СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
26 квітня 2010 року Справа № 2-23/969-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Голика В.С.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_3, довіреність № 324 від 12.02.10, фізична особа - підприємець ОСОБА_1;
відповідача: Куропятникової Оксани Олексіївни, довіреність № 02-04/585 від 30.11.09, акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк";
позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1368 від 21.04.10, фізична особа - підприємець ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 09 березня 2010 року у справі № 2-23/969-2010
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 95034)
до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, 29, місто Київ 1, 01001)
в особі Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (пр. Кірова, 36, місто Сімферополь, 95000)
про стягнення 7580,70 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача, Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі його Кримської республіканської філії про стягнення 7580,70 грн. відсотків, нарахованих на залишки вільних коштів на рахунках, мотивуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем договору № 1279 від 21.06.2002 та посилаючись на приписи статей 1066, 1070 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 березня 2010 року (суддя Доброрез І.О.) у справі № 2-23/969-2010 позов задоволено. З АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 стягнуто 7580,70 грн заборгованості по відсотках, 102,00 грн.- державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, заявник скарги вказує на необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати відсотки за користування грошовими коштами, які знаходяться на рахунках клієнта, оскільки такий обов’язок, в силу приписів статті 1070 Цивільного кодексу України та Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою НБ України № 516 від 03 грудня 2003 року, встановлений лише за наявності відповідної домовленості сторін, втім як наведеної домовленості між сторонами не існувало.
Крім того, скаржник вказував на неврахування місцевим судом положень пункту 1.8. постанови Правління Національного банку України від 12.02.2003 року № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», якою розкривається таке поняття як «поточний рахунок».
Більш детально доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.
При повторному розгляді справи в порядку й на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступні обставини.
Як свідчать матеріали справи, 21.06.2002 між фізичною особою-підприємцем Горчаковим Олексієм Вікторовичем (Клієнт) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі його Кримської республіканської філії (Банк) укладено договір № 1279 на розрахунково-касове обслуговування (а.с. 13-16).
За умовами пункту 1.1. договору Банк прийняв на себе зобов’язання відкрити Клієнту поточні рахунки: № 26009440125670 в українських гривнях, № 26007440125672 в російських рублях, № 26008440125671 в доларах США та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.
Пунктом 3.1.7. договору визначений обов’язок банка проводити нарахування відсотків за залишками вільних коштів на рахунку Клієнта і зараховувати їх на рахунок Клієнта в останній робочий день місяця відповідно до тарифів. Договір набуває чинності з дати підписання та діє протягом невизначеного періоду (пункт 8.1. договору).
Як впливає з позовної заяви, в порушення умов договору від 21.06.2002 відповідач не здійснював нарахування відсотків за залишками вільних коштів на рахунку позивача, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить суму позову.
Несплата відповідачем зазначеної заборгованості у добровільному порядку з’явилась підставою для звернення позивача із дійсним позовом до господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам у справі, тому підстави для задоволення апеляційної скарги, зміни або скасування судового рішення відсутні. Такі висновки судом апеляційної інстанції зроблені виходячи з наступного.
Як зазначалось вище, за умовами пункту 3.1.7. договору сторін відповідач прийняв на себе зобов’язання проводити нарахування відсотків за залишками вільних коштів на рахунку Клієнта і зараховувати їх на рахунок Клієнта в останній робочий день місяця відповідно до тарифів.
Відповідно до статті 1070 Цивільного кодексу України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Оскільки договором № 1279 та додатком до нього, укладеними між сторонами у справі розмір відсотків за користування коштами визначено, згідно з частиною 2 статті 1070 Цивільного кодексу України банк зобов’язаний сплачувати їх у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Як встановлено судовою колегією, відповідачем, Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк”, вклади на вимогу від юридичних або фізичних осіб не приймаються, у зв’язку з чим вказати розмір відсотків, які здійснюються за такими договорами, неможливо.
Статтею 8 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Згідно з пунктом 3.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою НБ України № 516 від 03 грудня 2003 року, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу (депозиту) у розмірі, який установлюється в договорі банківського вкладу (депозиту). Якщо договором не встановлений розмір процентів, то банк зобов'язаний виплатити їх в розмірі облікової ставки Національного банку України.
З урахуванням наведеного судом першої інстанції надано висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати вказаний нормативний акт Національного банку України.
Отже, є обгрунтованими доводи позивача про наявність підстав для нарахування відповідачем відсотків за користування коштами.
При цьому, твердження відповідача, що нарахування відсотків не було зумовлено домовленістю сторін, суперечать наведеному вище пункту 3.1.7. договору сторін, а тому відхиляються судовою колегією.
Не є також підставними посилання заявника скарги на положення пункту 1.8. постанови Правління Національного банку України від 12.02.2003 року № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», оскільки наведеним нормативно-правовим актом розкривається поняття «поточний рахунок», втім, жодним чином не визначено його умов, порядку здійснення банком фінансових операції, зокрема, щодо можливості нарахування відсотків на залишкові грошові кошти.
Окрім того, є обґрунтованими й посилання суду першої інстанції на лист Національного банку України від 18.08.2004 № 18-111/3249-8379, яким визначено, що умови договору про те, що проценти за залишок грошових коштів на рахунку банком не сплачуються, а також передбачення нарахування нульової процентної ставки на залишок по рахунку відповідає положенням частини 1 статті 1070 Цивільного кодексу України. Згідно із зазначеною нормою за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.
Тобто, дійсно, договором банківського рахунка може бути передбачено, що проценти за користування грошовими коштами можуть не нараховуватись і не сплачуватись. Стосовно положення ч. 2 статті 1070 Цивільного кодексу України щодо виплати процентів у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу, то його застосування можливе у тому випадку, коли в договорі банківського рахунка між сторонами не погоджено умову про виплату процентів. Якщо в договорі банківського рахунка буде встановлено, що за користування грошовими коштами на рахунку проценти не сплачуються, а також встановлено нульову процентну ставку, то положення ч. 2 ст. 1070 Цивільного кодексу України не застосовуються.
З урахуванням п.п. 1 та 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, обов’язок відповідача нараховувати відсотки за користування грошовими коштами позивача виник з дати набрання чинності цим кодексом, тобто з 01.01.2004 до 01.09.2009, коли відповідач уклав з позивачем додаткову угоду № 7 до договору, в якому сторони домовились про те, що нарахування відсотків не провадиться.
За користування грошовими коштами, що знаходились на рахунках позивача у період з 31.01.2007 по 31.08.2009 заборгованість відповідача по виплаті відсотків за рахунком № 26009440125670 (в українських гривнях) складає 6739,33 грн. та за рахунком № 26007440125672 (у російських рублях)- 3192,82 руб., що при перерахунку на національну валюту (гривня) за офіційним курсом Національного банку України на 29.01.2010 складає 841,37 грн. (курс 2,6352 грн за 10 руб), всього по двох рахунках - 7580,70 грн.
Наведене враховано судом першої інстанції та підставно надано висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
З огляду на правильний розрахунок сум, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, господарський суд першої інстанції цілком обґрунтовано стягнув також з відповідача й судові витрати, посилаючись на приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, при повному дослідженні всіх обставин у справі, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 101, 103 ( пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 березня 2010 року у справі № 2-23/969-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.С. Голик
В.М. Плут