Справа № 2-14-2010 рік

                                              Р І Ш Е Н Н Я

                               І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

 29 вересня 2010 року Лутугинський районний суд Луганської області  

у складі : головуючого судді Кулешової Л.В.

при секретарі Шкурко В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лутугине цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

                                  В С Т А Н О В И В  :

     19 січня 2009 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 3 серпня 2008 року автомобіль під керуванням відповідача здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 211540 державний номер НОМЕР_1, під керуванням її чоловіка ОСОБА_5, який належить їй. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача. У зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою її авто міль було пошкоджено та він знаходився в ремонті. Витрати на ремонт склали 6455 грн.30 коп. На підставі договору страхування шкода їй відшкодована частково у розмірі 5403 грн.42 коп. Не відшкодована шкода у розмірі 1051 грн.88 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на бензин у сумі 1936 грн.28 коп., за найм водія – 1000 грн., страховий внесок – 1053 грн. та моральну шкоду у розмірі 17000 грн., яка полягає в тому, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 5 серпня 2008 року вона зверталася до терапевта Лутугинської поліклініки, де їй було поставлено діагноз – гіпертонічна хвороба 2 ступеня, вона перенесла моральні страждання внаслідок того, що її автомобіль було розбито, змінився її звичний спосіб життя, вимушена була наймати інший автомобіль, погіршав сон, від переживань мала нестабільний артеріальний тиск.

     У судовому засіданні  позивач змінила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у зв’язку з ремонтом автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди у сумі 1051 грн.88 коп., які не були відшкодовані страховою компанією, витрати на бензин у сумі 1936 грн.28 коп., втрату товарної вартості автомобіля у сумі 3089 грн., витрати за надання юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_1 у сумі 2500 грн., витрати на підготовку документів до суду адвокату ОСОБА_6 у сумі 1053 грн., витрати за проведення експертизи у сумі 966 грн.60 коп. та моральну шкоду у сумі 17000 грн., а всього 27596 грн.76 коп.

     Представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 та просив їх задовольнити. Суду надав пояснення про те, що в зміненій позовній заяві в резолютивній частині помилково вказано стягнення шкоди без урахування товарної вартості транспортного засобу. В суму матеріальної шкоди включено втрата товарної вартості автомобіля.

     Відповідач позов не визнав. Суду надав пояснення про те, що шкоду, завданою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він вже відшкодував, оскільки він сплатив страховій компанії відшкодування виплат проведених внаслідок ДТП. Більше він нічого не зобов’язаний відшкодовувати. Крім того, позивач просить стягнути моральну шкоду, але він вважає, що моральну шкоду він не завдав, як пояснила сама позивач, вона хвилювалася через весілля сина, а тому стан здоров*я погіршився, з приводу чого вона зверталася до лікарні. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

     Представник відповідача позов не визнав. Надав суду пояснення про те, що відповідачем повністю сплачено відшкодування шкоди , заподіяної ДТП у розмірі 5403 грн.42 коп. відповідно до вимоги страхової компанії, автомобіль міг мати пошкодження і до дорожньо-транспортної пригоди 03 серпня 2008 року, у зв’язку з чим вважає вимоги про стягнення втрати товарної цінності автомобіля необґрунтованими. Позивачем не надані докази щодо заподіяння їй моральної шкоди. Вимоги щодо сплати витрат за надання правової допомоги є значно завищені.

       Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     У відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

     Власником автомобіля ВАЗ 211540 державний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_3 – позивач у справі, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу /а.с.19/ та договір купівлі продажу автомобіля від 15 травня 2008 року /а.с.21-22/.

     Відповідач ОСОБА_7 керував автомобілем ВАЗ 2101 державний номер НОМЕР_2 на підставі довіреності від 04 грудня 2007 року, посвідченої приватним нотаріусом, довіреність дана від імені ОСОБА_8 з правом керування і дійсна до 04 грудня 2012 року /а.с.42/.  

     У судовому засіданні встановлено, що 03 серпня 2008 року приблизно о 18 годині ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ 2101 державний номер НОМЕР_2 в с.Оріхівка на вул..Леніна у стані алкогольного сп’яніння, не обрав безпечну швидкість, не дотримався безпечного інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем, в результаті ДПТ були пошкоджені транспортні засоби, що підтверджується довідкою відділу внутрішніх справ від 06 серпня 2008 року /а.с.20/ та постановою Лутугинського районного суду від 19 серпня 2008 року, згідно якої відповідача ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.ст.124, 130 ч.1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма транспортними засобами строком на один рік. /а.с.49/.

     Згідно з рахунком –фактурою № ЧП -0000016 від 06 серпня 2008 року /а.с.7/ та акту № ЧП-0000008 здачі-прийомки робіт по ремонту від 06 вересня 2008 року /а.с.8/ витрати на ремонтні роботи автомобіля позивача ВАЗ 2115 40 державний номер НОМЕР_1 склали 6455 грн.30 коп.

     В заперечення проти позову відповідач посилається на те, що ним було сплачено в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної ДТП, страхове відшкодування у розмірі 5403 грн.42 коп.

     Як вбачається з листа страхової компанії ВУСО від 26 вересня 2008 року відповідачу було запропоновано сплати відшкодування страхових виплат, які здійснила страхова компанія ОСОБА_3 у сумі 5403 грн.42 коп. /а.с.37/.

     Відповідачем були сплачені відшкодовані страхові виплати у сумі 5403 грн.42 коп., що підтверджується ксерокопіями квитанцій /а.с.37-а, 38/.

     Таким чином, розмір невідшкодованої шкоди складає 1051 грн.88 коп. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

     Згідно з висновком автотоварознавської експертизи № 949-27 від 18 червня 2010 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 3 серпня 2008 року, має місце втрата товарної вартості автомобіля ВАЗ – 211540 державний номер НОМЕР_5, який належить ОСОБА_3, та втрата товарної вартості автомобіля з урахуванням зношення автомобіля складає 3089 грн., яку суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

     Посилання представника відповідача на те, що автомобіль позивача міг мати пошкодження до дорожньо-транспортної пригоди за участю відповідача, а тому не підлягають відшкодуванню витрати на ремонт автомобіля у сумі 1051 грн.88 коп. та 3089 грн. за втрату товарної вартості автомобіля, суд вважає необґрунтованим з наступних підстав.

     Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

     У відповідності до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

     Проте відповідачем не надані докази щодо пошкодження автомобіля позивача до дорожньо-транспортної пригоди за його участі.

     Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат на бензин у сумі 1936 грн.28 коп., так як вона була вимушена укласти договір найму з водієм з використанням його автомобіля.

     Але, як встановлено в судовому засіданні, що підтвердила в судовому засіданні позивач, в їх сім’ї є ще два автомобіля, на яких здійснювали привоз товару до магазину, а тому суд вважає вимоги щодо сплати вартості бензину є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, слід зазначити, що позивач відмовилася від позовних вимог щодо стягнення з відповідача оплати за договором найму водія у сумі 1000 грн. та в цьому договорі відсутні посилання на те, що водій буде використовувати свій автомобіль. /а.с.6/.      

     Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що позивачу діями відповідача заподіяна матеріальна шкода на загальну суму 4140 грн.88 коп. / 1051 грн.88 коп. + 3089 грн./, яку суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача.

     Позивачем заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 17000 грн.

     У відповідності до ст..1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

     В обґрунтування вимог щодо стягнення моральної шкоди позивач посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 5 серпня 2008 року вона зверталася до терапевта Лутугинської поліклініки, де їй було поставлено діагноз – гіпертонічна хвороба 2 ступеня, вона перенесла моральні страждання внаслідок того, що її автомобіль було розбито, змінився її звичний спосіб життя, вимушена була наймати інший автомобіль, погіршав сон, від переживань мала нестабільний артеріальний тиск.

     Але суд вважає, що позивачем позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підтверджені доказами. Жодного доказу того, що був порушений звичайний спосіб її життя, позивач суду не надала. Як зазначила в судовому засіданні позивач, вона хвилювалася через весілля сина, а тому у неї міг підвищитися тиск, з приводу чого вона зверталася у лікарню. А тому суд вважає з задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити за необґрунтованістю.

     Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_6 за підготовку матеріалів до суду у розмірі 1053 грн. та за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 у розмірі 2500 грн.

     Відповідно до ст..79 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

     Відповідно до ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в ч.1 ст.56 ЦПК України, має право : знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутньою у судовому засіданні.

     Між тим, адвокат ОСОБА_1 був допущений до участі у справі за клопотанням позивача в якості її представника, з усіма процесуальними правами і обов’язками позивача, згідно з договором про надання юридичної допомоги позивач доручила адвокату, як представнику, вести всі її справи за її позовом до ОСОБА_4, ним заявлялися клопотання, як представником позивача, позивач передавала йому своє право щодо виступу в судовому засіданні, як своєму представнику, а тому суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 у розмірі 2500 грн. відповідно до ст..79 ЦПК України.

     Як вбачається з угоди на підготовку матеріалів до суду від 28 липня 2009 року позивач уклала зазначену угоду з адвокатом ОСОБА_6, згідно з якою адвокат зобов’язався підготовити матеріали справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, за що отримав від позивача грошові кошти у сумі 1053 грн.  

     Проте, як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом 19 січня 2009 року, провадження у справі відкрите 13 лютого 2009 року, що виключає можливість надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_6 щодо підготовки матеріалів справи до суду та викликає у суду сумнів щодо наявності такої угоди.

     Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо сплати витрат за надання правової допомоги у розмірі 3553 грн. не підлягають задоволенню.

     Витрати позивача за проведення експертизи у сумі 966 грн., сплачені нею згідно з квитанцією від 17 березня 2010 року, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно з вимогами п.4 ч.3 ст.79 ЦПК України.

     У відповідності до ст..88 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача сплачені ним судовий збір в частині задоволених позовних вимог у розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

 На підставі наведеного, керуючись ст..ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст..ст.10, 11. 60, 212-215, 88 ЦПК України, суд

                                                 В И Р І Ш И В :

     Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.

     Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 4140 грн.88 коп., витрати за проведення судової автотоварознавської експертизи у розмірі 966 грн., повернення судового збору у розмірі 51 грн. , витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а всього 5187 грн.88 коп., в задоволенні решти вимог відмовити за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                                                    Суддя :