Справа № 2-489/2010  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2010 року   Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:  

головуючого-судді   Сташківа В.Б.,  

при секретарі   Коваль Т.С.,  

за участю   ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,  

розглянувши в судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду цивільну справу  

за позовом   ОСОБА_3  

до   Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮТбуд»  

про   стягнення невиплаченої заробітної плати,  

стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  

  В С Т А Н О В И В:  

  В липні 2010 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ТОВ «ВЮТбуд» про стягнення 700 грн. невиплаченої заробітної плати, та про стягнення 350 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обґрунтовуючи вимоги тим, що він з 10 квітня 2009 р. по 19 жовтня 2009р. працював у ТОВ «ВЮТбуд» на посаді стропальника. В день звільнення йому не було виплачено заробітну плату, яка за його підрахунками становить 700 грн., її йому неодноразово обіцяли, але не виплатили. Вказував на необхідність застосування до відповідача санкції, передбаченої ст. 117 КЗпП України стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позов підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у ньому, та просив задовольнити в повному обсязі. Додатково зазначив, що він неодноразово звертався до керівництва про виплату зарплати, проте отримував тільки пропозиції виплатити їх в майбутньому, проте на даний час нічого не отримав. Вказав на отримання «зарплати в конверті», яка не увійшла у суму невиплаченої заробітної плати.  

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечує частково, посилаючись на те, що вимоги позивача про стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 700 грн. є такими, що не відповідають дійсності оскільки реальна заборгованість становить   145 грн. 39 коп., яку вони визнають. Стосовно вимог про   стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то вона жодних пояснень не дала.  

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.  

По справі встановлено, що ОСОБА_3 з 10 квітня 2009 р. (наказ № 28 –К від 10 квітня 2009 р.) по 19 жовтня 2009р. (наказ № 108 – К від 19 жовтня 2009 р.) працював у ТОВ «ВЮТбуд» на посаді стропальника.  

З довідки ТОВ «ВЮТбуд» від 17.09.2010 р. № 97 вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі складає 145 грн. 39 коп., що узгоджується з довідкою відповідача № 98 про доходи ОСОБА_3, довідкою про середню заробітну плату (дохід), додатком до особового рахунку за 01.06.09-30.09.10 на ОСОБА_3, копіями платіжних відомостей.  

Враховуючи наведене, положення ст. 115 КЗпП України, яка регламентує строки виплати заробітної плати, приймаючи до уваги те, що позивач належними та допустимими доказами не довів розмір невиплаченої йому заробітної плати в сумі 700 грн., зважаючи на те, що представник відповідача в судовому засіданні визнала частково вимоги позивача про стягнення на його користь   145 грн. 39 коп.   невиплаченої заробітної плати, суд знаходить, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ «ВЮТбуд» про стягнення невиплаченої заробітної плати слід задовольнити частково, та стягнути з ТОВ «ВЮТбуд» на користь ОСОБА_3   145 грн. 39 коп.   невиплаченої заробітної плати   /з обов’язковим відрахуванням належних платежів/.  

Слід зауважити, що позивач не довів отримання ним заробітної плати, яка не обліковується на підприємстві бухгалтерським обліком («зарплати в конверті»), навпаки наданими відповідачами доказами вказане твердження спростоване.  

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 350 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд враховує, що за ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.  

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).  

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівникові надано тримісячний строк для звернення з заявою про вирішення такого трудового спору безпосередньо до районного суду і цей строк відповідно до висновків, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», є матеріальним.  

Оскільки виходячи з правового аналізу зазначених норм, відповідальність за затримку розрахунку при звільненні яка передбачена ст.117 КЗпП України є одноразовою санкцією за невиконання з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, а не заробітною платою, тому порушене право ОСОБА_3 на отримання зазначеного у ст. 117 КЗпП України відшкодування підлягає захисту в межах тримісячного строку, а не без обмеження будь-яким строком, що передбачено ч. 2 ст. 233 КЗпП України, правила якої застосовуються виключно до позовів про стягнення заробітної плати.  

Враховуючи те, що на день звернення позивача до суду (29.07.2010 р.) минув тримісячний строк для звернення з заявою про вирішення такого трудового спору безпосередньо до районного суду, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, який обчислюється з 19.10.2009 р. (дня звільнення і дня обов’язкового проведення виплати всіх сум), і ОСОБА_3 належними та допустимим засобами доказування не довів поважність пропуску такого строку, його пояснення про звернення з усними вимогами до керівників відповідача не підтверджені доказовою базою, вони самі по собі не є доказами, суд знаходить, що в   задоволенні позовних вимог   ОСОБА_3 до ТОВ «ВЮТбуд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.  

При розподілі судових витрат, враховуючи звільнення позивача при зверненні до суду від сплати судового збору, виходячи з ч. 3 ст. 81 ЦПК України, суд знаходить, що з ТОВ «ВЮТбуд»   слід стягнути   в дохід   державного бюджету Ріпкинського району 16 грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а в дохід місцевого бюджету Ріпкинського району 7 грн. 06 коп. судового збору.  

Керуючись ст.ст. 116, 117, 232, 233, 234 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 27, 30, 57, 60, 61, 88, 208, 209, 215, 218 ЦПК України, суд,  

  В И Р І Ш И В:  

  Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮТбуд» про стягнення невиплаченої заробітної плати – задовольнити частково.  

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮТбуд» (смт.Ріпки Ріпкинського райну Чернігівської області, вул.Свердлова, 50, ЄДРПОУ 30904367, р/р 260068847 в ЧОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 353348 в м. Чернігів, ІПН 309043625173, свідоцтво № 22707035) на користь ОСОБА_3   145 грн. 39 коп.   невиплаченої заробітної плати   /з обов’язковим відрахуванням належних платежів/. В задоволенні решти цих вимог слід відмовити.  

В задоволенні позовних вимог   ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮТбуд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.  

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮТбуд» (смт.Ріпки Ріпкинського райну Чернігівської області, вул.Свердлова, 50, ЄДРПОУ 30904367, р/р 260068847 в ЧОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 353348 в м. Чернігів, ІПН 309043625173, свідоцтво № 22707035) в дохід   державного бюджету Ріпкинського району 16 грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та в дохід місцевого бюджету Ріпкинського району 7 грн. 06 коп. судового збору.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  

  Головуючий             В.Б.Сташків