергетики, від 20.10.2006 № 394 «Про затвердження Методичних положень по плануванню, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах по газопостачанню і газифікації», дані первинні документи відносяться до складу бухгалтерського обліку як матеріальні витрати в собівартість продукції. Валові витрати відповідно до п.5.2.1 Закону України «Про оподаткуванні прибутку підприємств» – будь-які витрати, які пов'язані з організацією і веденням виробництва (тобто зокрема з формуванням собівартості продукції), віднесення витрат в бухгалтерському обліку на собівартість є достатньою умовою для відображення у складі валових витрат, оскільки відповідно до п.5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відносяться до складу валових витрат тільки ті витрати, які не підтверджені документально (не відносяться до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку).
Таким чином висновки акту перевірки про завищення валових витрат на суму 49210,38грн. не підтверджується матеріалами справи тому є необґрунтованими.
Щодо встановлення відповідачем порушень позивачем норм податкового законодавства з підстав встановлення факту виплати заробітної плати членам наглядової ради ВАТ «Кримгаз» (т.1 а.с.141), суд зазначає наступне.
Відповідно акту перевірки, до перевірки надані: положення про наглядову раду ВАТ „Кримгаз”, протоколи зборів акціонерів, на яких обиралися члени наглядової ради і протоколи зборів акціонерів ОАО „Кримгаз”, в яких наглядова рада звітувала акціонерам про свою діяльність.
Перевіркою встановлено, що ОАО „Кримгаз” не укладав трудових договорів з членами наглядової ради, а також члени наглядової ради не виконують свої обов'язки за сумісництвом.
Також в ході перевірки даного питання встановлено, що нарахована заробітна плата наглядової ради, не входила до складу фонду оплати праці і не обкладалася пенсійними та соціальними страховими | внесками як звичайна зарплата працівників.
В акті перевірки відповідач прийшов до висновку, що порушуючи п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3; п. 5.6 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, платником до складу валових витрат віднесена нарахована (виплачена) заробітна плата наглядової ради ОАО „Кримгаз” без підтвердження того, що члени наглядової ради знаходяться в трудових відносинах з ОАО „Кримгаз” в сумі 721 125 грн.
Відповідно до положень ст. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.
Посадовими особами господарського товариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією України та законом несумісною з перебуванням на цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах заборонено рішенням суду.
Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства.
Господарське товариство, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, зобов'язане на кожний наступний рік складати і виконувати річний фінансовий план відповідно до статті 75 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 160 Цивільного кодексу України, в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.
Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом.
Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.
Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу.
Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
До фонду основної заробітної плати, відповідно до п.2.1.8. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 N 5, входить оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не знаходяться в штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання роботи: згідно договорам цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); згідно обов'язку особам, які є членами наглядової ради або ревізійної комісії акціонерного товариства; згідно договорам між підприємствами про надання робочої сили (безробітним за виконання суспільної роботи, учням і студентам, які проходять виробничу практику на підприємстві або привернуті на тимчасову роботу на період канікул).
Відповідно до п. 4.14 Положення про Наглядову раду ОАО «Кримгаз», за виконання своїх обов'язків членам Наглядової ради Товариства встановлюється винагорода в розмірі:
- Голові Наглядової ради – 80% середньої заробітної плати Голови правління;
- Заступникові голови Наглядової ради – 70% середньої заробітної плати Голови правління;
- Членам Наглядової ради – 50% середньої заробітної плати Голови правління
Середня заробітна плата Голови правління, для розрахунку винагороди Наглядової ради, розраховується виходячи з посадового окладу, надбавки за інтенсивність праці і премії за виробничі результати».
У відповідності до п. 5.6.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).
З викладеного вбачається, що для віднесення витрат на виплату заробітної плати необхідною умовою є наявність домовленості сторін. Підтвердження того, що особи знаходяться в трудових відносинах не єдина умова для віднесення даних витрат до складу валових.
Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що виплата винагороди членам спостережної ради ВАТ “Кримгаз” є витратами по фінансуванню особистих потреб фізичних осіб. Досліджені експертом та надані суду документи на виплату цієї винагороди спростовують висновки перевірки про відсутність документальних доказів того, що така виплата була проведена як компенсація за фактично надану послугу. Крім того, ні загальна норма пп. 5.2.1. п. 5.2., ні спеціальні норми пп. 5.3.1., пп. 5.3.9. п. 5.3. п 5.6. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містять жодної згадки про залежність включення витрат на оплату праці до складу валових витрат від нарахування на заробітну плату або будь-які інші виплати страхових внесків до соціальних фондів.
За таких підстав суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки про завищення валових витрат на суму 721125 грн. по виплаті винагороди наглядовій раді не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства.
Відповідно до акту перевірки, відповідачем встановлено порушення п.п. 5.3.3 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями, платником до складу валових витрат віднесений податок на додану вартість з придбання легкового автотранспорту в сумі 56 690 грн., а також, що платником до складу валових витрат віднесений податок на додану вартість з придбання легкового автотранспорту в сумі 101 777 грн. (т.1 а.с.158, 161).
Відповідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, згідно п.п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник ПДВ має право на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, нарахованих (сплачених) в цьому звітному періоді при придбанні платником легкового автомобіля, який є основним фондом і підлягає амортизації (право на отримання податкового кредиту надане третім абзацом п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону), який підприємством заплановано використовувати для оподатковуваних податком операцій в межах господарської діяльності, наприклад, здавати в оренду (право на отримання податкового кредиту надане третім абзацом пп. 7.4.1 ст. 7 Закону). При цьому згідно абзацу четвертому цього ж підпункту право на нарахування податкового кредиту платник отримує незалежно від того, чи почав придбаний їм легковий автомобіль (основний фонд, який підлягає амортизації, а також придбаний з наміром використання в господарській діяльності) використовуватися в оподатковуваних податком операціях в межах його господарської діяльності протягом звітного податкового періоду, незалежно від того, яким шляхом був придбаний автомобіль (придбання на митній території України або ввезення із-за меж митної території України за договором покупки-продажу, отримання, як внеску до статутного фонду від резидента або від нерезидента), а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані податком операції протягом такого звітного податкового періоду.
Абзацом другим п.п. 7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не включається до складу податкового кредиту і відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (окрім таксомоторів), який включається до складу основних фондів.
Підпунктом 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.
Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належать до валових витрат такого платника податку.
У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість".
В акті перевірки відповідач зробив висновок (т.1 а.с.160), що згідно нормам (другий абзац пп. 7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і пп. 5.3.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств") суми ПДВ, нараховані (сплачені) при придбанні легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат згідно Закону України „Про податок на додану вартість”, але цього не можна робити за законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки придбаний легковий автомобіль використовується в оподатковуваних податком операціях, а не таких, які звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування.
Таким чином між вказаними нормативно правовими актами існує колізія.
Пунктом 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» врегульований, конфлікт інтересів.
Так, відповідно до положень вказаної норми, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відповідачем при проведенні перевірки не враховані положення даної норми, та погодився, що з її урахуванням можливо віднести вказану суму до складу валових витрат.
Таким чином суд приходить до висновку про недодержання відповідачем під час проведення перевірки положень діючого законодавства, що регулює колізію інтересів та про необґрунтованість висновків відповідача в частині віднесення до складу валових витрат податку на додану вартість з придбання легкового автотранспорту.
Викладене вище також підтверджується висновками судової – економічної експертизи №69 від 12.03.2010р. (т.4 а.с.126-153), яка проведена з дослідженням первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, документи податкового обліку, яку суд вважає повною, обґрунтованою та приймає у якості доказу по справі.
Суд також вказує, що відповідно до вказаного висновку судової – економічної експертизи, експерт, у рамках дослідження загального питання: «Чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ВАТ “Кримгаз” висновки ДПІ у м. Сімферополі, викладені в акті перевірки від 10.11.2008 р., № 81494/23-7/03348117 виїзної планової перевірки ВАТ “Кримгаз” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2007 р. по 30.06.2008 р. щодо донарахування ВАТ “Кримгаз” податку на прибуток підприємств у сумі 3734951,25 грн.?» судово-економічна експертиза встановила наступне.
Висновок відповідача в акті перевірки щодо завищення позивачем валових витрат на суму податку на додану вартість при врегулюванні сумнівної заборгованості у розмірі 2279966 грн. не підтверджується, оскільки коригування валових витрат на суми ПДВ, які є невід’ємною складовою суми заборгованості, законодавчо не передбачено.
Крім цього, позивачем надана суду постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у справі № 2а-495/08/0170 від 30.10.2008 р. предметом якої було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі щодо донарахування податку на прибуток і штрафних санкцій за результатами акта невиїзної камеральної перевірки ВАТ “Кримгаз” від 10.12.2007 р., №8119/15-1/03348117 , на яку посилається відповідач і у висновках акта перевірки від 10.11.2008 р., зокрема, саме відображення сум ПДВ у загальній сумі сумнівної заборгованості у складі валових витрат за 9 місяців 2007р. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду за результатами повторного розгляду цієї справи № 2а-495/08/0170 від 02.04.2009 р., копія якої долучена до матеріалів справи, постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим залишена без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.
Експертом підтверджено заниження валового доходу Судакським УЕГГ за 1 півріччя 2008 р. на суму 104239 грн., завищення валових витрат у 1 кварталі 2008 р. Євпаторійським УЕГГ на суму 2720 грн., Ялтинським УЕГГ – за у 3 кварталі 2007 р. на суму 247 грн., завищення амортизаційних відрахувань ВАТ “Кримгаз” (без врахування філій) на суму 1117 грн. та заниження цих відрахувань у 4 кварталі 2008 р. на суму 417 грн.
У судовому засіданні позивач це не заперечував та зауважив на тому , що допущені ним помилки у податковому обліку на об’єкт оподаткування не вплинули.
У висновку судово-економічної експертизи щодо завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на суму збитків, які не були відображені у декларації з податку на прибуток за результатами перевірки, проведеної відповідачем за попередній податковий рік, у розмірі 1239626 грн. експертом зазначено, що в акті перевірки відповідачем не враховані положення ст. 6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до яких коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування, яке переноситься до валових витрат наступних податкових періодів, не передбачено.
Згідно з п. 6.1 ст.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо об’єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від’ємне значення об’єкта оподаткування ( з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від’ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя , трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.
Відповідачем не доведено, чим саме ВАТ “Кримгаз” порушив цю норму.
Крім того, суд встановив, що відповідно до наказу ДПА України “ Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання ” від 29.03.2003 р., № 143 включення до декларації доходів та витрат, які не враховані платником податку в минулих звітних періодах та виявлених контролюючим органом, а також подання при цьому уточнюючих декларацій не передбачено. Платник податку, який до початку його перевірки самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання у минулих податкових періодах згідно з п. 17.2. ст. 17. Закону України “ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зобов’язаний:
- надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 5 % такої суми до подання уточнюючого розрахунку;
- або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку за наступний базовий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 % такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.
Під час проведення перевірок платників податку при виявленні заниження податкового зобов’язання платника податку, зокрема, і з податку на прибуток, суму податкового зобов’язання визначає контролюючий орган. За результатами перевірки складається акт, і саме він є підставою для визначення суми податкового зобов’язання минулих звітних періодів.
Оскільки судом встановлено, що ВАТ “Кримгаз” правомірно не включило до складу валового доходу вартість прийнятих ним на баланс газопроводів від фізичних та юридичних осіб, це свідчить про відсутність від’ємного значення об’єкта оподаткування на суму 6323161 грн. за результатами 2007р.
За таких обставин експертом зроблено узагальнюючий висновок про відсутність у позивача об’єкта оподаткування та заниження ним податку на прибуток як за 2007 р. , так і за 1 півріччя 2008 р.
З питань “Чи підтверджуються первинними документами ВАТ “Кримгаз” сума валових витрат ВАТ “Кримгаз” по нормованим втратам природного газу у січні-лютому 2008 р. , якщо ні, то в якій сумі ?” та “Чи відповідає розрахунок нормативних витрат природного газу, віднесених до складу валових витрат діючим нормативам, якщо ні, то в якій сумі ?” експертизою встановлено, що висновок відповідача в акті перевірки про завищення валових витрат на суму 49210,38 грн. документально не підтверджується. Розбіжність виникла внаслідок того, що в акті перевірки відповідач не прийняв витрати, підтверджені двосторонніми актами приймання – передачі природного газу. Нормативні втрати природного газу, віднесені до складу валових витрат ВАТ “Кримгаз”, підтверджуються наданими первинними документами, яких достатньо для включення цих витрат до валових витрат.
При дослідженні розшифровок інших витрат, наданих позивачем експерту, щодо включення до валових витрат сум попередніх оплат контрагентів, які не є платниками податку на прибуток, експертом підтверджено збільшення валових витрат по субрахунку 631.1 “розрахунки з постачальниками та підрядниками за послуги” у 2 півріччі 2007 р. на суму 32990,16 грн. та у 1 півріччі 2008 р. на суму 1453,86 грн. Розбіжність з даними акта перевірки становить 51429, 98 грн. В акті перевірки відповідачем вказана сума завищення валових витрат ВАТ “Кримгаз” внаслідок невірного віднесення до їх складу сум попередніх оплат за послуги фізичних осіб – підприємців, які не є платниками податку на прибуток, у розмірі 16985,86 грн. Але яким саме фізичним особам – підприємцям здійснювалась попередня оплата в акті перевірки не вказано. Тому експерт дійшов висновку, що встановити за якими сумами попередніх оплат фізичним особам – підприємцям конкретно виникла розбіжність неможливо.
Згідно з п. 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р., № 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні чи інші документи , зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність вказаних фактів. Підпункт 2.3.2. п. 2.3. розділу 2 цього Порядку вимагає за відсутності первинних документів або ненадані до перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, вказати перелік таких документів. Ці вимоги при складанні акта перевірки щодо здійснення позивачем попередніх оплат фізичним собам-підприємцям відповідачем не дотримані. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позова. У судовому засіданні відповідач теж не навів доказів перерахування позивачем попередньої оплати за послуги у розрізі конкретних фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, висновки, відповідача, про порушення позивачем норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, викладені в акті перевірки, які вплинули на об’єкт оподаткування, є необґрунтованими, у зв’язку з чим податкові повідомлення – рішення, прийняті відповідачем на підставі такого акту перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
У судовому засіданні, оголошено вступну та резолютивну частину постанови, постанова складена в повному обсязі 02.08.2010р.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сіміферополі № 001512301/0 від 19.11.2008р. про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 3734951,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 3647072,03 грн.;
- податкове повідомлення – рішення ДПІ у м. Сімферополі №001512301/1 від 17.12.2008р. про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 3734951,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 3647072,03 грн.
3. Стягнути на користь позивача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” з державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може буті подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Суддя Маргарітов М.В.