ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2010 року м. Київ К-17154/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)
суддів Гаманка О.І.
Заїки М.М.
Співака В.І.
Юрченка В.В.
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Ромни Сумської області на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 грудня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в місті Ромни Сумської області про визнання дій неправомірними, нарахування допомоги як дитині війни, –
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Ромни Сумської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання перерахувати доплату до пенсії. Позивач зазначив, що є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, позивач просив зобов’язати останнього нарахувати і виплатити вказану доплату до пенсії за 2006-2008 роки.
Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 грудня 2008 року позов задоволено частково.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року скасовано постанову суду першої інстанції, позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в місті Ромни Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за 2008 рік, починаючи з 22.05.2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 грудня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни та отримує пенсію за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01.01.2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України 22 травня 2008 року №10-пр/2008.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов частково, дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.
Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, не визначення поняття «мінімальна пенсія за віком», правильність висновку суду попередньої інстанції не спростовують.
Станом на 09 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішень є порушення судами норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування рішень відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судові рішення без змін.
Керуючись статтями 220№, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Ромни Сумської області відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, встановлених главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.І. Гурін
Судді О.І. Гаманко
М.М. Заїка
В.І. Співак
В.В. Юрченко
Суддя М.І. Гурін