Справа №22-ц-981/07 Головуючий у 1 інстанції Толкачова Л.А.
Категорія 11,13 Доповідачу 11 інстанції Оношко Г.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого Воробйової Н.С., суддів Олійника В.І., Оношко Г.М., при секретарі Данчук Т.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Вишгородського районного суду від 13 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_5, Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, треті особи: Садове товариство „Ветеран", приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_2- про визнання недійсними договорів дарування садового будинку та земельної ділянки .
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
У лютому 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору дарування садового будинку та земельної ділянки недійсними.
У. позові зазначали, що в період шлюбу ними була придбана земельна ділянка в садівницькому товаристві „Ветеран". До 1994 року членом садівницького товариства був ОСОБА_4, аз 1994року- ОСОБА_3. Рішенням Солом"янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2002 року садовий будинок був поділений , за кожним з них було визнано право власності на його половину.
Позивачка ОСОБА_3 була тяжко хвора, вкрай потребувала стороннього догляду та допомоги . Відповідачка взяла на себе зобов"язання здійснювати за нею догляд. Маючи на увазі укладення договору довічного утримання , позивачка помилково уклала договори дарування всього садового будинку та земельної ділянки з відповідачкою ОСОБА_5 Після укладення договорів відповідачка перестала навідувати позивачку . З огляду на наведене позивачі просили визнати недійсним договір дарування земельної ділянки та х/і частини садового будинку, визнати за ОСОБА_4 право власності на 1 / 2 частину земельної ділянки в садовому товаристві „Ветеран".
Після смерті 21 березня 2004 року ОСОБА_3 у квітні 2004 року ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги, просив визнати частково недійсним договір дарування будинку , визнати недійсним договір дарування земельної ділянки в СТ „Ветеран", визнати недійсним рішення Хотянівської сільської ради про приватизацію земельної ділянки на ім"я ОСОБА_3 від 21 липня 1999 року та Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку на її ім"я.
У грудні 2004 року ОСОБА_4додатково уточнив позовні вимоги.
Посилався на те , що земельна ділянка та садовий будинок були
нажиті ним з дружиною в період шлюбу та є їх спільним майном, за ним
визнано право власності на 1/2 частину будинку. Проте нотаріус цих
обставин не перевірила , згоди другого подружжя на відчуження
спільного майна не витребувала , тому просив визнати договори
дарування будинку та земельної ділянки недійсними в повному обсязі. 2 квітня 2005 року ОСОБА_4 помер. В якості правонаступника позивача до у часті у справі була допущена його дружина ОСОБА_1, яка уточнила позовні вимоги та доповнила їх , просила визнати недійсним договір дарування будинку, земельної ділянки, визнати за нею право власності на садовий будинок з надвірними будівлями та на земельну ділянку в АДРЕСА_1
Рішенням Вишгородського районного суду від 13 листопада 2006 року позов задоволено частково. Постановлено визнати частково недійсним договір дарування жилого будинку в садовому товаристві „Ветеран„ що знаходиться в с Осещина Вишгородського району Київської області - в частині дарування 1 / 2 частини будинку; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1 / 2 частину вказаного садового будинку з надвірними будівлями .
В іншій частині позову відмовлено.
В "апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду з
підстав невідповідності висновків в суду обставинам справи ,
неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному об"ємі.
Перевіривши матеріали справив в порядку ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Постановляючи рішення , суд правильно виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи в шлюбі , придбали садовий будинок в садовому товаристві „Ветеран" що розташований в с Осещина
Вишгородського району Київської області . З 1994 року членом садівницького товариства була ОСОБА_3
На підстав рішення виконавчого комітету Хотянівської сільської ради №55 від 21 липня 1999 року земельна ділянка площею 0, 037 га в садівницькому товаристві була передана у власність ОСОБА_3 , їй був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку.
У липні 2000 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був розірваний. Рішенням Солом"янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2002 року за ОСОБА_4 визнано право власності на 1 /2 частину будинку в садівницькому товаристві.
17 вересня 2003 року ОСОБА_3 подарувала , а ОСОБА_5 прийняла в дар зазначену земельну ділянку , а 10 листопада 2003 року -садовий будинок з надвірними будівлями .
З огляду на та , що дарувальнику ОСОБА_3. на праві власності належала тільки 1/2 частина будинку , а власником другої його половини був ОСОБА_4 , суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення про визнання договору дарування; укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 10 листопада в 1/2 частині будинку недійсним та визнав право власності на зазначену частину будинку за позивачкою ОСОБА_1. в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4.
Відмовляючи в позові про визнання недійсним рішення Хотянівської
сільської ради від №55 від 21 липня 1999 року , Державного акту на
право власності на земельну ділянку в садівницькому товаристві
„Ветеран", визнання договору дарування земельної ділянки недійсним та
визнання права власності на земельну ділянку за позивачкою, суд
правильно виходив з того, що земельна ділянка в садівницькому
товаристві не являлася спільним майном подружжя , була особистою
власністю ОСОБА_3 . Передбачених законом підстав для
визнання рішення виконкому сільської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність члену садівницького товариства ОСОБА_3 та Державного акту на земельну ділянку на її ім"я немає.
Як власник земельної ділянки дарувальник ОСОБА_3 вправі була нею розпорядитися на свій розсуд. Договір дарування посвідчений нотаріально, відповідає вимогам закону . З огляду на наведене суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в позові у вказаній частині.
Доводи апеляційної скарги про те , що спірна земельна ділянка була спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4. не приймаються до уваги, оскільки земельна ділянка не є майном , нажитим подружжям у шлюбі, а була одержана ОСОБА_3 в
порядку приватизації як частка з земельного фонду. Передбачених законом підстав для визнання рішення Хотянівської сільської ради №55 від 21 липня 1999 року та Державного акту на право приватної власності на землю на ім"я члена садівницького товариства ОСОБА_3 немає.
Договір дарування земельної ділянки від 17 вересня 2003 року укладений у відповідності з вимогами закону , підстави для визнання його недійсним відсутні.
За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.
Порушень норм матеріального та процесуального права , які призвели до неправильного вирішення справи, не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду , викладених у рішенні.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права , підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити. Рішення Вишгородського районного суду від 13 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.