ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

31.08.06 р.                                                                             Справа № 33/119

Господарський суд Донецької області, у складі колегії суддів: Головуючій - суддя Новікова Р.Г., судді – Татенко В.М., Приходько І.В. при секретарі судового засідання Казеці О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” м. Волноваха

до Міністерства аграрної політики України м. Київ

про визнання незаконною бездіяльність Міністерства аграрної політики України при здійсненні ним його повноважень у сфері виплат бюджетних компенсацій і вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва і витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих та озимих зернових культур та стягнення майнової шкоди у вигляді збитків, завданих його незаконною бездіяльністю у розмірі 173338грн.80коп.

за участю третіх осіб без самостійних вимог на боці відповідача:

1. Управління сільського господарства і продовольства Волноваської районної державної адміністрації м. Волноваха;

2. Відділення державного казначейства у Волноваському районі м. Волноваха

за участю представників:

від позивача: Гартенко І.Г. – за дов. від 08.08.2005р.

від відповідача: не з’явився

третя особа без самостійних вимог на боці відповідача 1: не з’явився

третя особа без самостійних вимог на боці відповідача 2: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” м. Волноваха звернулось із адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики України м. Київ про визнання незаконною бездіяльності Міністерства аграрної політики України при здійсненні ним його повноважень у сфері виплат бюджетних компенсацій вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва і витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих та озимих зернових культур (бюджетних програм за КПКВ 2801370, КПК 2801390) за 2004рік та стягнення з Міністерства аграрної політики України збитків, завданих його незаконною бездіяльністю у розмірі 173338грн.80коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на норми Порядку використання коштів державного бюджету, які виділяються для часткової компенсації витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих та озимих зернових культур, затвердженого Постановою КМУ №96 від 30.01.2004р., Порядку використання коштів державного бюджету, які виділяються для часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва, затвердженого Постановою КМУ №13 від 14.01.2004р., рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2005р. у справі №11/342; статті 1166 та 1173 Цивільного кодексу України, статтю 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У запереченнях №31-1/330 від 31.05.2006р. відповідач не визнав заявлені вимоги з посиланням на наступне.

Стаття 27 Закону України „Про Державний бюджет на 2004рік” №1344-IV від 27.11.2003р. визначає, що порядок використання коштів державного бюджету, які виділяються на часткову компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва, часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярових зернових культур, фінансову підтримку фермерських господарств через механізм мікрокредитування, часткове здешевлення страхових платежів по обов'язковому страхуванню сільськогосподарських культур, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ №13 від 14.01.2004р. „Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, які виділяються для часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва” та Постановою КМУ №96 від 30.01.2004р. „Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, які виділяються для часткової компенсації витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих та озимих зернових культур” встановлена часткова компенсація вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва та витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих та озимих зернових культур.

На думку відповідача, вищенаведеними Порядками передбачений механізм використання коштів державного бюджету, виділених для компенсації, а не наявність таких коштів у головного розпорядника у повному обсязі.

Всі кошти, виділені державним бюджетом, були використані згідно із визначеним Порядками механізмом використання бюджетних коштів, що виключає, з точки зору відповідача, вину Міністерства аграрної політики України у недостатньому фінансуванні з Державного бюджету.

Погашення заборгованості може мати місце лише у тому випадку, якщо до Міністерства аграрної політики України додатково буде доведено бюджетні кошти безпосередньо на компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва та витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих та озимих зернових культур.

У поясненнях №192 від 20.06.2006р. позивач не погодився із твердженнями відповідача, викладеними у запереченнях №31-1/330 від 31.05.2006р., з наступних підстав.

Частковий характер компенсацій вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва та витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих та озимих зернових культур обумовлений порядком розрахунку їх розмірів у розрізі кожного окремого суб’єкта їх отримання. Розмір компенсації становив у результаті розрахунку частину фактично здійснених сільськогосподарським підприємством витрат із закупівлі мінеральних добрив і сівби зернових культур.

Відповідно до додатку №3 до Закону України „Про Державний бюджет на 2004рік” №1344-IV від 27.11.2003р. фінансування програм зі здійснення вказаних вище компенсацій провадиться із загального фонду бюджету у повному обсязі.

Враховуючи норми статті 51 Бюджетного кодексу України, зменшення обсягу фінансування на підставі листа комітету Верховної Ради України, підтверджує тимчасове обмеження, не оформлене законодавчо.

Твердження відповідача про виділення Державним казначейством коштів для компенсації в меншому розмірі ніж передбачено законом, суперечить нормам Бюджетного кодексу України, оскільки до повноважень цього органу не входить прийняття рішень про зменшення видатків державного бюджету.

Невиконання відповідачем покладених на нього законом обов’язків і відповідно – неотримання позивачем компенсацій, спричиняє порушення гарантованого права мирного володіння майном, до яких також належить право позивача на компенсацію у розмірі 173338грн.80коп.

На думку позивача, правомірність віднесення простроченої заборгованості зі сплати компенсацій до майна у розумінні статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини знайшла своє підтвердження у Рішенні Європейського суду з прав людини від 18.01.2005р. у справі "Полтораченко проти України".

В цьому рішенні визначено, що поняття "майно" в сенсі статті 1 Протоколу №1 може включати вимоги, на підставі яких заявник може стверджувати, що він чи вона має щонайменше "законне сподівання" на фактичне користування правом власності

У додаткових запереченнях №31-1/556 від 14.08.2006р. відповідач пояснив, що Міністерство аграрної політики України проводило загальні (по областям) виплати, не розмежовуючи їх за підприємствами-одержувачами таких коштів.

Тому відповідач не погоджується із твердженням позивача, про те, що зведена інформація про затвердження у реєстрах одержувачів компенсацій із зазначенням сум компенсацій мало забезпечити принаймні пропорційне надання компенсацій всім підприємствам (за умови недостатності коштів для повного погашення).

Згідно ч.1 статі 57 Бюджетного кодексу України не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді.

Тому рахунки нижчого рівня (областей), на яких залишались не використані кошти, були закриті. Внаслідок того, що останні виплати з Державного бюджету були здійснені досить пізно, виділені кошти не використані у повному обсязі через обмеженість часу.

Несвоєчасність та затримка виділення передбачених коштів відбулась не з вини Міністерства аграрної політики України.

У відгуку, наданому до суду 24.05.2006р., Відділення Державного казначейства у Волноваському районі зазначило наступне.

Органи Державного казначейства здійснюють платежі за дорученнями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності відповідного бюджетного зобов’язання.

Відділення Державного казначейства у Волноваському районі не здійснило платіж за дорученням розпорядника бюджетних коштів за відсутністю у розпорядника бюджетних коштів.

У відгуку №163 від 24.05.2006р. Управління агропромислового розвитку Волноваської районної державної адміністрації м. Волноваха пояснило, що позивач був включений до „Реєстру сільськогосподарських товаровиробників, які мають право на компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва” станом на 01.12.2004р. Згідно довідки про зміни до річного розпису бюджету, сума асигнувань та надання кредитів із загального фонду бюджету на грудень становила 144767грн. Вказані кошти отримані не були, тому Управління сільського господарства і продовольства Волноваської районної державної адміністрації не перерахувало позивачу часткову компенсацію у розмірі 108568грн.

В інші Реєстри позивач не був включений, оскільки не подав до районної комісії заявку та пакет документів для отримання часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва.

Згідно звіту про фінансові зобов’язання бюджетних установ за грудень 2004р. сума асигнувань та надання кредитів загального фонду бюджету за КПКВ 2801390 „Часткова компенсація витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих та озимих зернових культур” була виділена не в повному обсязі.

Тому, із заявленої суми в розмірі 166086грн.50коп. фактично було перераховано на рахунок позивача 101297грн.70коп.

Ухвалою від 21.04.2006р. було відкрите адміністративне провадження у справі №33/119 та призначене підготовче засідання на 17.05.2006р.

У засіданні від 17.05.2006р. представнику позивача та третьої особи роз’яснено права та обов’язки. Позивач наполягав на заявлених вимогах. Відповідач документи, витребувані судом не надав, явку свого представника не забезпечив.

У зв’язку з цим суд вдруге викликав представників сторін та третіх осіб у засідання 01.06.2006р.

В засіданні 01.06.2006р. представник відповідача не визнав заявлені вимоги та наполягав на відмові у їх задоволенні. На адресу суду надійшли клопотання з боку залучених третіх осіб без самостійних вимог про розгляд справи за відсутності їх представників.

На підставі статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками підготовчого провадження судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду на 20.06.2006р.

У зв’язку із неможливістю продовження розгляду адміністративної справи суддею Мезенцевим Є.І. на підставі статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України був залучений інший суддя.

За нормами вищеназваної статті Кодексу судовий розгляд адміністративної справи розпочався спочатку, оскільки було залучено під час судового розгляду нового суддю.

У судовому засіданні від 20.06.2006р. представнику позивача було роз’яснено права та обов’язки та повідомлено про можливість примирення згідно зі статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач не відмовився від заявлених вимог.

Через нез’явлення у судове засідання представників відповідача та третіх осіб (були надані клопотання про розгляд справи за їх відсутності) розгляд справи відкладений на 06.07.2006р.

Через неможливість продовження розгляду адміністративної справи суддею Донець О.Є на підставі статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України був залучений інший суддя.

За нормами вищеназваної статті Кодексу судовий розгляд адміністративної справи розпочався спочатку, оскільки було залучено під час судового розгляду нового суддю.

Через нез’явлення у судове засідання представників відповідача та третіх осіб (були надані клопотання про розгляд справи за їх відсутності) розгляд справи відкладений на 17.08.2006р.

У засіданні від 17.08.2006р. через нез’явлення у судове засідання представників відповідача та третіх осіб (були надані клопотання про розгляд справи за їх відсутності) та потребу у наданні додаткових документів розгляд справи відкладений на 31.08.2006р.

У судовому засіданні 31.08.2006р. представник позивача зазначив, що під час складання резолютивної частини позовної заяви була допущена помилка, в результаті якої замість вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді збитків було зазначено про стягнення збитків. Також позивач зазначив, що наполягає на стягненні з відповідача майнової шкоди у вигляді збитків, завданих незаконною бездіяльністю у розмірі 173338грн.80коп.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (Розпорядження голови районної державної адміністрації №762 від 16.11.2005р., Положення про Управління агропромислового розвитку) Управління сільського господарства і продовольства Волноваської районної державної адміністрації було перейменовано в Управління агропромислового розвитку Волноваської районної державної адміністрації.

Враховуючи викладене, на підставі норм Кодексу адміністративного судочинства України суд заміняє Управління сільського господарства і продовольства Волноваської районної державної адміністрації на Управління агропромислового розвитку Волноваської районної державної адміністрації.

Як вбачається з клопотань, наданих до суду про розгляд справи за відсутності його представника, Управління агропромислового розвитку Волноваської районної державної адміністрації було повідомлено про дату та місце розгляду спору за його участю.

Під час судового провадження були досліджені: рішення господарського суду №11/342 від 14.12.2005р.; Статут ТОВ „Аграрне підприємство „Данко”; відгук на позовну заяву Відділення Державного казначейства у Волноваському районі; звіт про фінансові зобов’язання бюджетних установ станом на 01.01.2005р. за КПКВ 2801370 (форма №8д, №8м); звіт про виконання загального фонду кошторису установи за 2005рік за КПКВ 2801390 (форма №2д, №2м); відгук №163 від 24.05.2006р.; реєстр сільськогосподарських товаровиробників, які мають право на компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва станом на 01.12.2004р.; реєстр сільськогосподарських підприємств, які мають право на часткову компенсацію витрат з посіву ярих зернових культур станом на 27.09.2004р.; довідка про зміни до річного розпису бюджету (кошторису) на 2004рік за КПКВ 2801370; довідка про зміни до помісячного розпису асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету (плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2004рік за КПКВ 2801370; звіт про виконання загального фонду кошторису установ на 2005рік за КПКВ 2801370 (форма №2д, №2м); звіт про заборгованість бюджетних установ станом на 01.01.2005р. за КПКВ 2801370 (форма №7д, №7м); звіт про фінансові зобов’язання бюджетних установ станом на 01.01.2005р. за КПКВ 2801390 (форма №8д, №8м); звіт про заборгованість бюджетних установ станом на 01.01.2005р. за КПКВ 2801390 (форма №7д, №7м); лімітна довідка про бюджетні асигнування та кредитування на 2004рік за КПКВ 2801370; лімітна довідка про бюджетні асигнування та кредитування на 2004рік за КПКВ 2801370, видана на підставі лімітної довідки №362 від 21.04.2004р. Міністерства аграрної політики України; лімітна довідка про бюджетні асигнування та кредитування на 2004рік за КПКВ 2801390, видана на підставі лімітної довідки №2935 від 08.12.2004р. Міністерства аграрної політики України; лімітна довідка про бюджетні асигнування та кредитування на 2004рік за КПКВ 2801390, видана на підставі лімітної довідки №722 від 25.05.2004р. Міністерства аграрної політики України; довідка №1181 від 13.12.2004р. про зміни до річного розпису бюджету (кошторису) на 2004рік за КПКВ 2801390; довідка №1029 від 18.11.2004р. про зміни до річного розпису бюджету (кошторису) на 2004рік за КПКВ 2801390; довідка №350 від 07.07.2004р. про зміни до річного розпису бюджету (кошторису) на 2004рік за КПКВ 2801390; довідка №1162 від 13.12.2004р. про зміни помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету (плану асигнувань із загального фонду бюджету ) на 2004рік; довідка №1030 від 18.11.2004р. про зміни помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету (плану асигнувань із загального фонду бюджету ) на 2004рік; довідка №351 від 07.07.2004р. про зміни помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету (плану асигнувань із загального фонду бюджету ) на 2004рік; заперечення №31-1/330 від 31.05.2006р.; довідка №2469/1 від 31.12.2004р. про зміни до річного розпису Державного бюджету України за 2004рік; довідка №3725/1 від 31.12.2004р. про зміни до помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету України (за винятком надання кредитів з Державного бюджету України) на 2004рік; відомість Мінагрополітики України по КПК у розрізі КЕВК з 01.01.2004р. по 30.12.2004р. по програмі КПК 2801390; відомість про фінансування у розрізі областей на КПК і КЕКВ з 01.01.2004р. по 30.12.2004р. по програмі КПК 2801370; пояснення №192 від 20.06.2006р.; реєстр сільськогосподарських підприємств, які мають право на часткову компенсацію витрат з посіву ярих зернових культур станом на 01.01.2005р.; додаткові заперечення №31-1/556 від 14.08.2006р. та інше.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

Статтею 27 Закону України „Про Державний бюджетна 2004рік” №1344-IV від 27.11.2003р. встановлено, що порядок використання коштів державного бюджету, які виділяються на часткову компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва та витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярових зернових культур визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень вищенаведеної статті Постановами Кабінету Міністрів України №96 від 30.01.2004р. та №13 від 14.01.2004р. було затверджено - Порядок використання коштів державного бюджету, які виділяються для часткової компенсації витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих та озимих зернових культур (далі – Порядок №96) і Порядок використання коштів державного бюджету, які виділяються для часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва (далі – Порядок №13).

У 2005році господарським судом Донецької області був розглянутий позов ТОВ „Аграрне підприємство „Данко” м. Волноваха до Волноваської районної державної адміністрації Донецької області в особі Управління сільського господарства і продовольства м. Волноваха та Відділення Державного казначейства Волноваського району м. Волноваха про стягнення вартості мінеральних добрив та витрат з посіву озимих та ярих зернових культур в сумі 173338грн.80коп.

Рішенням від 14.12.2005р. у справі №11/342 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Разом з тим, судом встановлено наявність у ТОВ „Аграрне підприємство „Данко” м. Волноваха права на часткову компенсацію витрат з посіву озимих та ярих зернових культур в сумі 64770грн.80коп. та на часткову компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва в сумі 108567грн. Проте компенсації в розмірі, визначеному вище, підприємством отримані не були, і це є порушенням прав позивача на їх отримання.

Частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням викладеного, факт наявності права у позивача на часткову компенсацію витрат з посіву озимих та ярих зернових культур в сумі 64770грн.80коп. та на часткову компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва в сумі 108567грн. та його порушення є таким, що встановлений судовим рішенням у справі №11/342.

Порядком №13 та Порядком №96 встановлено право сільгосподарських підприємств на часткову компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва та витрат з посіву ярих та озимих зернових культур.

Інформація щодо майбутніх розмірів витрат на компенсацію доводиться до відома Міністерства аграрної політики усіма областями, яке на підставі цих відомостей і здійснює розподіл коштів.

Так, згідно пункту 7 Порядку №96 Мінагрополітики на підставі отриманої інформації подає відповідно до бюджетного розпису Державному казначейству розподіл цих коштів між Міністерством агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим та головними управліннями сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій. Остаточний розподіл коштів на яру пшеницю повинен бути надісланий до Державного казначейства до 15 травня 2004р., а на ярий ячмінь, овес, кукурудзу на зерно, горох, гречку, просо та рис - до 10 жовтня 2004 року.

Пунктом 2 Порядку №13 встановлено, що Мінагрополітики доводить до головних управлінь сільського господарства і продовольства обласних та управління сільського господарства і продовольства Севастопольської міської держадміністрацій обсяги асигнувань і затверджує кошториси з урахуванням наявної площі орних земель.

Згідно із пунктом 8 Порядку №13 Управління сільського господарства і продовольства райдержадміністрацій подають до 10 числа наступного за звітним місяця Міністерству агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій інформацію про обсяги закупівлі мінеральних добрив вітчизняного виробництва.

Міністерство агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головні управління сільського господарства і продовольства обласних та управління сільського господарства і продовольства Севастопольської міської держадміністрацій подають до 15 числа наступного за звітним місяця Мінагрополітики зведену інформацію.

В подальшому, Мінагрополітики на підставі отриманої зведеної інформації, готує і подає Державному казначейству відомість про розподіл коштів між Міністерством агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головними управліннями сільського господарства і продовольства обласних та управлінням сільського господарства і продовольства Севастопольської міської держадміністрацій.

Згідно матеріалів, наявних у справі, реєстри сільськогосподарських підприємств, які мають право на часткову компенсацію витрат з посіву ярих зернових культур та вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва були передані до Головного управління сільського господарства і продовольства Донецької обласної держадміністрації. Проте компенсації за бюджетними програмами були сплачені не в повному обсязі, через недостатнє фінансування.

Зауваження відповідача стосовно виділення Державним казначейством коштів для компенсації в меншому розмірі ніж передбачено законом, не приймається судом до уваги, оскільки до повноважень цього органу не входить прийняття рішень про зменшення видатків державного бюджету.

Згідно Додатку №3 до Закону України „Про Державний бюджетна 2004рік” №1344-IV від 27.11.2003р. головним розпорядником коштів Державного бюджету України на 2004 рік стосовно часткових компенсацій вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва та витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярових зернових культур визначено Міністерство аграрної політики України м. Київ.

Відповідно до статті 1 Бюджетного кодексу України №2542-III від 21.06.2001р. головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

При цьому, за змістом пункту 4 статті 22 Бюджетного кодексу України №2542-III від 21.06.2001р. головний розпорядник бюджетних коштів - отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів.

Згідно із частиною 4 статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, статтею 22 Бюджетного кодексу України та пунктами 7 і 8 Порядку №13 та №96 встановлений обов’язок відповідача, невиконання якого є незаконною бездіяльністю.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач не довів, що здійснював дії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” м. Волноваха до Міністерства аграрної політики України м. Київ про визнання незаконною бездіяльності Міністерства аграрної політики України при здійсненні ним його повноважень у сфері виплат бюджетних компенсацій вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва і витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих та озимих зернових культур (бюджетних програм за КПКВ 2801370, КПК 2801390) за 2004рік.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” м. Волноваха також наполягає на стягненні майнової шкоди у вигляді збитків (понесених витрат) у розмірі 173338грн.80коп.

Як зазначалось раніше, факт несення позивачем витрат у розмірі 173338грн.80коп. був встановлений під час провадження у справі №11/342.

З огляду на це, неотримання позивачем компенсацій вже здійснених ним витрат на вищевказану суму у зв’язку із невиконанням відповідачем своїх обов’язків обумовлює завдання підприємству майнової шкоди, яка у розумінні статі 224 Господарського кодексу є збитками позивача.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Проте, на відміну від норм вищеназваної статті, стаття 1173 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р. була ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Перший протокол та протоколи №2, 4, 7 та 11 до Конвенції. Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року закріплює - "кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.”

Згідно зі статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.01.2005р. (справа "Полтораченко проти України") відповідно до встановленої практики конвенційних органів поняття "майно" в сенсі статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року може включати вимоги, на підставі яких заявник може стверджувати, що він чи вона має щонайменше "законне сподівання" на фактичне користування правом власності.

Невиконання відповідачем покладених на нього законом обов’язків і відповідно – неотримання позивачем компенсацій, спричиняє порушення гарантованого права мирного володіння майном, до яких також належить право позивача на компенсацію у розмірі 173338грн.80коп.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” м. Волноваха до Міністерства аграрної політики України м. Київ про стягнення майнової шкоди у вигляді збитків, завданих його незаконною бездіяльністю у розмірі 173338грн.80коп.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Одним з видів судових витрат за статтею 87 вищенаведеного кодексу є судовий збір.

Згідно з пунктом 3 Розділу VII "Прикінцеві та Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

1) судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

2) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито.

З урахуванням змісту підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 1703грн.40коп.

Керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 12, 14, 15, 23, 48, 50, 69-71, 79, 81, 82, 86, 87, 89, 94, 98, 107, 110, 111, 114, 121, 122-170, 254, Прикінцевими та Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” м. Волноваха до Міністерства аграрної політики України м. Київ про визнання незаконною бездіяльність Міністерства аграрної політики України при здійсненні ним його повноважень у сфері виплат бюджетних компенсацій і вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва, витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих та озимих зернових культур та стягнення майнової шкоди у вигляді збитків, завданих його незаконною бездіяльністю у розмірі 173338грн.80коп. – задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Міністерства аграрної політики України м. Київ при здійсненні ним його повноважень у сфері виплат бюджетних компенсацій і вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва, витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих та озимих зернових культур.

Стягнути з Міністерства аграрної політики України м. Київ (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” м. Волноваха (85700, м. Волноваха, вул. Советська, буд. 51, ЄДРПОУ 32362833) суму майнової шкоди у вигляді збитків, завданих його незаконною бездіяльністю у розмірі 173338грн.80коп.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” м. Волноваха (85700, м. Волноваха, вул. Советська, буд. 51, ЄДРПОУ 32362833) судовий збір у розмірі 1703грн.40коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено: 04.09.2006р.

Суддя                                                                                              Новікова Р.Г.           

Суддя                             Татенко В.М.

Суддя                                                                                              Приходько І.В