Справа № 2-5649/10 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Дьоміна О.Л.
при секретарі - Шклярук Д.С.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, про стягнення неустойки та визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 15 квітня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено Попередній договір. Відповідно до п. 1 вказаного Договору ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зобов’язались у строк не пізніше 15 липня 2010 року на умовах, встановлених Попереднім договором, укласти основний договір оренди нерухомого майна: будівлю бази ПМК-89 літ. А-1, загальною площею 414,9 кв.м.; адміністративно-складську будівлю літ. Д-2, загальною площею 870,3 кв.м.; сходи літ. д, сторожку літ. Г-1, загальною площею 6,6 кв.м; навіс літ. Е; навіс літ. Ж, споруди № 3 – 10, І, ІІ, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для чого Сторони зобов’язались виконати всі юридичні та інші дії, необхідні для укладення договору.
Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 0,2302 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:205:0081, та надана Позивачу на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 08.12.2004 р. № 188/22. Вказаною земельною ділянкою Позивач користується на підставі Договору оренди землі від 24.01.2005 року.
Відповідно до п. 3 Попереднього договору ОСОБА_3 зобов’язалась надати ОСОБА_2 документи, що підтверджують її право власності на нерухоме майно, яке є предметом Попереднього договору (технічний паспорт, витяг з реєстру прав власників).
У визначений термін укладення договору оренди не відбулось. Позивач вважає, що укладення договору оренди не відбулось з вини відповідача, а тому відповідно до п. 7 укладеного Попереднього договору просить стягнути з відповідача розмір неустойки в розмірі 500 грн.
У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, в обґрунтування їх змін, посилався на необхідність захисту свого цивільного права у зв’язку з наявністю сумнівів у відповідача щодо відповідності нерухомого майна чинним будівельним нормам та належності його на праві власності позивачу, просив суд стягнути суму неустойки та визнати за ним право власності на нерухоме майно: будівлю бази ПМК-89 літ. А-1, загальною площею 414,9 кв.м.; адміністративно-складську будівлю літ. Д-2, загальною площею 870,3 кв.м.; сходи літ. д, сторожку літ. Г-1, загальною площею 6,6 кв.м; навіс літ. Е; навіс літ. Ж, споруди № 3 – 10, І, ІІ, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 без актів вводу в експлуатацію.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, просив суд постановити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 квітня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено Попередній договір. Відповідно до п. 1 Попереднього договору ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зобов’язались у строк не пізніше 15 липня 2010 року на умовах, встановлених Попереднім договором, укласти основний договір оренди нерухомого майна: будівлю бази ПМК-89 літ. А-1, загальною площею 414,9 кв.м.; адміністративно-складську будівлю літ. Д-2, загальною площею 870,3 кв.м.; сходи літ. д, сторожку літ. Г-1, загальною площею 6,6 кв.м; навіс літ. Е; навіс літ. Ж, споруди № 3 – 10, І, ІІ, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 133-А.
Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 0,2302 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:205:0081, та надана Позивачу на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 08.12.2004 р. № 188/22. Вказаною земельною ділянкою Позивач користується на підставі Договору оренди землі від 24.01.2005 року.
Відповідно до умов Попереднього договору, укладеного сторонами, Позивач зобов’язався надати Відповідачу документи, що підтверджують право власності, яке є предметом Попереднього договору.
На виконання умов Попереднього договору Позивачем було направлено Відповідачу лист від 28 травня 2010 року із запрошенням з’явитись для укладення основного договору оренди. Відповідач без поважних причини для укладення договору не з’явився.
Згідно п. 7 укладеного Попереднього договору сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору на умовах, передбачених Попереднім договором, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням. Розмір неустойки за ухилення від укладення Основного договору складає 500,00 грн. (п’ятсот гривень і 00 копійок)
Відповідач в судовому засідання підтвердив ту обставину, що неукладення основного договору оренди відбулось з його вини, проти стягнення з нього неустойки не заперечував.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
До кола способів захисту цивільних прав та інтересів чинним законодавством віднесено припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі.
Так, відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України передбачає, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивачеві на праві власності належить нерухоме майно: будівля бази ПМК-89 (Літ. А-1), загальною площею 414,9 кв.м.; сторожка (Літ. Г-1), загальною площею 6,6 кв.м.; сходи (Літ. д), загальною площею 12,1 кв.м.; адміністративно-складська будівля (Літ. Д-2), загальною площею 870,3 кв.м.; навіс (Літ. Ж), загальною площею 6,2 кв.м.; навіс (Літ. Е), загальною площею 20,5 кв.м.
Позивачем самочинно було збудовано адміністративно-складську будівлю (Літ. Д-2), загальною площею 870,3 кв.м., сходи (Літ. д), сторожку
(Літ. Г-1), загальною площею 6,6 кв.м.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до наданого до матеріалів справи Обстеження і оцінки технічного стану споруд колишньої бази ДПМК № 89 від 26.02.2009 р. № 07/03-ТЗ.ПЗ, розташованих по вул. Береговій, 133-А, в м. Дніпропетровську АНД району, складеного Приватним підприємством Науково-проектне підприємство „Архгеопроект” (Ліцензія серія АБ № 104809, строк дії з 17.05.2005 р. по 17.05.2010 р.) споруди колишньої бази ДПМК № 89 по вул. Береговій, 133-А у м. Дніпропетровську знаходяться в нормальному та задовільному стані. Зазначений об’єкт відповідає будівельним та технічним нормам та правилам, при правильній експлуатації є безпечним для життя та здоров’я людей.
Згідно з п. 10 Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, належить рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна. Тобто рішення суду про визнання права власності є самостійним правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності, при цьому подання будь-яких додаткових актів та документів Тимчасовим положенням не передбачено.
Керуючись ст. ст. 3,10,11,15,37,60,213,214,215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та визнання права власності задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 500,00 грн. в якості неустойки за ухилення від укладення договору.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на будівлю бази ПМК-89 літ. А-1, загальною площею 414,9 кв.м.; адміністративно-складську будівлю літ. Д-2, загальною площею 870,3 кв.м.; сходи літ. д, сторожку літ. Г-1, загальною площею 6,6 кв.м; навіс літ. Е; навіс літ. Ж, споруди № 3 – 10, І, ІІ яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 без актів вводу в експлуатацію.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: