Справа № 2-578-1/10
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Макухи А.А.
при секретарі Лісовій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Трест «Київміськбуд -2» про стягнення заробітної плати, визначенні дати звільнення та відшкодування моральної шкоди.
в с т а н о в и в :
Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом і просить стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату в сумі 8170,92 грн.; датою звільнення визначити 21 березня 2009 року замість 19 березня 2009 року та стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивує тим, що вона працювала в ВАТ «Трест «Київміськбуд -2» спеціалістом з відділу кадрів. 05.03.2009 року вона подала заяву про звільнення з роботи 19.03.2009 року за власним бажанням. На день звільнення відповідач з нею не розрахувався, а саме не виплатив їй заробітну плату в розмірі 8170,92 грн. Крім того в трудовій книжці датою звільнення було зазначено 19.03.2009 року, хоча в цей час позивачка знаходилася на лікарняному і мала бути звільнена лише 21.03.2009 року при виході на роботу.
Дії відповідача вважає незаконними та просить задовольнити позов виходячи з вищевикладеного.
Під час розгляду справи представником позивача двічі збільшувалися позовні вимоги, так відповідно до заяви № 83 від 03.06.2010 року він додатково до раніше заявлених позовних вимог просив також стягнути з відповідача на корись позивачки оплачений адвокатський гонорар в розмірі 4 250 грн., витрати на відправку судових повідомлень в розмірі 14,40 грн., а відповідно до заяви № 96 від 05.07.2010 року просив також стягнути з відповідача на користь позивачки і моральну шкоду в розмірі 5 300 грн.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили про їх задоволення з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та проти їх задоволення заперечував.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що позивач працював у відповідача на посаді спеціаліста з відділу кадрів.
05.03.2009 року позивач подала заяву про звільнення з роботи 19.03.2009 року за власним бажанням.
Стаття 38 КЗпП України зобов’язує власника звільнити працівника в строки, про які працівник просить. Останнім днем роботи у разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника є той же день тижня, у який працівник попередив про це письмово.
Наказом ВАТ «Трест « Київміськбуд -2» № 171 –к від 19 березня 2009 року було зроблено запис до трудової книжки ОСОБА_1
Згідно службової записки в.о. начальника відділу кадрів Шинкаренко Г.Я. від 19.03.2009 року стало відомо, що спеціаліст з відділу кадрів, ОСОБА_1, була відсутня на роботі протягом робочого дня 17.03.2009 року, 18.03.2009 року та 19.03. 2009 року, що підтверджується відповідним актами.
23.03.2009 року ОСОБА_1 вийшла на роботу та надала до відділу кадрів листок непрацездатності виданий Дитячою клінічною лікарнею з 18.03.2009 р. по 20.03.2009 року включно, стати до роботи 21 .03.2009 року.
23.03.2009 року ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом ВАТ «Трест «Київміськбуд -2» № 171-к від 19.03.2009 року «Про звільнення з роботи» з 19.03.2009 року, що підтверджується її розписом в наказі.
В зв’язку з вищевикладеним підстави для задоволення позовної заяви в частині зміни дати звільнення з 19.03.2009 року на 21.03.2009 року відсутні, оскільки будучи на лікарняному ОСОБА_1 знала, що датою звільнення з роботи є 19.03.2009 р., відповідно до поданої нею заяви про звільнення. Відповідно до ст.. 38 КЗпП України працівникові дається право відкликати раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням. Заява ОСОБА_1 про звільнення з роботи 19.03.2009 року за власним бажанням не відкликалася.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємств, установи,організації, провадиться в день звільнення.
Таким чином є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати.
Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя то власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати моральну шкоду працівнику.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, стосовно відшкодування моральної шкоди, то в додатках до позовної заяви про стягнення відшкодування за завдану моральну шкоду не додано жодного доказу, який би підтверджував шкоду, яка була завдана ОСОБА_1 Суд вважає цю вимогу не доведеною та такою, що не підлягають задоволенню.
Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі, витрати, що складаються з оплати послуг адвоката в розмірі 4 250,00 грн.
Відповідно до ст. 79 Цивільно- процесуального кодексу України, судові витрати складаються з витрат на інформаційно-технічне забезпечення, витрат на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, пов’язані з явкою до суду, витрати пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, витрати, пов"язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження а вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 79 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно з додатком до Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави», компенсація витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину та 50 відсотків - за складання позовної заяви.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги ( договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку ( наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). При цьому в матеріалах справи наявна лише квитанція від 26.04.2010 року про адвокатську допомогу ОСОБА_1, хоча позов подано в жовтні 2009 року), в ній нічого не зазначається стосовно адвокатського гонорару про який йде мова в збільшенні позовних вимог.
В п.п. 1.5 п.1 Угоди про надання адвокатської правової допомоги № 9/09-ф від 21.05.2010 року між адвокатом ОСОБА_3 та клієнтом ОСОБА_1 зазначено, розмір, порядок обчислення і порядок сплати гонорару за юридичну допомогу щодо захисту інтересів клієнта визначаються шляхом виставлення рахунків і підписання актів, протоколів погодження розміру гонорару, додаткових угод, тощо.
Початок надання правої допомоги ( виконання будь-яких дій) за Угодою визначається з наступного робочого дня. Коли підписана ця Угода та коли ( після того як) адвокат отримає від клієнта аванс. Відповідно до п.4.1 Угоди ( п.2 Угоди).
Пункт 4.1 Угоди – розмір винагороди ( гонорар), яку клієнт сплачує адвокату за цією Угодою визначається сторонами усно та /чи письмово, в т.ч. шляхом отримання виставленого рахунку, підписання Протоколу погодження розміру винагороди (гонорару) та порядку розрахунків, актів здачі-приймання наданих адвокатських послуг, тощо.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн. та 14.70 грн. – витрати, пов’язані з відправкою судових повідомлень.
Керуючись статтями 3, 88, 208,209, 212, 214 -216, 367 ч. 2 ЦПК України, на підставі статтей 116 , 237-1 КЗпП України , суд-
в и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ «Трест «Київміськбуд -2 на користь ОСОБА_1 8170,92 грн., 1000 грн. - витрати на правову допомогу, 14,70 грн. – судових витрат.
В інший частині позову відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: