Справа № 2а-163/07
Україна
Харківський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" серпня 2007 р. 11:05 м.Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Перцової Т.С.
при секретарі - Вертій О.М.
за участю представників сторін :
позивача : ОСОБА_1
відповідача: Лобойко Л.Г. (дор. від 16.07.2007р. № 3077-02/04)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області про визнання незаконними дій щодо неповної виплати пенсії за 2005-2006 роки, зобов'язання зробити перерахунок пенсії та виплатити недоплачену суми пенсії, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати дії відповідача Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області щодо неповної виплати пенсії скаржнику за 2005-2006 роки незаконними, визнати конституційне право ОСОБА_1 на одержання пенсії, що є основним джерелом існування, у розмірі прожиткового мінімуму за січень-грудень 2005 року та січень-грудень 2006 року, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області зробити перерахунок її пенсії за період з січня 2005 року по грудень 2006 року, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області виплатити недоплачені суми її пенсії з урахуванням ст.2,3 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” № 2050-III від 19.10.2000 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує з посиланням на ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 25, 27, 40, 46, 48, 55, 56, 64, 68 Конституції України, Законами України „Про прожитковий мінімум на 2005 рік”, про прожитковий мінімум на 2006 рік” і вважає, що Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області при здійсненні виплати їй пенсії порушує її конституційні права на отримання пенсії у встановленому Конституцією України обсязі. В позові зазначає, що після звернення до Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області про перерахунок пенсії дізналась, що пенсії, які призначено в наслідок професійного захворювання перерахунку не підлягають. Позивач не погодився з таким твердженням і звернувся до суду для захисту свого конституційного права на отримання пенсії. Позивач вказує, що розмір її пенсії, яка виплачується відповідачем, нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, безмінний на протязі 2 років і становить 284,69 грн. Крім того, зазначає, що в зв'язку з недоплатою пенсії за 2005-2006 роки, загальна сума, яка їй підлягає виплаті становить 3619,44 грн. Позивач вважає, що своїми діями Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області порушує вимоги ст.46 Конституції України.
В судову засіданні позивач підтримав позов з тих же підстав.
Представник відповідача проти позову заперечує в повному обсязі, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В своїх запереченнях вказує, що 20.08.1995 року позивачу на підставі особистої заяви та довідки МСЕК № 170987 була призначена пенсія по інвалідності II від загального захворювання згідно п.б.ст.23, ст.ст.24-26,29 Закону України „Про пенсійне забезпечення”. 01.04.1996 року при повторному продовженні терміну перебування на інвалідності позивачу на підставі довідки МСЕК № 046247 та згідно п.а ст.23, ст.ст.24-26,29 вказаного Закону причина інвалідності була зазначена, як професійне захворювання. З 29.12.2004 року на підставі довідки МСЕК № 046247 позивачу встановлено першу групу інвалідності. Представник відповідача зазначає, що загальний стаж роботи позивача складає 22 роки 6 місяців та 6 днів, стажовий коефіцієнт - 0,225; для розрахунку пенсії позивача надана заробітна плата за період з 01.01.1986р. по 31.12.1990р.; середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 0,01265 грн.; загальний відсоток розрахунку пенсії від заробітку складає 70%; основний розмір пенсії 200,03 грн., розмір пенсії з обмеженням - 150,00 грн. З 01.09.2004 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення” № 1215 від 18.09.2004 року позивачу встановлено щомісячну державну адресну допомогу до пенсії у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму, встановленого на 2004 рік у розмірі 134,69 грн. Таким чином, розрахунок пенсії ОСОБА_1 склав : 150,00 грн. - основний розмір пенсії та 134,69 грн. - державна адресна допомога; загальний розмір виплати - 284,69 грн.
Відповідач вважає, що позивач відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” не має права на перерахунок пенсії згідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року N 1058-IV, який набув чинності 01.04.2004 року. Свої доводи обгрунтовує з посиланням на вимоги ст.30 вказаного Закону, відповідно до якого пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Також зазначає, що згідно розділу XV цього Закону пенсії, призначені до набуття ним чинності, продовжують виплачуватися на підставі законодавства, що діяло раніше. В запереченнях вказує, що загальна сума страхових виплат, які ОСОБА_1 щомісячно отримує від Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Богодухівському районі Харківської області значно перевищує розмір прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб на 2005-2006 роки.
Представник відповідача посилання позивача на порушення Пенсійним фондом ст.46 Конституції України вважає безпідставними, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно вимог ч.3 ст.4 вказаного Закону прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відповідно до вимог ст.63 розділу IV Прикінцевих положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” № 2285-IV від 23.12.2004 року для осіб, які втратили працездатність, затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 332 гривень.
Відповідно до вимог ст.65 розділу IV Особливих положень Закону України „Про Державний бюджет України” № 3235-IV від 20.12.2005 року для осіб, які втратили працездатність, затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
Розміри державних соціальних гарантій на 2006 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
У відповідності до ст.30 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року N 1058-IV, який набув чинності 01.04.2004 року, пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-XIV від 23/09/1999 року.
Згідно вимог п.16 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виплата пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення.
Відповідно до ст.21, 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" до обов'язків Фонду соціального страхування від нещасного випадку віднесено відшкодування соціальних послуг та страхових виплат особам, які мають на це право, за рахунок Фонду.
Виходячи із приписів ст.6 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до соціальних виплат відносяться доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткова пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Судом встановлено, що з 29.12.2004 року позивачу, ОСОБА_1 на підставі довідки МСЕК № 046247 була призначена пенсія по інвалідності I групи внаслідок професійного захворювання згідно п.а.ст.23, ст.ст.24-26,29 Закону України „Про пенсійне забезпечення” у розмірі 150 грн.
З 01.09.2004 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення” № 1215 від 18.09.2004 року позивач отримує щомісячну державну адресну допомогу до пенсії у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму, встановленого на 2004 рік у розмірі 134,69 грн. за рахунок коштів Пенсійного фонду.
Таким чином, розмір пенсії позивача станом на час розгляду справи становить 284,69 грн., з яких 150,00 грн. - основний розмір пенсії та 134,69 грн. - державна адресна допомога.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Богодухівському районі Харківської області, позивач отримує щомісячні страхові виплати від Фонду соціального страхування від нещасного випадку на спеціальний медичний догляд, який виплачується в розмірі мінімальної заробітної плати, постійний сторонній догляд в розмірі 50% мінімальної заробітної плати, побутовий догляд в розмірі 25% мінімальної заробітної плати.
Також позивачу у відповідності до п.1 ст.34 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виплачується сума щомісячної страхової виплати в відсотковому відношенні від ступеню втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпіла мала до ушкодження здоров'я. Крім того, позивач щорічно забезпечується безкоштовною путівкою для лікування та безкоштовними медикаментами. За особистою заявою ОСОБА_1 від 03.02.2005 року надбавка на догляд Пенсійним фондом не виплачується.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що пенсія, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування і які отримує позивач забезпечують йому рівень життя, не нижчийвід прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За таких обставин, з урахуванням приписів п.1 ст.71 КАС України, правомірність вимог позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо неповної виплати пенсії за 2005-2006 роки, зобов'язання зробити перерахунок пенсії та виплатити недоплачену суми пенсі не доведена, позивачка не обґрунтувала і не підтвердила наявність правомірних підстав для перерахунку та виплати недоплаченої суми пенсії, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.94 КАС України судовий збір з відповідачів не стягується.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 8, 46 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя (підпис) Т.С.Перцова
Згідно з оригіналом
Постанова не набрала законої сили