Справа №2-4196/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2010 року                                       Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

                                                                          головуючої судді   Остапенко Н.Г.

                                                                          при секретарі          Шевцовій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17 березня 2010 року звернувся до Ленінського районного суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб із ОСОБА_2, оскільки шлюбно-сімейні відносини між ними припинені з червня 2006 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнала, проти їх задоволення не заперечувала.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 15 жовтня 1994 року, зареєстрованому відділом РАГС виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбів зроблено запис №1090 (а.с.8). Від спільного подружнього життя мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Згідно ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Встановлено, що з червня 2006 року сторони припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарювання, внаслідок розбіжності характерів, різних поглядів на сімейне життя та відсутності взаєморозуміння, що призводило до частих сварок. Почуття любові втрачено, примирення та подальше подружнє життя між ними неможливе. Майнового спору немає. Сторони наполягають на розірванні шлюбу, оскільки вважають, що шлюб існує лише формально і збереження їх сім’ї неможливе.

За таких встановлених обставин справи слід вважати, що сім'я розпалась остаточно, примирення сторін неможливо і шлюб необхідно розірвати, а судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 57-60, 130, 213-215  ЦПК України, суд, –  

ВИРІШИВ:

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 15 жовтня 1994 року відділом РАГС виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, актовий запис №1090.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в розмірі 17,00 гривень при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу.

ОСОБА_2 від сплати державного мита – звільнити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                                                                             Н.Г. Остапенко