Справа № 22ц - 1425 / 2007 Головуючий в 1 інстанції - Стребіж Н.М.
Категорія -19/23 Доповідач - Глущенко Н.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2007 року Колегія судців судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 31 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3, третя особа - ТОВ "Стела", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди /а. с. 4-5 /.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалася на те, що вона є власницею та мешкає у АДРЕСА_1. Відповідачка є її сусідкою, яка проживає поверхом вище в квартирі № 37, що розташована над її квартирою.
З вини відповідачки неодноразово були залиті в її-позивачки квартирі стеля кухні, стеля та стіни ванної кімнати, туалету та коридору. У зв'язку з зазначеними обставинами вона неодноразово змушена була звертатися до ТОВ "Стела", яке є житлово-експлуатаційною організацією, що обслуговує їх будинок.
Комісії ТОВ "Стела" неодноразово виходили на місце події та обстежували її квартиру, складаючи відповідні акти, згідно яких квартира позивачки заливалась з вини відповідачки. Усунути причини з яких відбувалося залиття було неможливо, оскільки відповідачка не давала можливості потрапити до її квартири. Відповідачка неодноразово була повідомлена, як позивачкою особисто, так і працівниками ТОВ "Стела" про те, що з її вини постійно відбувається залиття квартири № 33, але відповідачка ігнорує дані обставини та демонструє повну байдужість до порушення її-позивачки прав.
Так, затоплення квартири № 33 з вини відповідачки, згідно актів ТОВ "Стела", відбулися: 22.09.2004 року, 18.10.2004 року, 20.04.2005 року, 20.10.2005 року, 19.12.2005 року, 06.02.2006 року.
2
Згідно кошторису ТОВ "Стела" позивачці необхідно 417,95 грн. для усунення наслідків затоплення квартири, тобто для виконання ремонтних робіт.
За таких обставин, позивачка просила суд стягнути з відповідачки на її користь 417,95 грн. у відшкодування матеріальної шкоди і 4000 грн. - у відшкодування моральної шкоди, яка спричинена їй протиправними діями відповідачки. З вини відповідачки вона змушена проживати у вологому приміщенні, що негативно впливає, як на її настрій, так і на стан здоров'я, та спричиняє моральні страждання. Крім того, вона не може зробити ремонт в квартирі і вимушена проживати в непридатному для нормального проживання приміщенні.
Під час розгляду справи позивачка збільшила розмір своїх позовних вимог і просила суд стягнути з відповідачки 693,49 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, оскільки згідно з кошторисом ТОВ "Стела" станом на 30.10.2006 року розмір витрат зріс /а.с. 58/.
Відповідачка та її представник позов визнали частково і не заперечували відшкодувати моральну шкоду в розмірі 150 грн., щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 693,49 грн. - заперечували / а. с. 58-59 /.
Представник третьої особи підтримав позовні вимоги позивачки.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 31.10.2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково і з ОСОБА_1 на користь позивачки стягнено 693,49 грн. - у відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. - у відшкодування моральної шкоди / а. с. 61-63 /.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального закону. Крім того, відповідачка вважає, що судом не встановлені дійсні обставини справи /а. с. 69-70 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні згідно п.3 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих учасників процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини по справі та прийшов до обгрунтованого висновку, що з вини відповідачки, у період з вересня 2004 року по лютий 2006 року, відбулося неодноразове залиття квартири, в результаті чого в квартирі позивачки була залиті стеля кухні, стеля та стіни ванної кімнати, туалету та коридору, чим позивачці було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 693,49 грн. та було спричинено моральну шкоду, які підлягають відшкодуванню згідно зі ст.ст. 22,23,386,1166,1167 ЦК України.
Факт спричинення позивачці шкоди підтверджується актами ТОВ "Стела" від 22.09.2004 року, 18.10.2004 року, 20.04.2005 року, 09.08.2005 року, 20.10.2005 року, 19.12.2005 року, 06.02.2006 року / а. с. 12-18 /, кошторисами щодо виконання ремонтних робіт в квартирі № 33 / а. с. 10-11,49-50 /, поясненнями самих учасників процесу / а. с.54-59 /.
Доводи відповідачки в апеляційній скарзі про те, що не з її вини відбувалися залиття квартири, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дах у будинку, зокрема над квартирою відповідачки відремонтували ще в 2004 році і згідно акту ТОВ "Стелла" від 22.03.2006 року затікання даху будинку над квартирою № 37 не встановлено / а. с. 44 -45 /. Щодо несправності сантехустаткування в квартирі відповідачки, то вона відповідно до чинного законодавства повинна дбати про його належний стан, до того ж вона не
3
зверталась у встановленому законом порядку до ТОВ "Стела" про надання їй відповідних послуг / а. с. 46 /.
Відповідачка не надала суду доказів в підтвердження своїх заперечень, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, не зважаючи на те, що суд неодноразово робив перерви по справі надаючи останній таку можливість.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідачки не можуть бути прийняті до уваги оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно ст. 212 ЦПК України - виклюне право оцінки доказів належать суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ухвалюючи рішення по справі, суд виходив з доказів, які йому були надані сторонами.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно зависив розмір відшкодування за моральну шкоду. Виходячи з дійсних обставин справи та наслідків, які наступили, - колегія суддів знаходить можливим зменшити цей розмір до 500 грн., задовольнивши апеляційну скаргу частково.
Виходячи з вимог ст.ст. 79, 80,88 ЦПК України та ст. 4 Декрету Кабміну України „ Про державне мито" судові витрати понесені позивачкою у розмірі 89,50 грн. / а. с. 2-3 / слід стягнути з відповідачки на користь позивачки, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення не було вирішене зазначене питання.
Керуючись ст.ст. 303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 31 жовтня 2006 року в частині розміру моральної шкоди - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2500 грн. /п'ятсот гривен / у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2судові витрати у розмірі 89,50 грн.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.