справа № 2-2938/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

06 вересня 2010 року                                                                                        м. Чернігів

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

в складі :  головуючого  -  судді  Овсієнко Ю.К.

                 при секретарі                     Безкоровайній Н.В.,

з участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

       15 липня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про визнання дій по виплаті доплати до пенсії за статус «дитина війни» у меншому розмірі ніж встановлено законодавством неправомірними, зобов’язання нарахувати недоплачену як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 р. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона має статус «дитини війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказує, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами. Посилається, Законом України «Про Державний бюджет  України на 2008 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн. Зазначає, що рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року і від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», яким обмежуються виплати «дітям війни».

    Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, послалась на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що в 2009 році підвищення до пенсії виплачувалось в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» і постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року. Просить розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У відповідності до ст. 169 ЦПК України, суд визнав можливим справу розглянути у відсутність сторін за наявними доказами у справі.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є дитиною війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, яке видане 05.02.2004 року. (а.с. 8).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якого діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Статтею 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету і підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.  

Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , як  п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього закону.

    Згідно п. 41 розділу ІІ   Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року  текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  викладено у новій редакції,  відповідно до якої  дітям війни (крім тих, на яких поширюється  дія Закону  України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної  соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними)   положення пунктів 36-100 розділу ІІ  «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Положення статей,  які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення - тобто з 22 травня 2008 року, а тому суд вважає, що слід  підвищити розмір пенсії позивачу на 30 % мінімальної пенсії за віком та виплатити доплату за 2009 рік з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до встановленого ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розміру прожиткового мінімуму.

Відповідачем в судовому засіданні не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування та невиплати позивачу доплати до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку за необхідне визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова щодо виплати ОСОБА_2  щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2009 рік. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоотриману суму підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2009 рік.

Відповідно до п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» N 7-93 від 21 січня 1993 року від сплати державного мита звільняються Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 213, 215  ЦПК  України , Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, –

в и р і ш и в :

Позов  ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова щодо виплати  ОСОБА_2 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2009 рік.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова нарахувати та виплатити ОСОБА_2  недоотриману суму підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2009 рік.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова на користь ОСОБА_2 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя:                                                                                                Ю.К. Овсієнко