Справа    № 2-а-5/2007 р.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

11 квітня 2007 року           Корсунь - Шевченківський  районний суд Черкаської області  в складі:

головуючого - судці Кіхтенко Н.І., при секретарі Сміян А.В.,

за участю представника позивачки - ОСОБА_2., представника відповідача - ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Корсуня-Шевченківського адміністративний позов ОСОБА_1 до Корсунь-Шевченківського військового комісаріату, до Корсунь-Шевченківського військового комісара ОСОБА_3про визнання незаконними дій Корсунь-Шевченківського військового комісара при її звільненні, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди з військового комісаріату і з військового комісара ОСОБА_3. ,-суд

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2007 року позивачка звернулася до суду з позовом і просить ухвалити рішення, яким поновити їй строк на звернення до суду, визнавши причини його пропуску поважними, та визнати незаконними дії військового комісара щодо її звільнення з роботи, поновити її на посаді спеціаліста 1 категорії, стягнути з відповідача в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з 13 листопада 2006 р. по день ухвалення рішення по справі, та стягнути моральну шкоду в сумі 5 тисяч грн.

Свій позов позивачка мотивує тим, що вона з 2 листопада 1993 р. по 13 листопада 2006 р. працювала у відповідача на посаді начальника фінансово - господарської частини. 30.10.2006р. в зв'язку із повним скороченням старого штату і відсутністю вакантних місць та переводом Корсунь-Шевченківського військового комісаріату на новий штат державні службовці військомату були звільнені за п.1 ст. 40 КЗпП України, а позивачка 13.11.2006 р., так як до вказаної дати хворіла. При введені нового штату було введено посаду спеціаліста І категорії у функціональні обов'язки якого входило і виконання тієї роботи, яку виконувала позивачка, але по конкурсу на дану посаду було прийнято іншу особу, прийняття якої позивачка вважає незаконним, бо вона мала переваги на зайняття даної посади як особа, яка мала стаж роботи державного службовця 13 років, бездоганно працювала, мала передпенсійний вік - 1 рік 8 місяців строку до виходу на пенсію. На заняття нововведеної посади позивачка подавала відповідачу заяву, але так як не пройшла конкурс, то була прийнята інша особа.

В суд звернулася позивачка з порушенням місячного строку тому, що хворіла, про що надає суду відповідний документ та просить поновити їй строк звернення до суду з даним позовом, який задовольнити.

Свою моральну шкоду позивачка оцінює у 5 тисяч грн. на тій підставі, що вона після звільнення перебувала у стресовому стані, було морально боляче, що звільнена перед виходом на пенсію. В зв'язку з цим    звільненням позивачка   втратила нормальні життєві    зв'язки і  навіть додаткові зусилля не дають позитивних результатів для їх поновлення.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов та доповнила свої позовні вимоги тим, що збільшила вимоги щодо стягнення з відповідача - військового комісаріату моральної шкоди з 5 до ЗО тисяч грн., та пред'явила позов до військового комісара ОСОБА_3. на стягнення з нього, як посадової особи, яка незаконно її звільнила 15 тисяч грн. моральної шкоди, вказавши ті ж підстави стягнення, що і в основному позові.

Представник позивачки ОСОБА_2. повністю підтримав  вимоги позивачки.

Представник відповідача-Корсунь-Шевченківський військовий комісар ОСОБА_3. позов щодо військового комісаріату і до нього, як до посадової особи, не визнав і дав суду наступні пояснення. Що на підставі наказу Міністра Оборони України від 27.09.2005р. за № 587 « Про вдосконалення діяльності військових комісаріатів», директиви Міністра Оборони України від 6 квітня 2006р. № Д-322/1/03 «Про проведення організаційних заходів з військовими комісаріатами Збройних Сил України у 2006 р.», наказу начальника територіального управління «Північ» від 19 квітня 2006 р. за №07, наказу Черкаського обласного військового комісара за №126 від 10.05.2006 р. - щодо реформування всіх районних комісаріатів України і звільненням працівників і державних службовців   за   ч. 1 ст.   40   КЗпП   України, передачею частини   функцій   обласним    військовим

2

комісаріатам,    скасуванням    старого та    введенням    нового    штату - Корсунь-Шевченківським військовим комісаром від 31.08.2006р. був виданий наказ за №75 про попередження всіх працівників військомату про скорочення штату і їх звільненням в зв'язку з відсутністю вакантних місць, в т.ч. всіх 5 посад державних службовців,  до яких входила і посада   начальника фінансово-господарської частини, яку займала позивачка. З даним наказом позивачка була письмово ознайомлена.

А  30.10.2006 p., тобто через 2   місяці   після  попередження, у  районному  військовому комісаріаті було проведено звільнення працівників, в т.ч. і 5 державних службовців, з  дотриманням  всіх вимог закону.   Цим же наказом на посади, передбачені новим   штатом за № 3/268, введеним в дію 30.10.2006 p., були призначені    інші державні службовці, які пройшли   за конкурсом, серед яких були і бувші  працівники   військомату. Позивачка    брала   участь   у   проведенні даного   конкурсу,   подавши  заяву на   зайняття   посади спеціаліста II категорії, яка по функціональних обов'язках не відноситься до посади, яку займала позивачка і на яку вона претендує, але його не пройшла, про що суду надано відповідні документи по проведеному конкурсу.

При звільненні працівників   по старому штату   не вирішувалось питання переваги  залишення на посаді  когось із працівників, не  погоджувалося звільнення з профкомом, так як  всі  працівники звільнялися в зв'язку з реорганізацією.

ОСОБА_3. суду  пояснив, що навіть, якби і було  часткове скорочення штату, то  відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України позивачка переваг на залишення її на посаді не мала, про що вона сама підтвердила у   судовому   засіданні. Одним   з   підтверджень   цього   є   копії     24   наказів   про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання нею посадових обов'язків. Такої кількості стягнень не мав жоден працівник, який звільнявся.

Таким чином, представник відповідача вважає, що при звільненні позивачки було витримано всі вимоги закону. Що стосується прийому громадян на нововведені посади державних службовців, то відповідно до Закону України «Про державну службу» проводився конкурс, який позивачка не пройшла. Крім того, по новому штату ті обов'язки, що виконувала позивачка, в більшості передані облвійськомату, а посада спеціаліста II категорії, на яку претендувала позивачка, не має ніякого відношення до тих обов'язків, які вона виконувала до звільнення і на яку вона претендує.

На підставі викладеного ОСОБА_3., як представник відповідача і як відповідач, просить суд відмовити позивачці у задоволенні її позову, так як нею пропущений без поважної причини місячний строк звернення до суду з даним позовом з часу одержання трудової книжки, яка була видана 13 листопада 2006 р.

Посилання позивачки на те, що вона двічі по кілька днів знаходилась на амбулаторному лікуванні у Корсунь-Шевченківській    ЦРЛ, а тому мала поважність пропуску строку на звернення до суду, ОСОБА_3. вважає неповажною, бо це було лише кілька днів і амбулаторно. Якщо ж  суд даний строк  поновить, то просить суд  відмовити  по суті позову, як безпідставному на підставі вказаного вище.

Суд, вислухавши сторони, представника позивачки, дослідивши матеріали справи, вважає, що у позові необхідно відмовити на тій підставі, що позивачкою пропущений строк звернення її до суду з даним позовом, а вказані причини його пропуску є неповажними.

У судовому засіданні встановлено, що дійсно позивачка працювала на посаді начальника фінансово-господарської частини Корсунь-Шевченківського військового комісаріату з 2.11.1993р. по 30.10.2006 р.

В зв'язку з недостатнім фінансуванням, оптимізацією структур райвійськкоматів України на підставі: наказу Міністра Оборони України від 27.09.2005 р. за № 587 « Про вдосконалення діяльності військових комісаріатів», директиви МО України від 6.04.2006 р. за № Д-322/1/03 «Про проведення організаційних заходів у військових комісаріатах Збройних Сил України у 2006 p.», наказу начальника територіального Управління «Північ» за №7 від 19.04.2006 p., наказу Черкаського обласного військового комісара за № 126 від 10.05.2006 p., , був виданий наказ Корсунь-Шевченківського районного військового комісара про реорганізацію районного військового комісаріату і в зв'язку з утратою сили штату за № 3/268-53 про звільнення працівників райвійськомату, в т. і  5 державних службовців, до яких входила і позивачка.

Відповідно до нового штату за № 3/268-53, введеного в дію 30.10.2006р. було прийнято 5 державних службовців, які пройшли конкурс.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи чи організації.

3

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Судом України від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів » роз'яснено, що при реорганізації підприємства, установи чи організації правила п. 1 ст. 40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, якщо це супроводжувалося скороченням чисельності або штату працівників, зміні у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Позивачка особисто пояснила у судовому засіданні, що дійсно всі працівники були звільнені і посад, які були б вільними, не залишилося. Тобто це свідчить про те, що при звільненні позивачки не було можливості запропонувати будь-яку посаду, так як штат за № 3/005-53 втратив силу, людей звільнили, а також те, що дійсно був введений новий штат і на нововведенні посади приймалися працівники за конкурсом.

Позивачка також суду пояснила, що вона просить поновити її саме на посаді державного службовця І категорії по новому штату, яку займає новоприйнята особа і яка лише частково виконує ті функціональні обов'язки, які виконувала позивачка.

Суд, на підставі добутих доказів, вважає, що у відповідача дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці та проведена реорганізація, а тому відповідачем були витримані всі вимоги закону, щодо звільнення працівників, а саме: всі працівники районного військомату були завідомо, під особистий підпис, попередженні про 100% скорочення їх посад за 2 місяці до звільнення, в т.ч. і позивачка, а потім звільнені з дотриманням вимог закону при звільненні за ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Крім того, всім звільненим було запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення посад по новому штату. Позивачка подала заяву про своє бажання зайняти посаду спеціаліста 2 категорії, але конкурс не пройшла.

Трудову книжку позивачка одержала 13 листопада 2006 р., так як до вказаної дати хворіла, а копію наказу -   17 листопада 2006 р.

23 листопада 2006 р. позивачка була взята на облік у центрі зайнятості, про що вона підтвердила у судовому засіданні і що підтверджується довідкою даної служби.

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися безпосередньо до суду із заявою про звільнення в місячний строк з дня вручення йому копії наказу про звільнення  або з дня видачі трудової книжки.

Оскільки позивачка одержала трудову книжку 13.11.2006 p., то повинна була звернутися до суду з даним позовом до 13 грудня 2006 p., а фактично звернулася 20 лютого 2007 p., тобто пропустивши  наданий законом місячний строк для звернення.

На підтвердження поважності пропуску даного строку позивачкою надано довідку районної лікарні про те, що вона з 24 листопада по 3 грудня, та з 5 грудня по 20 грудня 2006 р. перебувала на амбулаторному лікуванні у Корсунь-Шевченківській ЦРЛ. /а. с. 19/.

Оскільки позивачка перебувала на амбулаторному лікуванні, то суд вважає, що вона мала час для звернення до суду як в період лікування так і в проміжках між цим, а саме: з 13. ll. пo 24 11.2006 p., звернувшись до суду в передбачений законом місячний   строк.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що позивачка у листопаді 2006 р. кілька разів приходила до відповідача для одержання копії наказу, про що позивачка підтвердила у судовому засіданні, ставала на облік у центрі зайнятості, все це свідчить про можливість її звернутися і до суду в  цей же  період часу.

Відповідно до вимог ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому полягає одна із сторін.

А якщо суд визнає причину пропущеного строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

ОСОБА_3., як представник відповідача і як відповідач, наполягав у судовому засіданні на відмові позивачці у задоволенні позову на підставі пропущення нею строку звернення до суду без поважної причини та відсутності законних підстав для його поновлення.

Суд також вважає, що позивачка пропустила місячний строк звернення її до суду без поважної причини, так як мала достатньо часу для звернення до суду протягом місяця з часу одержання трудової книжки, тобто з 13.11. до 13.12.2006 р., але його не використала, атому суд відмовляє їй повністю у задоволенні позову в зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду без поважної причини та відсутністю підстав для його поновлення.

Оскільки у задоволенні позову повністю відмовляється, то питання стягнення судових витрат по справі судом не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 17, 19, 99 ч.З, 100, 160 , 161,162,186,254 КАС України, ст.ст. 42, 233 КЗпП України,

4

суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 повністю у задоволенні адміністративного позову до Корсунь-Шевченківського військового комісаріату, до Корсунь-Шевченківського військового комісара ОСОБА_3про визнання незаконними дій Корсунь-Шевченківського військового комісара при звільненні позивачки, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди з військового комісаріату та з військового комісара ОСОБА_3., в зв'язку з пропуском строку звернення до суду з даним позовом та відсутністю підстав для його поновлення.

Постанова набирає законної сили, якщо протягом 10 днів з дня її проголошення сторонами не буде подано заяви до Київського апеляційного адміністративного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд про її оскарження, або в цей же строк не буде подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана таким же чином протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається апелянтом   до суду апеляційної інстанції.