Справа №2о-167/2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2010 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Остапенко Н.Г.
при секретарі Шевцовій М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа – Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, ?
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 14 квітня 2010 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Покровка Компаніївського району Кіровоградської області. З дня народження до жовтня 1987 року постійно проживала в м. Дніпропетровську. Після одруження із ОСОБА_2 у листопаді 1987 року мешкала за його адресою АДРЕСА_1.
Проте, оскільки шлюб виявився невдалим, у жовтні 1987 року вона разом з матір’ю переїхала до Грузинської РСР у м. Руставі, де проживала та працювала до вересня 1991 року.
Після нетривалого проживання у Грузинській РСР вона повернулась до України та знов почала мешкати з ОСОБА_2
Зазначає, що фактами повернення її до України в спірний по справі термін є наступне.
В грудні 1992 року її було прооперовано у Дніпропетровській міській клінічній лікарні. Із записів амбулаторної картки її сина вбачається, що 13 вересня 1991 року йому було зроблено щеплення Манту. Весь цей час вона не офіційно працювала на Березинському ринку.
29 жовтня 1993 року між нею та ОСОБА_3 був укладений шлюб, для реєстрації якого тимчасово виїздила до Грузії, після чого повернулась в Україну з ОСОБА_3 Весь цей час вони винаймали квартири, під час переїзду до яких, ОСОБА_1 загубила паспорт та відновила його тільки в 1999 році.
ІНФОРМАЦІЯ_3 вона народила доньку ОСОБА_5, пологи відбулися у 1-му гінекологічному відділенні Дніпропетровської міської лікарні №2.
Її старшин син, ОСОБА_4, навчався з 1995 по 1997 роки у СШ №63 м. Дніпропетровська.
У 1999 році отримала кімнату у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2, де проживає і досі.
У 2002 році вона стала на облік у Ленінському районному центрі зайнятості і отримувала допомогу по безробіттю.
З липня 2003 року працювала в ресторані «Рассвет».
Встановлення факту постійного проживання в Україні є необхідним для отримання її донькою, ОСОБА_5, документів для виїзду за кордон.
Таким чином, змушена була звернутися до суду та просить встановити факт її постійного проживання на території України з вересня 1991 року.
В судовому засіданні заявник заявлені вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
В судовому засіданні представник заінтересованої особи ? Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, за довіреністю – Карпенко І.І., заявлені вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала.
Суд, вислухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що заявник ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Покровка Компаніївського району Кіровоградської області (а.с.21).
З дня народження та по жовтень 1987 року вона проживала в м. Жовті води та м. Дніпропетровську, що підтверджено матеріалами справи, а саме: атестатом НОМЕР_1, про те що ОСОБА_1 22 липня 1982 року закінчила повний курс технічного училища №9 м. Дніпропетровська та рішенням екзаменаційної комісії їй було присвоєно кваліфікацію швачка-мотористка другого розряду (а.с.7); атестатом серії НОМЕР_2 про середню освіту, виданим 20 червня 1884 року ОСОБА_1, в тому, що вона у 1984 році закінчила повний курс вечірньої середньої школи №17 (а.с.8); свідоцтвом про народження її сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданим Жовтоводським міськвиконкомом 18 березня 1986 року, актовий запис №206 (а.с.9); записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с.10,11).
Як пояснила в судовому засіданні заявник, вона у жовтні 1987 року переїхала проживати до Грузії, що також вбачається із записів вищезазначеної трудової книжки.
Разом з тим, в порушення статті 60 ЦПК України, яка визначає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, з боку заявника ОСОБА_1, на підтвердження своїх доводів та посилань, взагалі не надано жодних доказів та відповідно не доведено суду, що вона постійно проживала на території України з вересня 1991 року.
Суд відноситься критично до посилань ОСОБА_1, щодо наявності записів в амбулаторній картці її сина ОСОБА_4 про щеплення Манту, зроблене останньому 13 вересня 1991 року, як до належного доказу по справі (а.с.14,15).
Крім того в трудовій книжці заявника відсутні будь-які записи, щодо працевлаштування в Україні в період з 05 вересня 1991 року по 27 листопада 2002 року (а.с.11).
Разом з тим, відповідно до статті 3 Закону України «Про громадянство України» за N2235-III від 18 січня 2001 року, громадянами України є особи, які на момент проголошення незалежності України, тобто на 24 серпня 1991 року, або станом на 13 листопада 1991 року постійно проживали на території України, про що мають відмітки в паспорті громадянина колишнього СРСР.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення факту її постійного проживання на території України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 57-60, 213-215, 256-259 ЦПК України, суд, –
ВИРІШИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 – відмовити .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.Г.Остапенко