У к р а ї н а

  ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

Іменем України

02.09.10                                                                                               Справа №17/131/09

 Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

 Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Зубкова Т.П.    , Мойсеєнко Т. В.

 при секретарі:   Акімовій Т.М.

  від позивача  –   Стініч М.М. (довіреність № 257 від 30.11.2009 р., начальник відділу юридичного забезпечення)

від відповідача –ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1 від  02.07.2005р.);

ОСОБА_3 (довіреність, серія ВРА № 774006 від 01.09.2010 р.)

  розглянув у відкритому судовому засіданні   матеріали справи та апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж (м. Запоріжжя)

  на ухвалу   господарського суду Запорізької області  від 19.07.2010 р., винесену за результатами розгляду заяви  ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі ЗМЕМ про видачу дублікату наказу  господарського суду Запорізької області

у  справі  № 17/131/09

 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж (м. Запоріжжя)

до відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2                    (м. Запоріжжя)

про стягнення 9 077,84 грн.

  Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 9077,84 грн. –вартості електроенергії, недорахованої внаслідок порушення відповідачем ПКЕЕ, згідно     з Актом про порушення Правил користування електричною енергією від 20.11.2008 р.       № 00002183.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.06.2009 р. у справі             № 17/131/09 (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж заборгованість за недораховану електроенергією в сумі 9077,84 грн.,    а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення господарським судом Запорізької області видано відповідні накази від 10.07.2009 р. (на суму 9077,84 грн. та на суму 220,00 грн.).

06.07.2010 р. ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулось до господарського суду Запорізької області з заявою про видачу дубліката наказу по справі № 17/131/09 про стягнення з відповідача на користь позивача 9077,84 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2010 р. у справі              № 17/131/09 (суддя Корсун В.Л.) заяву ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі ЗМЕМ  про видачу дубліката наказу по справі № 17/131/09  залишено  без задоволення.

Відмова у задоволенні заяви позивача мотивована судом недоведеністю факту втрати наказу господарського суду по даній справі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж (позивач у праві) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду від 19.07.2010 р. у справі і зобов’язати господарський суд Запорізької області видати дублікат наказу у даній справі про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж  9077,84 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається, зокрема, на те, що він не отримував наказ господарського суду по справі № 17/131/09 про стягнення на його користь з відповідача 9077,84 грн. заборгованості ані поштою, ані  безпосередньо в суді.

Пояснює, що оскільки законодавством не визначено конкретний термін, в який судом першої інстанції має бути направлено наказ стягувачу, він не був обізнаний про направлення йому судом поштою цього наказу в липні 2009 р. Лише отримавши  19.05.2010 р. наказ ГСЗО від 10.07.2009 р. по даній справі про стягнення на його користь з відповідача судових витрат, він звернувся до місцевого господарського суду із заявою щодо надання інформації про відправку наказу по справі про стягнення суми боргу (9077,84 грн.). У відповідь судом було надано йому копію реєстру відправленої кореспонденції від 15.07.2009 р., в якому зазначено про направлення позивачу 15.07.2009 р. рекомендованого листа. При цьому  заявник наголошує, що на його адресу наказ поштою не надходив.

Також  заявник зазначає, що згідно з п.п. 121-128 «Правил надання послуг поштового зв’язку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від     05.03.2009 р. № 270, у зв’язку зі спливом шестимісячного строку з дня пересилання поштового відправлення на поштовому відділенні теж не можливо дізнатися про рух вищевказаного листа ГСЗО (відповідна заява позивача від 25.06.2010 р. (вих. № 303/83) була залишена Запорізьким поштамтом ЦПЗ № 1 без розгляду, що підтверджується копією листа ЗП ЦПЗ № 1 від 30.06.2010 р. (вих. № 10-13/475), долученою до справи).

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.08.2010 р. апеляційна скарга ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж прийнята  до провадження і призначена до розгляду на 18.08.2010 р.

На підставі  ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з необхідністю витребування від сторін додаткових доказів, апеляційний розгляд справи було відкладено на 02.09.2010 р.

Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду           № 2234 від 02.09.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), ОСОБА_5

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.09.2010 р. вказана колегія суддів прийняла апеляційну скаргу ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі ЗМЕМ до свого провадження.

Відповідач у справі  –Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 – апеляційну скаргу позивача не визнає. Свою правову позицію відповідач виклав у письмовому відзиві на скаргу. Посилається на те, що позивачем не надано жодного з документів, передбачених ст. 120 ГПК України, на підтвердження втрати наказу по справі № 17/131/09. Мотивуючи цим, просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а  оскаржувану ухвалу господарського суду Запорізької області від  19.07.2010 р. у даній справі –без змін.

В судовому засіданні 02.09.2010 р. представники позивача та відповідача підтримали доводи, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представник позивача (заявника апеляційної скарги) наполягає на доводах скарги щодо  необґрунтованості оскаржуваної ухвали. Вважає, що місцевий господарський суд дуже поверхово дослідив обставин справи і поставився до розгляду заяви позивача вкрай формально. Звертає увагу колегії суддів на те, що позивач не отримував спірний наказ ані поштою, ані через канцелярію ГСЗО, тому і вважав неможливим додавати до своєї заяви про видачу дублікату наказу власну довідку про його втрату –адже, як вже зазначалось, він його взагалі не отримував. При цьому ані виконавча служба, ані банківські установи саме такої довідки (про втрату  наказу) теж надати не можуть, адже вони його теж не отримували. А поштове відділення, з посиланням на сплив більш ніж 6-місячного строку від дня, яким датоване в реєстрі відправленої кореспонденції рекомендоване поштове відправлення, щодо якого звернувся позивач (15.07.2009 р.), взагалі залишило його заяву без розгляду. Представник позивача висловив припущення щодо ймовірності втрати наказу саме під час його пересилання поштою, одночасно зауваживши про неможливість примусити відділення зв’язку до видачі довідки з конкретною відповіддю  по суті звернення позивача, аби дотримати передбачені ст. 120 ГПК України формальності.

Також представник позивача відзначив, що, фактично, позивач потерпає від власних чесності та принциповості, які завадили йому піти шляхом найменшого опору і надати суду ту саму формальну власну  довідку про втрату наказу, яка була б достатньою і безумовною підставою для видачі його дублікату (і яку, до речі, жодна особа, в тому числі відповідач, не могла б спростувати). Натомість, принципове небажання позивача видавати довідку про втрату наказу ним самим (тобто, про те, чого насправді просто не могло статися, адже неможливо втратити те, чого не мав) призвело до відмови у задоволенні його заяви про видачу дублікату з формальних підстав. Незважаючи на те, що суд не мав жодних причин сумніватися в тому, що позивач дійсно не має спірного наказу (адже отримання дублікату в такому випадку не мало б жодного сенсу).

Підкреслює, що рішення господарського суду по справі № 17/131/09 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9077,84 грн. заборгованості, яке набрало чинності ще в липні 2009 року, так і залишається не виконаним. Посилаючись на викладені обставини, просить задовольнити апеляційну скаргу і, скасувавши оскаржувану ухвалу, зобов’язати місцевий господарський суд видати позивачу дублікат наказу від 10.07.2009 р. по справі № 17/131/09 про стягнення з відповідача на користь позивача  9077,84 грн.

Представник відповідача та відповідач, який особисто брав участь в судовому засіданні, підтвердили, що рішення господарського суду по справі № 17/131/09 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9077,84 грн. заборгованості в примусовому порядку не виконувалось, і відповідачем добровільно воно теж не виконано.

При цьому заявили, що вважають оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною, оскільки факт втрати наказу по справі № 17/131/09 нічим не підтверджується.

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За результатами розгляду справи в судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого  господарського суду розглядаються в порядку,  передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі  ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, в силу наступного.

  Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення  ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання  на всій території України.

Статтею 116 Господарського процесуального кодексу України   встановлено, що   виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили .

Порядок реєстрації, обліку, проходження, оформлення, друкування, а також відправлення документів в господарських судах України встановлено затвердженою Наказом № 75 від 10.12.2002 р. Голови Вищого господарського суду України   Інструкцією з діловодства в господарських судах України   (далі –Інструкція).

Відповідно до п. 3.5.10. Інструкції судові   документи, які підлягають відправленню, передаються до служби діловодства, реєструються  і  в  той  же  або наступного дня відправляються за призначенням. Відправка чи передача адресатові судових  документів  без  їх реєстрації у службі діловодства забороняється.  Не допускається залишення у  справі  судового  документа  без відмітки про його відправку.

За загальним правилом, встановленим Інструкцією, перший, належним чином   підписаний, примірник процесуального документа ( ухвали, рішення, постанови ) залишається у справі. При цьому на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального    документа,  який  залишається  у  справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа ,  що  містить:  вихідний  реєстраційний номер,  загальну кількість  відправлених  примірників  документа, дату  відправки , підпис працівника, яким вона здійснена (п. 3.5.11  Інструкції ).

Проте, щодо відправки наказів  господарського суду Інструкцією передбачено інший порядок: перший і єдиний примірник наказу суду ,  підписаний суддею  із засвідченням   підпису   гербовою   печаткою   суду, надсилається стягувачеві , а до матеріалів справи залучається його копія,   засвідчена   службою   діловодства суду.

На звороті  копії   наказу,  яка  залишається   у  справі,  проставляється  відмітка  про  відправку  наказу   і  засвідчується підписом працівника, що здійснював відправку (п. 3.5.11  Інструкції ).

В даному випадку, на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2009 р. по справі № 17/131/09, яке набрало чинності 10.07.2009 р., місцевим господарським судом було оформлено і видано 2 (два) накази: на стягнення 9077,84 грн. (сума заборгованості за Актом ПКЕЕ) та на стягнення  220,00 грн. (загальна сума судових витрат позивача по справі, відшкодованих йому місцевим господарським судом за рахунок відповідача).

Обидва накази датовані 10.07.2009 р. Проте, виходячи з відбитків штампу вихідної кореспонденції ГСЗО, які містяться на зворотному боці копій вказаних наказів, долучених до справи (том 1, арк.  справи 157, 158 – на звороті), наказ на суму 9077,84 грн.  було направлено судом стягувачу поштою 14.07.2009 р. , а  наказ на  суму 220,00 грн. – 17.05.2010 р.  (тобто, майже через рік потому).

Саме після отримання 19.05.2010 р. наказу по справі на суму 220,00 грн. позивач звернувся до місцевого господарського суду стосовно надання інформації про відправку йому наказу на суму 9077,84 грн. і отримав відповідь, згідно з якою цей наказ було направлено судом на його адресу рекомендованим листом  ще 15.07.2009 р.

Як вже зазначалось, за приписами ч. 2 ст. 116 ГПК України наказ видається стягувачеві під розписку або надсилається поштою (рекомендованим чи цінним листом).

Однак, згідно з поясненнями позивача, наказ господарського суду від 10.07.2009 р. по справі  № 17/131/09 про стягнення  з відповідача  9077,84 грн. поштою на його адресу   не надходив, при цьому безпосередньо в канцелярії суду позивач його теж не отримував.

Вказане твердження позивача не суперечить матеріалам справи, ґрунтується на наданих ним доказах і відповідає дослідженим колегією суддів обставинам справи. Так, матеріали справи не містять ані заяви позивача про видачу спірного наказу через канцелярію суду, ані відповідної розписки представника позивача про отримання оригіналу наказу. Будь-які докази отримання  позивачем поштового відправлення з оригіналом спірного наказу суду (повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідна довідка органу зв’язку тощо) в матеріалах справи також відсутні. Станом на момент розгляду судом першої інстанції заяви позивача про видачу дублікату наказу (так само, як і на теперішній час) позивач не пред’являв наказ до ВДВС для виконання, відповідний наказ до виконавчої служби на виконання не надходив, що підтверджується листом Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ від 15.06.2010 р. (вих. № 8420/2).

Іншою стороною (відповідачем) в установленому нормами статей 32-36 ГПК України порядку вищевказане твердження позивача про неотримання  ним наказу по справі на суму 9077,84 грн. не спростовано, доказів зворотного не надано ані суду першої, ані апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи, відповідно до приписів п. 3.5.11 Інструкції, міститься лише копія наказу суду на суму 9077,84 грн., але його оригінал позивач не отримував, до виконання вказаний наказ не пред’являвся, слід дійти висновку, що наказ господарського суду Запорізької області від 10.07.2009 р. у справі № 17/131/09  про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі ЗМЕМ  9077,84 грн.  було  втрачено.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 120 ГПК України  у  разі  втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.  Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.

Тобто, наведеною нормою передбачена можливість видачі судом дубліката наказу за заявою стягувача, якщо таку заяву подано до закінчення процесуального строку, встановленого для пред’явлення  наказу до виконання (хоча навіть пропуск  вказаного строку не виключає можливості видачі судом дублікату наказу, оскільки за наявності визнаних судом поважними причин пропуску, його може бути відновлено).

З матеріалів справи вбачається, що наказ господарського суду по справі № 17/131/09 про стягнення 9077,84 грн. дійсний для пред’явлення до 10.07.2012 р., тобто позивач звернувся із заявою про видачу дубліката цього наказу в межах передбаченого законодавством строку .

Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо змісту заяви про видачу дубліката наказу

Норми ГПК України не зобов’язують заявника (стягувача або державного виконавця) наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі дублікату наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу. При цьому законодавець не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості.

Частина 3 ст. 120 ГПК України передбачає, що на підтвердження факту втрати наказу заявником можуть бути подані довідка   установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем –довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ  втрачено і до виконання не пред'явлено.   

Проте, аналіз вказаної процесуальної норми в контексті з нормами чинного матеріального права дає підстави для висновку, що наведений в ній перелік є не вичерпним,  а орієнтовним. В противному разі це мало б наслідком, зокрема, обмеження  законних  процесуальних прав  частини учасників господарського процесу –стягувачів (наприклад, тих фізичних осіб - підприємців, які здійснюють свою підприємницьку діяльність одноособово, або підприємств, штатний розпис яких не передбачає посаду бухгалтера, тощо. Адже, якщо сприймати вищезгаданий перелік як вичерпний, відсутність бухгалтера апріорі виключає можливість отримання таким стягувачем дубліката наказу у разі втрати оригіналу ним самим). Наведеною процесуальною нормою не охоплюються всі можливі варіанти втрати наказу (ким, за яких обставин і т.п.).

В даному випадку, щодо ненадання позивачем суду передбаченої ч. 3 ст. 120 ГПК України довідки про втрату наказу (власної –за підписом керівника та головного бухгалтера, або довідки банківської установи, державного виконавця чи органу зв'язку)  колегія суддів вважає необхідним вказати наступне.

За своєю природою (виходячи з визначення, яке дається сучасним діловодством та документознавством) довідка  –це документ, який містить опис та підтвердження юридичних та біографічних фактів і подій, пов’язаних з діяльністю окремих осіб, обставинами діяльності установ, організацій.

Тому уявляється неправомірним вимагати від особи видати довідку про факт, конкретні обставини якого їй  не відомі, оскільки ані  їх свідком, ані  їх учасником вона      не була (як у випадку позивача, якому напевне невідомо –ким саме та за яких обставин було втрачено наказ господарського суду, адже він може засвідчити лише той факт, що сам він вказаний наказ не отримував).

Виходячи з того, що позивач не отримував наказ і не пред’являв його до виконання, можливість отримання відповідної довідки від виконавчої служби або банківської установи теж виключається.

При цьому, з огляду на положення пунктів 119-128 «Правил надання послуг поштового зв’язку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., враховуючи дату направлення спірного наказу суду (15.07.2009 р.) та обставини, за яких позивач довідався про його відправку (після отримання позивачем в травні 2010 року поштою другого наказу суду по даній справі –про стягнення з відповідача суми судових витрат), від органу зв’язку не уявляється можливим отримати не лише довідку про втрату наказу, а й взагалі будь-які відомості щодо відправленої господарським судом на адресу позивача в липні 2009 року поштової кореспонденції.

В силу приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

Оцінка доказів, обов’язок щодо здійснення якої покладено на господарський суд статтею 43 ГПК України –це розумова діяльність суб’єктів доказування з визначення належності, допустимості доказів, їх достовірності, достатності і взаємного зв’язку, яка здійснюється на підставі законів логіки в умовах, установлених правовими нормами.

При цьому, крім іншого, суду необхідно враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема, щодо справедливості, добросовісності та розумності, а також щодо судового захисту цивільного права та інтересу.

Станом на момент розгляду апеляційної скарги рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2009 р. по справі № 17/131/09 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9077,84 грн., яке набрало чинності ще в липні 2009 р.,      не виконано ані в добровільному, ані в примусовому порядку.

Колегія суддів наголошує, що обов’язковість судових рішень до виконання закріплена Конституцією України та іншими законодавчими актами України.

Так, статтею 124 Конституції встановлено, що судові рішення   ухвалюються судами іменем  України  і є  обов’язковими  до  виконання   на  всій  території  України.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України від 07.02.2002 р. №   3018-III  «Про судоустрій України», чинного на момент розгляду заяви позивача судом першої інстанції, ст. 13 Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI  «Про судоустрій і статус суддів», ст. 115  Господарського процесуального кодексу України  судові  рішення,  які  набрали  законної сили,  є обов’язковими до виконання всіма фізичними та юридичними особами на всій території  України.

В даному випадку, у разі відмови у задоволенні заяви позивача про видачу дублікату наказу буде порушено конституційний принцип обов’язковості судового рішення.

Відтак, проаналізувавши всі обставини справи в їх сукупності, з урахуванням норм права та наданих сторонами доказів, колегія суддів вважає, що вимога позивача про видачу дубліката наказу є правомірною і підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваної ухвали ґрунтуються на нормах права,  підтверджені відповідними доказами та дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга  підлягає задоволенню.

Враховуючи  допущене  судом  першої  інстанції  неповне  з’ясування  обставин, що мають значення для справи, невідповідність  висновків  фактичним  обставинам справи, що призвело до  неправильного застосування норм  матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів знаходить підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 106   Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

 ПОСТАНОВИВ :

  Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»       в особі Запорізьких міських електричних мереж (м. Запоріжжя) задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.07.2010 р. у справі                 № 17/131/09  скасувати.

Заяву Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж (м. Запоріжжя) про видачу дубліката наказу господарського суду Запорізької області від 10.07.2009 р. у справі  № 17/131/09 про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (м. Запоріжжя) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж (м. Запоріжжя)  9077,84 грн. заборгованості за недораховану електроенергію задовольнити.

Зобов’язати господарський суд Запорізької області видати дублікат наказу від 10.07.2009 р. у справі  № 17/131/09 про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (м. Запоріжжя) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж (м. Запоріжжя) 9077,84 грн. заборгованості за недораховану електроенергію.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

судді  Зубкова Т.П.

  Мойсеєнко Т. В.