справа 2-43/2008р   .  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  19.11.2008 року,     Кам’янобрідський районний суд м. Луганська, у складі:  

головуючого:         судді Котлярової І.Ю.  

при секретарях:       Вагіній М.О., Васюхіній І.В., П’ятак О.Л.,  

за участю представників:  

позивача                                         ОСОБА_1  

відповідача                                     Шкардун М.В., Михайлюк О.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до АТЗТ МУ №5“Електропівденмонтаж”, третя особа – ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої здоров’ю та майну у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, -  

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_4 звернувся до Кам’янобрідського районного суду м.Луганська із позовом до АТЗТ МУ №5“Електропівденмонтаж”, третя особа – ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої здоров’ю та майну у наслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначивши, що 13.07.2006 року, приблизно о 12.00 годині ОСОБА_5, керуючи автомобілем УАЗ 2206, державний номер НОМЕР_1, який  належить АТЗТ МУ №5 “Електропівденмонтаж” ТЕС м.Щастя, рухаючись по вул.Об’їзна дорога у м.Луганську, в порушення п.п.10.1,12.3 Правил дорожнього руху України, скоїв наїзд на смугу зустрічного  руху та скоїв ДТП, у наслідок якого автомобілю позивача ДЕУ “Сенс”, 2006 року випуску, було спричинено значні технічні пошкодження, а позивачу тілесні ушкодження. ДТП мало місце з вини ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах із АТЗТ  МУ №5 “Електропівденмонтаж”, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м.Луганська від 18.08.2006 року, згідно якої ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ст.124 КпАП України. У наслідок ДТП було пошкоджено автомобіль позивача ДЕУ “Сенс”, та йому було спричинено матеріальну шкоду на суму 8946 гривень, із яких страховою компанією відшкодовано 7159 гривень 26 копійок, а не відшкодованою залишилась сума, що становить 1787 гривень, крім того позивачем окремо було сплачено на СТО 477 гривень 86 копійок за ремонт автомобіля, 300 гривень за складення калькуляції, 250 гривень сплачено за проведення автотехнічної експертизи, а загалом на суму 2814 гривень 86 копійок. Крім того, позивач вказав, що даний автомобіль ним було придбано у кредит, однак машина з липня по грудень 2006 року знаходилась у ремонті, а він був змушений платити за неї кредит не користуючись нею, у зв’язку із чим просив також стягнути з відповідача на його користь 4788 гривень - оплату за кредит.  

Під час ДТП позивачу було завдано тілесних ушкоджень у зв’язку із чим він  тривалий час перебував на лікуванні та придбав ліків на суму 499 гривень. Крім того, у зв’язку із погіршенням стану здоров’я він був змушений пройти курс лікування в медико-реабілітаційному центрі, на що було сплачено суму у розмірі 2259 гривень 20 копійок. А у подальшому ще на обстеження було витрачено додатково 130 гривень, а загалом 2880 гривень 20 копійок  

У зв’язку із відсутністю автомобіля, позивач був змушений користуватися послугами таксі, а саме на проїзд до Сватівського району Луганської області до хворої матері його дружини, на що ним було затрачено 1200 гривень.  

А загалом, у відшкодування матеріальної шкоди, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 11691 гривню 06 копійок.  

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь, у відшкодування спричиненої моральної шкоди, суму у розмірі 25 000 гривень, обґрунтовуючи це тим, що у наслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав сильне психологічне потрясіння, оскільки разом із ним у автомобілі знаходився його неповнолітній син, йому та його сім’ї було спричинено моральні страждання та незручності, пов’язанні із проведенням ремонтно-відновлювальних робіт автомобілю, неможливість його використання тривалий час. Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь документально підтверджені судові витрати та витрати на правову допомогу.  

У судовому засіданні позивач та його представник надали аналогічні пояснення викладеним у позовній заяві, відмовившись від позовних вимог у частині відшкодування витрат по проведенню автотехнічної експертизи у сумі 250 гривень, оскільки дані витрати було сплачено страховою компанією. Крім того, уточнили позовні вимоги та просили стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляцій у розмірі 146%, оскільки шкода не відшкодовується позивачу вже тривалий час, а саме з грудня 2006 року.  

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, а саме: у частині відшкодування позивачу вартості лікування у сумі 629 гривень, частково вартості санаторно-курортного лікування та проїзду до санаторію позивача та його сина у сумі 2022 гривні 57 копійок, за виключенням вартості проїзду дружини позивача, оскільки вона не була учасником ДТП, а загалом на суму 2651 гривня 57 копійок; суму втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 1787 гривень. У відшкодуванні інших витрат та моральної шкоди просили відмовити у повному обсязі за їх необґрунтованістю та недоказовістю, крім того зазначивши, що уточненні позовні вимоги позивача у частині застосування до відшкодування матеріальної шкоди індексу інфляції є необґрунтованими, оскільки на правовідношення позивача та відповідача не розповсюджується дія статті 625ЦК України. Таким чином, збільшення позивачем суми позову, представники відповідача, вважають нормативно необґрунтованим.  

Третя особа на стороні відповідача – ОСОБА_5, пояснив, що дійсно ним 13.07.2006 року було скоєно ДТП, але позовні вимоги позивача щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди не визнає у повному обсязі.  

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми грошових коштів у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволенню підлягають частково з наступних підстав.  

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє об’єктом, використання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини 1 тієї ж статті, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням транспортних засобів.  

Судом встановлено, що 13.07.2006 року, приблизно о 12.00 годині, в м. Луганську по вул. Об’їзна дорога, ОСОБА_5, керуючи автомобілем УАЗ 2206 д.н. НОМЕР_1, який належить АТЗТ Монтажне управління №5 “Електропівденмонтаж”, скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, в якому знаходився позивач  та його син. Постановою судді Жовтневого районного суду м. Луганська Калашника В.Л. від 18.08.2006 року, ОСОБА_5 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та призначено стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 17 гривень (а.с.6). Відповідно до наказу №14к від 03.04.2006 року, ОСОБА_5 прийнято на постійну роботу водієм першого класу в АТЗТ Монтажне управління №5 “Електропівденмонтаж” (а.с.237).  

На підставі п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1992 року, зі змінами, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.  

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків. Таким чином та обставина, що на час скоєння ДТП ОСОБА_5 перебував у трудових відношеннях з АТЗТ МУ №5“Електропівденмонтаж”, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами по справі.  

Відповідно до висновку експерта № 3/132-06  експертного автотоварознавчого дослідження за фактом спричиненої матеріальної шкоди власнику автомобіля “ДЕУ” д.н. ВВ 9598Аі, внаслідок ДТП від 17.07.2006 року, вартість ремонтно – відновлювальних робіт автомобіля склала 7159 гривень, втрата товарної вартості від ремонтних робіт – 1787 гривень, а всього 8946 гривень (а.с.9-15). Згідно довідки ВАТ Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, у відповідності до укладеного з ОСОБА_6 договором добровільного страхування автотранспорту №53/10/10 від 09.03.2006 року, страховою компанією 15.11.2006 року була здійснена виплата – страхове відшкодування у сумі 8613 гривень 80 копійок у рахунок відновлюваного ремонту автомобілю НОМЕР_3 (а.с.104, 105-112). Але, із наданих документів та пояснень свідка ОСОБА_7, який є представником ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, ні позивачу, ні СТО не відшкодовувалась втрата товарної вартості автомобілю, що складає 1787 гривень, послуги по складанню калькуляції та встановлення втрати товарної вартості у сумі 300 гривень та додаткові витрати з ремонту автомобіля у сумі 477 гривень 86 копійок. Суд вважає пояснення свідка достовірними, оскільки вони не протирічуть іншим доказам по справі. Відповідно до наданих позивачем актів виконаних робіт № ЗА-0010574 від 24.11.2006 року та № ЗА-0003319 від 31.10.2006 року, додаткові витрати, пов’язані з ремонтом автомобіля на СТО, після ДТП, становлять 100 грн. та 377гривень 86 копійок, а всього 477 гривень 86 копійок (а.с.24,25).  

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування йому втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 1787 гривень, послуги по складанню калькуляції у розмірі 300 гривень, додаткові ремонтні роботи проведенні по автомобілю, у наслідок ДТП у сумі 477 гривень 86 копійок, а загалом 2564 гривні 86 копійок підлягають задоволенню як такі, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті. Крім того, суду вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення даної матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції, що становить 3744 гривні 70 копійок.  

Позивачем також було заявлено вимоги, щодо стягнення з відповідача на його користь витрат пов’язаних із сплатою ним кредиту за придбаний автомобіль “ДЄУ”, з липня по грудень 2006 року, так як за цей час автомобіль знаходився у ремонті та позивач не міг ним користуватися, у сумі 4788 гривень. З приводу даної вимоги суд вважає її необґрунтованою, оскільки позивач придбав автомобіль та став його власником. Відповідачем не було порушено право позивача, як власника автомобіля. При придбанні автомобіля у кредит, виникли правовідношення між позивачем, як позичальником, та банківською установою, як кредитодавцем. Тому дані вимоги позивача є нормативно необґрунтованими, а тому не підлягаючими задоволенню у повному обсязі.  

Не підлягають також задоволенню у повному обсязі вимоги позивача щодо відшкодування йому послуг за використання таксі, для здійснення проїзду його сім’ї до Сватівського району Луганської області у сумі 1200 гривень. Оскільки, відповідно до ст.910 ЦК України, укладення договору перевезення пасажира підтверджується видачею відповідного квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів), Постановою КМУ від 18.02.1997 року за №176 було затверджено “Правила надання послуг пасажирським автомобільним транспортом”, згідно яких при перевезені автомобілем на замовлення перевізник зобов’язаний використовувати транспортні засоби, які належать йому на праві власності або користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію та ліцензійну картку на кожен автомобіль.  

У судовому засіданні позивачем будь-яких із вищеперелічених документів до суду надано не було, крім того, суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_8, щодо здійснення перевезень позивача та його сім’ї до Сватівського району Луганської області, оскільки даною особою були надані суперечливі пояснення, а саме про час здійснення перевезень, на підставі чого вони ним були здійснені, не надано до суду документів підтверджуючих відповідну оплату. Таким чином суд вважає, що у задоволенні даних вимог слід відмовити у повному обсязі.  

Внаслідок скоєної ДТП, позивачу було завдано тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що підтверджується актом судово-медичного дослідження №403 від 15.02.2007 року (а.с.195-196).  

Відповідно до постанови Артемівського районного суду м. Луганська від 07.08.2007 року, ОСОБА_5 було звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 1 КК України та кримінальну справу закрито на підставі Закону України „Про амністію” від 19.04.2007 року (а.с. 127).  

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України „Про амністію” (2007 року), амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду.  

Згідно довідки, наданої Луганською міською багатопрофільною лікарнею №7 28.02.2007 року, позивач ОСОБА_4 з 14.07.2006 року по 05.08.2006 року перебував на стаціонарному лікуванні, у зв’язку з травмами, що були завдані внаслідок ДТП (а.с.67), що також підтверджується витягом із історії хвороби № 3541 (а.с.75).  

Відповідно до наданих позивачем квитанцій, сума матеріальних витрат, пов’язаних з лікуванням та придбанням ліків загалом становить 629 гривень (а.с.73).  

Враховуючи вищевикладене, пояснення позивача та його представника, не заперечення представників відповідача щодо задоволення даних позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги щодо відшкодування матеріальних витрат позивача, пов’язаних із лікуванням та придбанням ліків на загальну суму 629 гривень.  

Крім того, відповідно до довідки Відділу охорони здоров’я УМВС України в Луганській області, ОСОБА_4 надавалася путівка на санаторно-курортне лікування в медичний реабілітаційний центр МВС України “Південний Буг” м. Хмільник Вінницької області (путівка №002159 з 29.09.2006 року) профіль – захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи (а.с.72). Витрати, пов’язані з поїздкою до курорту, згідно наданих позивачем квитанцій та проїзних документів, становлять 2259 гривень 20 копійок (а.с.74).  

Суд вважає за необхідне дані вимоги задовольнити частково, а саме у сумі яка складається із вартості санаторно-курортної путівки, проїзду позивача та його сина до даного санаторію, вартості проїзної білизни, що загалом складає 2022 гривні 57 копійок, та відмовити у відшкодуванні витрат на проїзд та вартості проїзної білизни для дружини позивача, оскільки вона не була учасником дорожньо-транспортної пригоди, та не отримала будь-яких ушкоджень у її наслідок.  

Позивачем та його представником, під час судового засідання було уточнено позовні вимоги, а саме в частині застосування індексу інфляції при розрахунку відшкодування матеріальної шкоди. Дані вимоги суд вважає цілком обґрунтованими, тому що, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який  прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Дана стаття віднесена до книги п’ятої ЦК України “Зобов’язальне право”, та відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, у якій  у п.2 зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є – завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.  

Як вже зазначалось вище, суд визнав доведеними та обґрунтованими позовні вимоги позивача у частині відшкодування – втрати товарної вартості автомобіля у сумі 1787 гривень, вартості послуги по складанню калькуляції у сумі - 300 гривень, вартості  додаткових ремонтних робіт автомобілю, у наслідок ДТП у сумі - 477 гривень 86 копійок вартості придбаних ліків на суму – 629 гривень, частково вартості санаторно-курортного лікування та проїзних документів у сумі – 2022 гривні 57 копійок, тому вважає за необхідне до даних сум застосувати індекс інфляції у розмірі 146%, що підтверджується довідкою наданою Головним управлінням статистики у Луганській області від 23.07.2008р. (а.с.214) та стягнути з відповідача наступні суми за: втрату товарної вартості автомобіля - у сумі 2609 гривень, вартості послуги по складанню калькуляції у сумі - 438 гривень, вартості  додаткових ремонтних робіт автомобілю, у наслідок ДТП у сумі – 697 гривень 67 копійок, вартості придбаних ліків на суму – 918 гривень 34 копійки, частково вартості санаторно-курортного лікування та проїзних документів у сумі – 2952 гривні 95 копійок.  

Згідно з ч.2  ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.  

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., зі змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у  приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним  перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.  

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, ступень вини відповідача, який завдав моральної шкоди позивачу з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що вимоги позивача у частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 25000 гривень є частково обґрунтованими, так як ОСОБА_4 завдано моральної шкоди, яка виражається у його хвилюваннях з приводу стану свого здоров’я та здоров’я його сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який також знаходився в автомобілі в момент дорожньо-транспортної пригоди та який,  відповідно до довідки Луганської міської дитячої лікарні №2, з 14.07.2006 року перебуває на обліку у лікаря невропатолога (а.с.43). У суді підтвердилися посилання позивача ОСОБА_4 про те, що завдана йому відповідачем моральна шкода виразилася у переляку в момент ДТП, болі від спричинених внаслідок ДТП тілесних ушкоджень, тривалому лікуванні у медичних закладах, хвилюванні за життя та здоров’я дитини, у тому, що позивач був змушений змінити образ свого життя у зв’язку із пошкодженням його автомобіля у наслідок ДТП, додавати додаткових зусиль для організації свого життя та діяльності, як у зв’язку з пошуком коштів на ремонт автомобіля, лікування, пошуком засобів пересування, так і у зв’язку з необхідністю приймати участь у судових засідання, протягом тривалого часу. При таких обставинах суд вважає доказаним факт спричинення позивачу ОСОБА_4 моральної шкоди, та вважає що розмір цієї шкоди повинен становити 5000 гривень,  які слід стягнути з відповідача на користь позивача.  

Відповідно до п.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, понесені позивачем витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 2100 гривень, що підтверджується відповідними документами та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень, необхідно стягнути з відповідача.    

Крім того, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Відповідно до цього, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі одного відсотка від задоволених вимог, а саме у сумі 147 гривні 45 копійок.  

Керуючись п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1992 року, зі змінами, п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., зі змінами, Закону України  “Про амністію” від 19.04.2007 року, ст.ст. 11, 509, 625, 1167, 1172, 1187, ЦК України, ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -  

  ВИРІШИВ:  

  Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.  

Стягнути з АТЗТ МУ №5“Електропівденмонтаж” на користь ОСОБА_4 наступні суми за втрату товарної вартості автомобіля - у сумі 2609 гривень, вартості послуги по складанню калькуляції у сумі - 438 гривень, вартості  додаткових ремонтних робіт автомобілю, у наслідок ДТП у сумі – 697 гривень 67 копійок, вартості придбаних ліків на суму – 918 гривень 34 копійки, частково вартість санаторно-курортного лікування та проїзних документів у сумі – 2952 гривні 95 копійок, витрати на правову допомогу у розмірі 2100 гривень, у відшкодування моральну шкоду - 5000 гривень, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень, а усього – 14745 гривень 96 копійок.  

Стягнути з АТЗТ МУ №5“Електропівденмонтаж” на користь держави судовий збір у сумі 147 гривень 45 копійок.  

  У іншій частині позовних вимог відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.  

  Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

    Суддя                                                                                                    І.Ю.Котлярова