Справа №2-1385/2007 року

РІШЕННЯ

іменем України

10 квітня 2007 року                                      Фрунзенський районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Ральченка І.М. при секретарі Пономаренко О.П. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та право реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом у якому просив визнати ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження такими, що втратили право користування житловим приміщенням та право реєстрації у квартирі АДРЕСА_1, у зв'язку із відсутністю за місцем проживання понад шість місяців. В обгрунтування позову позивач вказав, що перебував у шлюбі з відповідачкою з 1981 року, від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Рішенням виконкому Харківської міської Ради №87 від 12.02.1997 року позивача визнано наймачем квартири АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу 18.01.2005 року ОСОБА_2 з малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження без згоди позивача переїхали до співмешканця, створивши нову родину та з 04.06.2005 року по теперішній час проживають за адресою: АДРЕСА_2. За вказаний період обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення виконує тільки позивач.

У судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі, просив його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2, яка одночасно діяла в якості законного представника малолітнього ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, вказала, що непроживала у вказаний період у спірній квартирі з вини позивача, який створював перешкоди у проживанні, вчиняв сварки, не впускав до квартири, у зв'язку з чим, вона була вимушена разом з дитиною переїхати до іншого помешкання. Крім того, відповідачка вказала, що разом з дитиною є співвласниками спірного житлового приміщення тому має право розпоряджатися ним на власний розсуд.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, судом встановлене наступне.

Наймачем квартири АДРЕСА_1 рішенням Фрунзенської районної ради м.Харкова від 20.05.1997 року №125/1 був визнаний ОСОБА_1 До договору найму включено крім позивача - його дружину ОСОБА_2, сина ОСОБА_4

З 28.01.2000 року зазначена квартира зареєстрована на праві на спільній сумісної власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 28.01.2000 року.

Згідно ст. 319, 383 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Виходячи викладеного, співвласники спірної квартири відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вправі проживати у зазначеній квартирі, що не є їх обов'язком та можуть користуватися своїм майном на власний розсуд., що передбачає їх право особисто не проживати у квартирі,

Крім того, суд вважає помилковими доводи позивача про необхідність застосування до відповідачів насідків, передбачених ст. 72, 107 ЖК України, оскільки зазначені норми регулюють питання визнання втратившими права користування житловим приміщенням наймачів щодо наймачів житлових приміщень та членів їх сім'ї, що на власників житла не розповсюджується.

Таким чином, позов ОСОБА_1 є необгрунтованим і задоволенню не підлягає.

На підстві викладеного, керуючись ст.ст. 319, 383 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213 ЦПК України суд-

ВИРІШИВ:

Відмовити задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та право реєстрації у квартирі АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.