ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211
РІШЕННЯ
Іменем України
28.09.2010Справа №2-8/2547.1-2010
28 вересня 2010 року м. Сімферополь Справа № 2-8/2547.1-2010
За позовом - Заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим, м. Сімферополь
до відповідача - Алупкінської міської ради, м. Алупка
треті особи -
1. Державне підприємство “Лівадія”, м. Ялта
2. ОСОБА_1, м. Київ
3. ОСОБА_2.. м. Ялта
4. ОСОБА_3 м. Ялта
5. ОСОБА_4 м. Ялта
6. ОСОБА_5 м. Ялта
7. ОСОБА_6 смт Кореїз
8. ОСОБА_7. м. Алупка
9. ОСОБА_8 м. Київ
10. ОСОБА_9 м. Ялта
11. ОСОБА_10 м. Феодосія
12. ОСОБА_11 м. Кіровоград
13. ОСОБА_12 м. Ялта
14. ОСОБА_13 м. Алупка
15. ОСОБА_14 м. Алупка
16. ОСОБА_15 смт Гаспра
17. ОСОБА_16 м. Сімферополь
18. ОСОБА_17 м. Алупка
19. Рада міністрів АР Крим, м. Сімферополь
про визнання недійсним рішення.
Суддя Чумаченко С.А.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – не з'явився.
Від відповідача – Рябченко С.В. представник по довіреності від 01.09.10р..
Від третіх осіб – не з'явилися.
Прокурор – Яковлев О.О.
Суть спору: Заступник прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Алупкінської міської ради про визнання недійсним рішення від 09 червня 2007 року за №26 “Про передачу Державним підприємством “Лівадія” земельної ділянки у землі запасу Алупкінської міської ради”.
Рішенням господарського суду АРК від 15 вересня 2009 року по справі № 2-1/3191-2009 у позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2009 року апеляційна скарга прокурора м. Ялта залишена без задоволення, рішення господарського суду АР Крим від 15 вересня 2009 року по справі № 2-1/3191-2009 - залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2010 року касаційне подання заступника прокурора АР Крим задоволено частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2009 року і рішення господарського суду АР Крим від 15 вересня 2009 року по справі № 2-1/3191-2009 скасовані, справа направлена на новий розгляду до господарського суду АР Крим.
Справа передана на розгляд судді господарського суду Чумаченко С.А., справі привласнений номер 2-8/2547.1-2010.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що оспорюване рішення прийнято у повній відповідності із діючим законодавством. Крім того, відповідач зазначив, що підставою для прийняття спірного рішення стала заява директора ДП “Лівадія” про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, яка в свою чергу затверджена органом управління майном підприємства.
Справа слуханням відкладалась в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
09 червня 2007 року Алупкінською міською радою було прийнято рішення №26 «Про передачі Державним підприємством «Лівадія» земельної ділянки в землі запасу Алупкінської міської ради».
Так, відповідно до рішення Алупкінської міської ради №26 від 09 червня 2007 року було вирішено:
- прийняти від ДП “Лівадія” у землі запасу Алупкінської міської ради земельну ділянку “Хара-Баир” орієнтовною площею 4,0 га, розташовану за адресою: м. Алупка, район об’їзної дороги;
- припинити право постійного користування ДП “Лівадія” на земельну ділянку, орієнтованою площею 4,0 га, розташовану за адресою: м. Алупка, район об’їзної дороги, внести відповідні зміни до Державного акту на право постійного користування землею від 23 лютого 2000 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що Алупкінська міська рада при прийнятті оспорюваного рішення вийшла за межи наданих законом повноважень, що виразилось у фактичному розпорядженні землею державного підприємства.
Суд розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступними підставами.
По перше: відповідно до Рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України положення пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно частини 5 рішення Конституційний Суд України вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4, пункт 1 частини першої, частина друга статті 17 Кодексу).
Господарський суд звертаю увагу сторін, що юридичні та фізичні особи можуть мати статус суб'єкта господарювання, а можуть і не мати такого юридичного статусу в залежності від того, який від діяльності вони здійснюють, адже згідно статті З ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У випадку, якщо уповноваженим державним органом в межах земельних правовідносин порушено саме права суб'єкта господарювання, слід застосовувати положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин» від 18.02.2010 №1914-УІ згідно якого справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Із змісту рішення Конституційного Суду України вбачається, що до компетенції адміністративних судів відносяться земельні спори земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, тобто осіб, що не мають статусу суб'єктів господарювання, отже земельні спори, саме суб'єктів господарювання з органами місцевого самоврядування слід розглядати в порядку господарського судочинства, згідно пункту 6 частини 1 статті 12 ГПК України.
По друге: 09 червня 2007 року Алупкінською міською радою було прийнято рішення №26 «Про передачі Державним підприємством «Лівадія» земельної ділянки в землі запасу Алупкінської міської ради».
Так, відповідно до рішення Алупкінської міської ради №26 від 09 червня 2007 року було вирішено:
- прийняти від ДП “Лівадія” у землі запасу Алупкінської міської ради земельну ділянку “Хара-Баир” орієнтовною площею 4,0 га, розташовану за адресою: м. Алупка, район об’їзної дороги;
- припинити право постійного користування ДП “Лівадія” на земельну ділянку, орієнтованою площею 4,0 га, розташовану за адресою: м. Алупка, район об’їзної дороги, внести відповідні зміни до Державного акту на право постійного користування землею від 23 лютого 2000 року.
Підставою для прийняття спірного рішення став лист директора ДП “Лівадія” Назарова В.Г. вих. №10472 від 26 грудня 2006 року “Про згоду на передачу земельної ділянки у землі запасу Алупкінської міської ради”, у зв’язку із невикористанням земельної ділянки площею 4,0 га за цільовим призначенням.
Відповідно до Статуту Державного підприємства “Лівадія”, затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 27 січня 2006 року №05, зареєстрованого в Департаменті правової та законопроектної роботи Міністерства аграрної політики України від 27 січня 2006 року №718-05-01/2006, Державне підприємство “Лівадія” було створено як державне підприємство радгосп-завод “Лівадія”.
Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 26 грудня 2005 року №747 “Про перейменування державних підприємств “державне підприємство радгосп-завод “Лівадія” перейменовано в державне підприємство “Лівадія”. Державне підприємство “Лівадія” є правонаступником майнових прав і обов’язків державного підприємства радгоспу-заводу “Лівадія”. Підприємство на добровільних началах входить до складу Національного виробничо-аграрного об’єднання “Масандра”. Підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України.
Згідно до ст.84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Статтею 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» передбачено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватись до земель комунальної власності, зокрема земельні ділянки, на яких розташовані державні підприємства.
Згідно п.12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України у редакції щодо діяла на час прийняття спірного рішення до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.
Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.
Відповідно до п.п.3,4 ст.142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Таким чином, оскільки ДП “Лівадія” є державним підприємством, то припинення його права постійного землекористування згідно до вищенаведених норм права здійснюється власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, посадові особи органів місцевого самоврядування зобов’язанні діяти тільки на підставі та в межах компетенції.
За таких обставин, Алупкінська міська рада, при прийнятті 09 червня 2007 року рішення №26 щодо розпорядження землями державної власності, перевищено надані повноваження.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази погодження заяви Державного підприємства "Лівадія", про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, з органом управління майном – Міністерством аграрної політики України.
Відповідно до ч. 2 Роз’яснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26.01.2000 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
За наведених вище обставин суд вважає, що позовні вимоги Заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим підлягають задоволенню.
28 вересня 2010 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частині рішення.
Рішення оформлено і підписане 30 вересня 2010 року
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 77, 82-84 ГПК України,
суд
ВИРIШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення Алупкінської міської ради 16 сесії 5-ого скликання від 09 червня 2007 року за №26 «Про передачу Державним підприємством «Лівадія» земельної ділянки в землі запасу Алупкінської міської ради».
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.