ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
28.09.10 р. Справа № 40/180
Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Перша лізингова компанія”, м. Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС”, м. Донецьк
про стягнення 117 972 грн. 30 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача: Бабін О.О. - юрисконсульт
від відповідача: не з’явився
За клопотання позивача, з урахуванням виняткових обставин, ухвалою суду від 07.09.10р. строк розгляду спору у справі було продовжено на п’ятнадцять днів, а тому спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Перша лізингова компанія” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС” про стягнення:
· основного боргу з лізингових платежів в сумі 49 386 грн. 52 коп.;
· відшкодування вартості послуг передбачених п.10 Лізингової угоди №OL-0081-06-DO від 31.01.06р. в сумі 383 грн. 31 коп.;
· відшкодування вартості ремонту пошкоджень, що не відносяться до нормального зносу в сумі 35 511 грн. 34 коп.;
· платіж в сумі 32 691 грн. 12 коп. за дострокове припинення Лізингової угоди №OL-0081-06-DO (статус оподаткування – оперативний лізинг) від 31.01.2006р.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
На адресу суду надійшло повідомлення відділення поштового зв’язку від 14.09.10р. із позначкою про те, що підприємство відповідача за адресою вказаною у позовній заяві не знаходиться. Втім, до матеріалів справи долучено довідку Головного управління статистики м. Києва від 16.07.09р., яка підтверджує знаходження відповідача за адресою вказаною у позові.
У зв”язку з чим судом прийнято до уваги, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 31.01.06р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Перша лізингова компанія”, далі Лізингодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „ТІС”, далі Лізингоодержувач, було укладено угоду з оперативного лізингу № OL -0081-06-DO, надалі Угода.
За умовами цієї Угоди та додатку №2 – акту прийому-передач від 26.06.06р. до неї, Лізингодавець передав Лізингоодержувачу у платне користування на умовах оперативного лізингу майно - автомобіль NISSAN, модель Pathfinder 2.5, 2006 року, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, власником якого є позивач на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, далі транспортний засіб, а Лізингоодержувач відповідно до умов пункту 8 Угоди зобов’язався прийняти цей транспортний засіб, та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строк, передбачені Угодою та додатків до неї. Транспортний засіб вважається взятим у лізинг з моменту підписання додатку №2 – акту прийому-передачі, як це зазначено у п.п. 2.1 п.2 Угоди.
Згідно з додатком № 1-NI-00575-0-06-48 від 31.05.06р. (Лізинговий протокол) сторонами передбачено: графік, розмір та кількість лізингових платежів, які повинні сплачуватися відповідачем за придбаний у користування транспортний засіб. Відповідно до пункту 5 протоколу від 31.05.06р. сторони встановили, що сплата лізингових платежів здійснюється на підставі пред’явлених рахунків-фактур в української гривні, які змінюються у зв’язку з коливанням офіційного курсу НБУ до долару СЩА, на дату виставлення таких рахунків.
Підпунктом 8.1.b пункту 8 Угоди визначено, що місячні лізингові платежі та будь-які інші платежі належні до сплати, мають бути сплачені протягом трьох робочих днів із дня виставлення рахунків-фактур за графіком здійснення платежів ( додаток 1- протокол).
Починаючи з грудня 2008 року до часу звернення з позовом, до суду, на адресу відповідача неодноразово надсилалися вимоги щодо сплати боргу ( лист № m 1089 від 23.07.09р.). На пропозиції сплатити борг, відповідач не реагував, у зв’язку з чим за ним утворився борг з лізингових платежів в сумі 49 386 грн. 52 коп. а саме:
· борг в сумі 16 695 грн. 40 коп. за грудень 2008 року згідно рахунку-фактури № ПЛ – 0013685 від 18.12.08р.;
· борг в сумі 16 345 грн. 56 коп. за січень 2009 року згідно рахунку-фактури №ПЛ-0000621/1 від 16.01.09р.;
· борг в сумі 16 345 грн. 56 коп. за лютий 2009 року згідно рахунку-фактури ПЛ-0001875/1 від 18.02.09р.
Підпунктом 10.7 пункту 10 Угоди, Лізингоодрежувач несе витрати на всі ремонтні роботи, не вказані у додатку 1(протоколі), де визначений перелік ремонтних робіт, які віднесено до стандартного технічного обслуговування і які покриваються за рахунок лізингових платежів ( п.п 6.1 Лізинговий протокол). Таким чином, за змістом п.п. 10.7 Угоди та п.п 6.1 Лізингового протоколу випливає, що всі інші ремонтні роботи, які не віднесено до стандартного технічного обслуговування здійснюються за рахунок Лізингоодержувача. Під час знаходження транспортного засобу у користуванні такі роботи мали місце, що підтверджується нарядами –замовленнями, зокрема:
ь наряд-замовлення ВАТ „Компанія Апекс” № APZ 4025827 від 21.09.08р.;
ь наряд-замовлення ВАТ „Компанія Апекс” № APZ 5002448 від 25.02.09р.;
Відповідач не відшкодував вказані витрати, а тому позивач наполягає на стягненні з нього витрат на проведення ремонтних робіт, які не покриваються за рахунок лізингових платежів в сумі 383 грн.
Незалежним експертом-спеціалістом фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1, свідоцтво ФДМУ МФ НОМЕР_4, 30.04.09р. було проведено огляд та оцінено предмет лізингу, про що складено протокол огляду № 251Е та звіт за №251 згідно яких були виявлені пошкодження транспортного засобу та вартість відновлювальних робіт, яка дорівнює 35 511 грн. 33 коп., що відповідає вимогам п. 17.3 Угоди, на стягненні яких позивач наполягає.
2 березня 2009 року відповідачем за актом (додаток №5 до Угоди) було повернуто вказаний автомобіль. Пунктом 2 акту на повернення предмету лізингу передбачена можливість виявлення пошкоджень двигуна, кузова та всіх рухомих частин транспортного засобу, що будуть встановлені під час огляду Лізингодавцем або в ході перевірки на станції технічного обслуговування, і будуть зазначені у Лізинговому протоколі.
Сторони погодилися та зазначили у п.п. 13.2 п. 13 Угоди, що у випадку дострокового припинення даної угоди за ініціативою Лізингоодержувача, останній здійснює на користь Лізингодавця платіж за дострокове припинення Угоди, розмір якого дорівнює сумі трьох щомісячних лізингових платежів, як це зазначено у додатку 1 ( Лізинговий протокол до Угоди).
Факт волевиявлення відповідача про намір розірвати Угоду відображено у його листі за №65 від 19.02.09р. і отримано позивачем за вхідним № Е0209-09 від 26.02.09р. У зв’язку з вказаними обставинами позивачем пред’явлено рахунок-фактуру №ПЛ – 0002280 від 25.02.09р. на оплату платежу за дострокове припинення Угоди в сумі 32 691 грн. 12 коп., оплату якої відповідачем не здійснено. Заборгованість відповідачем за Угодою не сплачено, а тому позивачем було пред’явлено вимогу від 24.07.09р. та додатково спірний рахунок-фактуру на сплату платежу за дострокове припинення Угоди оперативного лізингу.
Судом перевірено розрахунок заборгованості відповідача доданий до матеріалів справи, у тому числі докази пред’явлення позивачем рахунків-фактур на адресу відповідача щодо сплати заборгованості за Угодою.
З урахуванням належної правової кваліфікації відносин сторін, дослідження норми права, яка підлягає застосуванню у спорі, суд дійшов висновку що своєю правовою природою між сторонами укладено договір оперативного лізингу.
Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов, передбачених законом для даних видів договорів оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст. 638, 806 ЦК України та приписів ст. 292 ГК України, ст. 6 закону України „ Про фінансовий лізинг”
Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно п. 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
За ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зобов’язання за договором фінансового лізингу щодо внесення відповідачем лізингових платежів не припинилося виконання проведеним належним чином.
Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведено факт несплати відповідачем лізингових платежів, утворення у нього боргу з лізингових та інших платежів. Натомість, відповідач доказів виконання зобов’язань за Угодою суду не надав. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу з лізингових платежів в сумі 49 386 грн. 52 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Звірка розрахунків між сторонами належним чином не проведено, однак вказані обставини не перешкоджають розгляду спору по суті та винесення рішення, оскільки за вимогами чинного законодавства акт звірки розрахунків є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо. Надані позивачем первинні документи підтверджують факт проведення між сторонами господарських операцій за договором оренди, та виникнення дебіторської заборгованості у позивача, та відповідно кредиторської заборгованості у відповідача.
Щодо вартості послуг, передбачених пунктом 10 Лізингової угоди, то такі докази знайшли своє відображення у нарядах-замовлення ВАТ „Компанія Апекс” № APZ 4025827 від 21.09.08р. та № APZ 5002448 від 25.02.09р., і відповідач за умовами Угоди їх не відшкодував позивачеві. Тому позов у частині стягненні з відповідача витрат на проведення ремонтних робіт, які не покриваються за рахунок лізингових платежів в сумі 383 грн. 31 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Висновок незалежного експерта оцінюється судом поряд з іншими доказами у справі в розумінні статті 43 ГПК України, і не має для суду заздалегідь встановленої сили. Втім, обставини вказані у ньому підтверджують виявлені позивачем пошкодження транспортного засобу та вартість відновлювальних робіт, яка дорівнює 35 511 грн. 33 коп., що відповідає вимогам п. 17.3 Угоди на стягненні яких позивач і наполягає. Натомість пропозицій від сторін щодо можливості призначення судової експертизи суду не надано. Тому вимоги у цій частині щодо стягнення з відповідача суми в розмірі 35 511 грн. 34 коп. щодо вартості ремонту пошкоджень, що не відносяться до нормального зносу, також обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Умови припинення Угоди знайшли своє відображення у п.п. 13.2 п. 13 Угоди. Ініціатива на розірвання Угоди відходила від відповідача, а тому позивач правомірно, з урахуванням диспозитивної норми визначеної сторонами, нарахував відповідачу платіж в сумі 32 691 грн. 12 коп. за дострокове припинення Угоди, який і підлягає стягненню з відповідача .
Витрати по державному миту в сумі 1 179 грн. 72 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі – товариство з обмеженою відповідальністю „ ТІС” згідно приписів ст.ст. 44,49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 28.09.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 6 Закону України „ Про фінансовий лізинг”, п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України та п. 1 ст. 638, ст. 806 ЦК України, ст. 292 ГК України, ст.ст. 42, 43, 46 ,22, 33, 35, 43, 44, 49, ч. 3 ст. 69, 79, 82, 82-1, 84, ч.2 ст. 85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Перша лізингова компанія” до товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС” задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС”, 83086, м. Донецьк, вул. Артема, 1, ід. код 31762929, на користь:
- товариства з обмеженою відповідальністю „Перша лізингова компанія”, 01001, м. Київ, Печерський район, провулок Музейний, 4 , р/р 26007003070000 у АБ „ ІНГ Банк Україна” м. Києві, МФО 300539, ід. код 30436756, основний борг з лізингових платежів в сумі 49 386 грн. 52 коп., витрати на проведення ремонтних робіт, які не покриваються за рахунок лізингових платежів в сумі 383 грн. 31 коп., суму в розмірі 35 511 грн. 34 коп. щодо вартості ремонту пошкоджень, що не відносяться до нормального зносу, платіж в сумі 32 691 грн. 12 коп. за дострокове припинення Лізингової угоди №OL-0081-06-DO (статус оподаткування – оперативний лізинг) від 31.01.2006р., державне мито в сумі 1 179 грн. 72 коп. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
Повний текст складено –30.09.10р.